Ухвала суду № 64327218, 12.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2017 року справа № 804/4885/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року

у справі №804/4885/16

за позовом ОСОБА_2

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності щодо не включення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобовязання включити дані позивача до зазначеного переліку, а також зобовязання включити до Загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративні справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, вказана норма права передбачає два критерії для відмежування справ адміністративної юрисдикції від справ іншої юрисдикції і це є: субєктний та предметний склад.

Предметний склад обумовлений тим, що справа адміністративної юрисдикції повинна містити в собі публічно-правовий спір.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є те, що вона повинна містити у собі публічно-правовий спір.

В даному випадку, між сторонами виник спір, предметом оскарження якого є бездіяльність відповідача щодо не включення вимог позивача про повернення частини банківського вкладу, не покритого гарантованою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» сумою, до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», який ліквідується.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку враховуються норми законодавства про банки і банківську діяльність.

Статтею 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, системний аналіз зазначених норм чинного законодавства та положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, свідчать, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, позивач не позбавлений можливості порушити питання про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів та зобовязання вчинити певні дії, під час вирішення справи у порядку господарського судочинства.

Правова позиція щодо підвідомчості справ, які стосуються захисту прав кредиторів у межах ліквідації банку, висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 лютого 2016 року (справа №21-4846а15).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно досліджені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяІ.Ю. Богданенко

суддяС.А. Уханенко

суддяЮ.М. Дадим