Ухвала суду № 64328831, 20.01.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/497/17

1-кс/296/274/17

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2017 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира Шалота К.В.,

за участю секретаря Яковенко О.В.,

прокурора Онищенко М.В.,

слідчого Шипнівського В.М.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_3, погодженого прокрором відділу прокуратури Житомирської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12017060000000009 від 16.01.2017 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого: останній раз 18.10.2011 Червоноградським районним судом Львівської області за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, 69 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі;

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні СУ ГУНП в Житомирській області знаходиться кримінальне провадження №12017060000000009 від 16.01.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 15 ч. 3, ст. 115, ч. 2, п. 1, п.7, ст. 296 ч. 4 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.01.17 близько 00.30 год. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8 разом із невстановленою групою осіб у кількості близько 20 чоловік, за попередньою змовою між собою, за пропозицією ОСОБА_6, з метою вчинення хуліганських дій на автомобілях НОМЕР_1 , «Mazda 626», реєстраційний номер LUB 3683G, Mitsubishi Pagero Sport, державний номерний знак НОМЕР_2, «OPELVECTRA» державний номерний знак НОМЕР_3, та «Skodа» державний номерний знак НОМЕР_4, прибули за адресою м. Олевськ, Житомирської області на Майдан Соборності.

В подальшому ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та група невідомих осіб у кількості близько 20 чоловік, діючи групою осіб, ігноруючи елементарні існуючі в суспільстві правила поведінки, моралі, добропристойності відкрито виражаючи своє зневажливе ставлення до громадського порядку та впорядкованого функціонування суспільних відносин, не маючи на те будь-яких вагомих підстав, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства умисно з хуліганських спонукань із застосуванням вогнепальної та гладкоствольної зброї, з метою залякування пересічних громадян, здійснили постріли в повітря та землю, при цьому, своїми умисними протиправними діями пошкодили фасад, вхідні двері приміщення «Райфанзен банк Аваль» за адресою м.Олевськ Житомирської області вул. Богдана Хмельницького, 1.

19.01.2017 за підозрою у вчиненні злочину за фактом хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї, заздалегідь заготовленої для нанесення тілесних ушкоджень, в порядку ст.208 КПК України затримано ОСОБА_2.

19.01.2017 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

20.01.2017 слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання слідчого обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 7 років, вказувалося на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м"якого запобіжного заходу.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та наголосили, що ОСОБА_2 є раніше неодноразово судимою особою, підозрюється у вчиненні тяжкого резонансного злочину, вказували на можливість переховування від органів досудового розслідування, у зв"язку з чим просили клопотання задовольнити.

Захисник, беручи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, перебуваючи у приміщенні Олевської центральної районної лікарні, проти задоволення клопотання заперечував, вказував на ненадання йому ряду документів, доданих слідчим до клопотання, зазначав про необґрунтованість оголошеної підозри за ч.4 ст.296 КК України, посилаючись на те, що підозрюваний перебуває в лікарні та за своїм тяжким станом здоровя не може впливати на свідків чи потерпілих чи будь-яким іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки не може ходити та потребує постійної медичної допомоги, вказував про недоведеність слідчим існування ризиків, зазначених у клопотанні, у звязку з чим просив повністю відмовити у задоволенні клопотання або розглянути можливість застосування застави.

Підозрюваний ОСОБА_2, беручи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, перебуваючи у приміщенні Олевської центральної районної лікарні, будь-якої інформації суду не повідомив. За інформацією повідомленою суду лікарем Олевської ЦРЛ під наглядом якого перебуває ОСОБА_2, останній перебуває при тямі, чує та розуміє те, що відбувається на час розгляду клопотання, однак швидко втомлюється.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Стаття 5 § 3 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини забезпечує особам, які заарештовані або затримані за підозрою в вчиненні кримінального злочину, гарантію від безпідставного чи невиправданого позбавлення волі (див. рішення Aquilina v. Malta of 29 April 1999, § 47, T.W. v. Malta 29 April 1999, § 41, Sabeur Ben Ali v. Malta 29 June 2000, §28).

Людина може бути затримана відповідно до статті 5 § 1(с) Конвенції тільки у контексті кримінального провадження, щоб доставити її до компетентного судового органу за підозрою у вчиненні злочину.

Згідно із ч. 2 ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання.

Таким чином, з урахуванням скорочених строків розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо затриманої особи, з метою реалізації гарантії від безпідставного чи невиправданого позбавлення волі, враховуючи конкретні обставини справи, надані пояснення лікаря щодо стану підозрюваного, слідчий суддя вважав за можливе провести розгляд клопотання за участю підозрюваного та його захисника, що перебували у приміщення Олевської ЦРЛ, в режимі відеоконференції без невиправданих затримок та зволікань.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).

Так, сторона захисту заявила про ненадання їй ряду доданих документів, яким слідчий обґрунтовує своє клопотання, у звязку з чим поставила питання про їх виключення.

Статтею 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За ч. 6 вказаної статті суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.

Вимога змагальної процедури є фундаментальною вимогою статті 5 § 4 Конвенції, у звязку з чим Європейський суд з прав людини визначає, що "через драматичну роль позбавлення волі для фундаментальних прав певної особи, провадження у відповідності до ст. 5 § 4 Конвенції загалом також має відповідати - наскільки це можливо за обставин незакінченого розслідування - основним вимогам справедливого судового розгляду, таким як право на змагальну процедуру" ("Garcia Alva v. Germany of 13 February 2001, §39).

