Ухвала суду № 64323545, 26.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/442/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гасанбеков С.С.

Є.У.№ 322/906/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2016 року по справі

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 31.07.2012 ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 3 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами ОСОБА_4» складає між ним та банком договір. За умовами договору Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами ОСОБА_4», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, із розрахунку 360 календарних днів на рік. Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором, відповідач станом на 30.06.2016 має заборгованість у розмірі 37 300,67 грн., із яких: 3 447,51 грн. заборгованість за кредитом; 28 114,00 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 486,75 грн. заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина); 1 752,41 грн. (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив стягнути з ОСОБА_3 вищевказану заборгованість та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2012 року в розмірі 11 784,06 грн., а саме: 3 447,51 грн. заборгованість за кредитом; 3 812,46 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 3 486,75 грн. заборгованість за комісією; 1 037,34 грн. штрафи.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в сумі 435,31 грн.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк», який зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір процентів. На думку позивача, наведений у судовому рішенні розрахунок відсотків за користування кредитом являється неналежним доказом, оскільки суд не має спеціальних знань для їх здійснення. Належним доказом на спростування розрахунку ОСОБА_4, на думку скаржника, може бути висновок економічної експертизи, яка по справі не проводилася. Оскільки відповідач належним чином розрахунки ОСОБА_4 не спростував, суд першої інстанції не мав правових підстав для зменшення заборгованості з відсотків. За вказаних обставин просить рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості з відсотків змінити і стягнути з позичальника на користь ОСОБА_4 визначену ОСОБА_4 заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 28114 грн.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першої статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що 31 липня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає договір про надання банківських послуг (а.с.6).

Відповідно до умов договору ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

За користування кредитом Банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, із розрахунку 360 календарних днів на рік (п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою).

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невідємних частин договору за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг ( щомісячно отримувати витяг про стан картрахунків і про проведені за минулий місяць операції з картрахунку).

У випадку незгоди позичальника зі зміною Правил та/або ОСОБА_4, викладених на банківському сайті позичальник зобовязується надати ОСОБА_4 письмову заяву про розірвання договору та погасити всю заборгованість перед ОСОБА_4 (п.1.1.2.4 Умов та правил).

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил передбачений обовязок позичальника погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У разі невиконання зобовязань за договором на вимогу ОСОБА_4 позичальник зобовязався повернути кредит, оплатити винагороду банку (п.2.1.1.5.6 Умов і правил). ОСОБА_4 має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у встановленій банком частці в разі невиконання боржником своїх зобовязань (п.2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою).

Згідно з п.1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення позичальником умов договору або у разі виникнення овердрафту Банк має право зупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту).

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна сторона не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Строк і порядок погашення кредиту (кредитний ліміт) по кредитних картках з установленими мінімальним обовязковим платежем наведений у памятці клієнта, яка є невідємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом. У випадку виникнення простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту в повному обсязі являється 211 день із дня виникнення такої заборгованості. Строк повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; строк погашення процентів по овердрафту щомісячно за попередній місць до 25 числі (п.2.1.1.12.4 Умов та правил).

Як вбачається із витягу із особового рахунку ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним договором виконувала неналежним чином, з квітня 2013 року припинила вносити платежі на погашення заборгованості, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на 30.06.2016 року становить 37300, 67 грн., із яких за тілом кредиту 3447,51 грн., за процентами за період з листопада 2012 року по червень 2016 року 28 114 грн., за пенею та комісією 3486,75 грн., а також 1252,41 грн. штрафів (а.с.4-5).

Із вказаного розрахунку також вбачається, що протягом дії договору Банк двічі підвищував відсоткову ставку за кредитом: з вересня 2014 року до 34,8% річних, з квітня 2015 до 43,2 % річних.

В своїх запереченнях проти позову відповідач в частині підвищення відсоткової ставки за кредитом дії ОСОБА_4 не оспорював, заперечень проти такого підвищення не заявляла, оскільки вони узгоджуються із вищезазначеними Умовами і правилами надання банківських послуг. Проте, відповідач заперечували розмір заборгованості за відсотками, в обґрунтування чого надала відповідні розрахунки.

Із детального аналізу наданого ОСОБА_4 розрахунку і розрахунку відповідача вбачається, що фактично нарахування відсотків на всю суму заборгованості проводилося ОСОБА_4 не у відповідності з умовами договору, а за ставками від 68% річних до 1462 % річних.

Задовольняючи частково позов і стягуючи з позичальника 3812, 46 грн. заборгованості зі сплати відсотків, суд першої інстанції, привівши відповідні розрахунки, обгрунтовано виходив з того, що доданий ОСОБА_4 до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитом не відповідає умовам договору, містить арифметичні помилки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і зібраним у справі доказам, узгоджуються з умовами кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що належним доказом для спростування розрахунків ОСОБА_4 може бути тільки висновок економічної експертизи, яка по справі не проводилася, а розрахунок суду є неналежним доказом, оскільки суддя не має спеціальних знань для його здійснення, являються неспроможними.

Як вбачається із матеріалів справи, клопотання про призначення судової економічної експертизи сторонами по справі не заявлялося. Не містить такого клопотання і апеляційна скарга.

Заперечуючи проти розміру нарахованих відсотків за період з листопада 2012 року по червень 2016 року на суму 28114 грн., розмір яких більше ніж в вісім разів перевищує розмір кредитної заборгованості 3447,51 грн., відповідач в своїх письмових запереченнях проти позову навела відповідні розрахунки і правове обґрунтування такого нарахування.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст.ст.10,60,212 ЦПК України перевірив всі доводи і заперечення сторін, надав належну оцінку всім зібраним у справі доказам і ухвалив рішення, привівши в ньому детальний розрахунок заборгованості, що підлягає стягненню.

Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування, в чому полягає неправильність наведеного судом розрахунку.

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній інстанції позивач не спростував заперечень відповідача проти неправильного нарахування відсотків за ставкою, яка не передбачалася умовами кредитного договору і яка щомісячно зростала ( з квітня 2014 року - з 119,43 % до 1462,17% у червні 2016 року ).

Доказів правомірності підвищення відсоткової ставки з 30% річних до 1462 % річних позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість і добросовісність, яких повинна дотримуватись особа при здійсненні своїх прав із тим, щоб не порушувати права інших осіб (ст. ст. 12, 13 ЦК України).

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства, умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне нарахування ОСОБА_4 заявленої до стягнення заборгованості за відсотками.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки судом правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як вимагає позивач.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: