Постанова № 64320862, 25.01.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа № 906/291/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Петухов М.Г. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби на ухвалу господарського суду Житомирської області від 12 грудня 2016 року у справі № 906/291/15 (суддя Тимошенко О.М.)

за скаргою публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" №04/2268 від 04 листопада 2016 року на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби по справі № 906/291/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Володарська"

про звернення стягнення в розмірі 102 616 740 грн 90 коп. (6 498 000 доларів США) на предмет застави

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

органу ДВС - ОСОБА_1 представник згідно довіреності №1016/20.3-03 від 29 грудня 2016 року.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Житомирської області із заявою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби (наладі - орган ДВС) щодо повернення виконавчого документу Позивачу згідно повідомлення №16-10-52639572-799/19 від 17 жовтня 2016 року, у зв'язку з несплатою Позивачем авансового внеску.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12 грудня 2016 року скаргу Позивача задоволено.

Даною ухвалою: визнано незаконними дії органу ДВС щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу Позивача без прийняття до виконання від 17 жовтня 2016 року по виконанню наказу господарського суду Житомирської області №906/291/15; скасовано вищевказане повідомлення; зобов'язано орган ДВС вчинити дії з прийняття до виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/291/15 від 29 квітня 2015 року.

Орган ДВС, не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив відстрочити сплату судового збору та скасувати ухвалу місцевого господарського суду шдяхом відмови в задоволенні скарги Позивача.

Ухвалою суду від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання, відстрочено сплату судового збору та зобов'язано орган ДВС надати докази сплати судового збору.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду від 10 січня 2017 року від Позивача надішли заперечення на апеляційну скаргу (а.м.о. 23-29 ), в яких з підстав, викладених в них, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду від 10 січня 2017 року, орган ДВС надіслав на поштову адресу суду заяву про надання доказів сплати судового збору (а.м.о. 32-35).

В судовому засіданні від 25 січня 2017 року представник органу ДВС підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, викладених в ній, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Позивача в повному обсязі.

В судове засідання від 25 січня 2017 року представники Позивача та Відповідача не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у вставноленому законом порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи і явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також з огляду на те, що 25 січня 2016 року закінчується пятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги (і в суду немає можливості його відкласти в розумний строк), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши представника органу ДВС, дослідивши матеріали оскарження ухвали та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, в її задоволенні слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів оскарження ухвали, рішенням господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2015 року позов Позивача задоволено.

Звернуто стягнення на предмет застави: майбутній врожай сільськогосподарських культур, а саме кукурудзу врожаю 2013 року, який засіяно на площі 1171,00 га, місцезнаходження посівів - Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Солодирі, територія Дворіщенської селищної ради, Черняхівський район, с.Пекарщина, територія Пекарщинської селищної ради, Володарсько-Волинський район, с.Небіж, територія Небізької селищної ради за договором застави майбутнього врожаю №011/1-2012/840/10 від 21 червня 2013 року, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Володарська" (надалі -Відповідач) в рахунок погашення заборгованості ТОВ "НАСТ" за кредитним договором "011/1-2012/840 від 10 травня 2012 року у розмірі 6 498 000 доларів США, що еквівалентно 102 616 740 грн 90 коп. та складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5 400 000 доларів США та простроченої заборгованості по сплаті процентів у розмірі 1 098 000 доларів США на користь Позивача.

Також даним судовим рішенням встановлено спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення торгів в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

На виконання вищевказаного рішення 29 квітня 2015 року видано накази.

В свою чергу, від Позивача надійшла скарга № 04/2268 від 04 листопада 2016 року на дії органу ДВС щодо повернення виконавчого документу Позивачу згідно повідомлення №16-10-52639572-799/19 від 17 жовтня 2016 року, у зв'язку з несплатою Позивачем авансового внеску.

Колегія апеляційного господарського суду констатує, що відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"(надалі - Закон).

Частиною 1 статті 116 ГПК України визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).

З метою виконання рішення суду, Позивач звернувся до органу ДВС із заявою №04/2375 від 27 вересня 2016 року та наказом суду №906/291/15 від 29 квітня 2015 року (а.м.о. 4-5).

В свою чергу, 17 жовтня 2016 року державним виконавцем органу ДВС винесено повідомлення про повернення виконавчого документу Позивачу без прийняття до виконання, у зв'язку з несплатою Позивачем авансового внеску згідно Закону, який набрав законної сили 05 жовтня 2016 року (а.м.о. 7).

Відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону (чинного з 05 жовтня 2016 року), до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Водночас, як вбачається з матеріалів оскарження ухвали , Позивач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження про звернення стягнення з Відповідача №04/2375 від 27 вересня 2016 року через Управління документального забезпечення Міністерства юстиції України 04 жовтня 2016 року о 15 год.09 хв., про що є відмітка у реєстрі подачі документів (а.м.о. 6).

В противагу даному доказу апелянтом до апеляційної скарги подано доказ того, що Управлінням документального забезпечення Міністерства юстиції України проведено реєстрацію не 04 жовтня 2016 року, а на наступний день - 05 жовтня 2016 року.

Суд констатує, що як визначено приписами статті 51 ГПК України, процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 03 серпня 2015 року №1405/15 "Про затвердження інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України" (а саме приписи розділу 3, пункту 5 підпункту 2, абзацу 2) визначено, що кожен документ реєструється лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов у неробочий час; створювані - у день підписання або затвердження. У разі передачі зареєстрованого документа з одного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється.

З огляду на усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що реєстрація проводиться одноразово і не проводиться заново при передачі зареєстрованого документа з одного підрозділу Міністерства юстиції України (Управління документального забезпечення) до іншого (органу ДВС) за приписами вищевказаної інструкції (з огляду на те, що 04 та 05 число жовтня 2016 року були робочими, а час подачі документу (вказано 15 год. 09 хв.) не виходить за межі робочого часу) і мала бути проведена не 05 числа (як вчинено Управлінням документального забезпечення), а 04 жовтня 2016 року.

З огляду на все вищевказане, суд констатує незаконність реєстрації саме 05 жовтня і факт того, що вчиняючи цю реєстрацію на наступний день після подачі документа, було порушено вищевказану інструкцію.

Відтак, суд приходить до висновку, що Позивач звернувся до органу ДВС до набрання законної сили Законом (чинного з 05 жовтня 2016 року), а тому державний виконавець мав проводити відкриття виконавчого провадження керуючись Законом, що був чинний до 04 жовтня 2016 року включно і за приписами котрого не передбачався обов'язок стягувача проводити авансовий платіж.

Суд констатує, що в силу дії пункту 1 частини 1 статті 19 Закону (чинного до 04 жовтня 2016 року включно) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 25 Закону (чинного до 04 жовтня 2016 року включно) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що виконавчий документ (а.м.о.5) відповідає вищевказаним вимогам.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що дії державного виконавця органу ДВС щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу Позивачу без прийняття до виконання від 17 жовтня 2016 року є незаконними, а тому заява Позивача підлягає до задоволення.

Дане вчинено і місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі.

Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорювану ухвалу господарського суду Житомирської області.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за скаржником.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби на ухвалу господарського суду Житомирської області від 12 грудня 2016 року у справі №906/291/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 12 грудня 2016 року у справі №906/291/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Матеріали оскарження ухвали у справі №906/291/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.