З огляду на викладене, у звязку із ненаданням слідчим стороні захисту ряду документів, доданих до клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя ухвалив виключити із обсягу досліджуваних доказів на підтвердження обставин поданого клопотання усі ненадані стороні захисту документи, оскільки останнє є необхідною умовою для дотримання рівності прав сторін на надання доказів та своїх заперечень на спростування доказів іншої сторони.

Слідчий суддя звертає увагу, що згідно практики Європейського суду розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, judgment of 30 August 1990, Series A no.182, § 32; K.-F. v. Germany judgment of 27 November 1997, § 57; N.C. v. Italy judgment of 11 January 2001, §44).

Але крім фактичної сторони, для «розумної підозри» у значенні статті 5 § 1(с) Конвенції потрібно, щоб можна було розумно вважати, що зазначені обставини охоплюються однією із статтей Кримінального кодексу, які визначають злочинну поведінку (Wloch v. Poland judgment of 19 October 2000, § 109).

Водночас, Європейський суд зазначає, що «розумна підозра, згадана в статті 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування. Стаття 5 § 1(с) навіть не передбачає, що поліція має одержати достатні докази для висунення обвинувачення як на час арешту, так і під час перебування апелянта під вартою» (N.C. v. Italy judgment of 11 January 2001, §45).

Факти, які викликають підозру, не обовязково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи навіть предявлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, judgment of 28 October 1994, Series A no.300, § 55; K.-F. v. Germany judgment of 27 November 1997, § 57; Erdagoz v. Turkey, judgment of 22 October 1997, § 51).

Так, дослідивши додані до клопотання документи, надані також стороні захисту, а саме: протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 18.01.2017 р., за яким свідок ОСОБА_9 впізнав на фотознімку особу №1 - ОСОБА_2, який 15.01.2017 забрав його на автомобілі «Мітцубісі Паджеро» блактитного кольору із автовокзалу у м.Житомирі для поїздки у м.Олевськ (а.с.); схема до протоколів допиту свідків ОСОБА_10 від 18.01.2017 та свідка ОСОБА_9 від 18.01.2017 із схематичним зображенням обставин місця події (а.с. 21, 24), рапортом с/о УКР ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 від 18.01.2017 (а.с. 31), протоколом обшуку від 18.01.2017 за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого вилучено 23 обєкти (а.с. 32-35), слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею у сукупності враховується: тяжкість інкримінованого ОСОБА_2 злочину за ч.4 ст.296 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, конкретні обставини кримінального правопорушення, які відбулися у м.Олевськ з хуліганських спонукань із застосуванням вогнепальної та гладкоствольної зброї з метою залякування пересічних громадян, розслідування якого викликає значний суспільний інтерес, а також враховується особа підозрюваного, який не одружений, офіційно не працює, легальних джерел доходу не має, що свідчить про слабкі соціальні звязки, є раніше неодноразово судимим (в останнє 18.10.2011 за ч. 3 ст.15, ч.3 ст.185, 69 КК України до 1 року 3 міс. позбавлення волі), у звязку з чим дійшов висновку про доведеність слідчим та прокурором наявності існування ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо загрози переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, можливості при перебуванні на волі знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, місцезнаходження яких не встановлено, а також неможливість запобігання зазначених ризиків застосуванням більш мяких запобіжних заходів.

Слідчий суддя не приймає до уваги доводи сторони на захисту щодо перебування підозрюваного ОСОБА_2 у лікарні та посилання на його тяжкий стан здоровя, оскільки вказані обставини не зменшують суспільну небезпечність кримінального діяння, не усувають встановлені ризики згідно ст. 177 КПК України та не можуть слугувати безумовною підставою для застосування іншого запобіжного заходу не повязаного з обмеженням волі.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 183 КПК України, які виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою строком на 60 днів, починаючи обрахунок з моменту фактичного затримання з 19.01.2017 року з 09 год. 49 хв.

Водночас, згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого групою осіб з хуліганських спонукань із застосуванням вогнепальної та гладкоствольної зброї, з якої були здійснені постріли, беручи до уваги встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, інші обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на думку слідчого судді є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_2

Водночас, застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_2 альтернативний запобіжний захід у разі внесення застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ряд обов"язків згідно із ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_3, погодженого прокрором відділу прокуратури Житомирської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12017060000000009 від 16.01.2017 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи обрахунок з моменту фактичного затримання з 19.01.2017 року з 09 год. 49 хв., тобто до 20.03.2017 року до 09 год. 49 хв.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 183 КПК України визначити ОСОБА_2, заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень, яка може бути внесена на депозитний рахунок № 37317049000277, одержувач ТУ ДСА України в Житомирській області, код за ЄДРПОУ 26278626, МФО 820172 в ГУ ДКСУ у Житомирській області, м.Житомир банк ДКС України, м. Київ.

За умови внесення вказаного розміру застави ОСОБА_2 чи іншими особами, підозрюваний ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обовязки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із місця перебування (м. Олевськ Житомирської обл.), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання або місця роботи.

- здати на зберігання до слідчого свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та вїзд в Україну;

- заборонити спілкуватися зі свідками, потерпілими, іншими особами у кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.

У разі внесення застави підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом п"яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя К. В. Шалота