Постанова № 64320857, 24.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Справа № 922/3362/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

за участю представників:

позивача - Костіної Л.П. (довіреність №06 від 23.01.2017)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №8216 від 02.11.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків (вх. №3443 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2016 у справі № 922/3362/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 391285,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.12.2016 по справі № 922/3362/16 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" заборгованість у розмірі 391285,99 грн. та витрати з оплати судового збору в розмірі 5869,29 грн.

Відповідач із даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що дане рішення прийнято судом з порушенням норм процесуального права, оскільки викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи, а тому просить рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2016 по справі №922/3362/16 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 316545,79 грн., пені в розмірі 15837,64 грн., штрафу в розмірі 58902,64 грн., судового збору в розмірі 5869,29 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 41347,99 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що ним було надано Повідомлення №29 від 21.12.2015 про зразки підписів матеріально-відповідальних осіб на отримання товару від позивача за Договором №193 від 12.03.2015, але штампи, які вказані в наданій позивачем копії Повідомлення, відповідачу не знайомі, він взагалі їх не використовує в своїй діяльності. Підписи в спірних накладних в своїй більшості не збігаються з підписами в повідомленні №29 від 21.12.2015. Відповідач визнає отримання ним товару лише за видатковими накладними №174875 від 17.06.2016, №174878 від 17.06.2016, №176381від 21.06.2016, №176382 від 21.06.2016, №180629 від 24.06.2016, №180598 від 24.06.2016, №181913 від 27.06.2016, №181952 від 27.06.2016, №184441 від 30.06.2016, №186104 від 01.07.2016, №186105 від 01.07.2016, №187100 від 04.07.2016, №187101 від 04.07.2016, №187606 від 04.07.2016, №187607 від 04.07.2016, №193421 від 08.07.2016, №193422 від 08.07.2016, №215331 від 02.08.2016, №216205 від 03.08.2016, №217285 від 04.08.2016, №217288 від 04.08.2016, №218995 від 05.08.2016, №218693 від 05.08.2016, №221843 від 09.08.2016, №221894 від 09.08.2016, №230904 від 18.08.2016, №230905 від 18.08.2016, №236612 від 25.08.2016, № 236613 від 25.08.2016 на загальну суму 41347,99 грн., оскільки у цих накладних підпис матеріально-відповідальної особи ОСОБА_4 збігається з її зразком підпису, зазначеного у Повідомленні. Відповідач вважає відхилення судом першої інстанції усного клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи безпідставним та необґрунтованим, оскільки суд не має необхідних знань та компетенції для того, що робити висновок щодо тотожності підписів на спірних накладних. Крім того, відповідач зазначив, що при розгляді справи у суді апеляційної інстанції ним буде надано необхідний пакет документів для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 26.12.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24 січня 2017 р. о 12:00 год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№592 від 20.01.2017), в якому проти доводів відповідача категорично заперечує, вважає доводи скаржника необґрунтованими та безпідставними, оскільки на підтвердження вимог по стягненню заборгованості, що є предметом даного спору, позивачем надано до матеріалів справи всі необхідні належні та допустимі документальні докази. Натомість відповідач ці докази не спростував, в зв'язку з чим позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків (вх. №3443 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2016 у справі № 922/3362/16 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено Господарським судом Харківської області, 12.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Томаш" (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (відповідачем) було укладено Договір поставки № 193 (далі - Договір) (том 1 аркуш справи 8).

У пункті 1.1. Договору сторони обумовили, що позивач, як постачальник, зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність відповідача, як покупця, лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи (згідно переліку, затвердженого Наказом МОЗ України), а відповідач - приймати товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Сторони також домовились, що у зв'язку з неможливістю заздалегідь визначити обсяги кожної поставки, тому кількість і асортимент товару визначає покупець (відповідач) безпосередньо перед поставкою з наявного на складі постачальника товару (пункт 2.1. Договору).

Згідно пункту 2.4. Договору для одержання товару покупець повинен надати довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей. Передача товару від постачальника покупцеві також може здійснюватися на підставі супровідних документів (накладної, акта). Підпис на супровідних документах матеріально відповідальної особи, яка одержала товар, засвідчується печаткою покупця згідно наданого ним листа.

Пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704 (зі змінами) передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що повідомленням (актом органу ФОП ОСОБА_3.) за вих. №29 від 21.12.2015 Покупець (відповідач) повідомив Продавця (позивача) про зразки штампів, печаток та зразки підписів матеріально-відповідальних осіб з боку Покупця для здійснення прийому-передачі цінностей, які постачаються ТОВ "Томаш" згідно договору поставки №193 від 12.03.2015 (том 1 аркуш справи 236).

Сторони також погодили, що загальна сума Договору складається із cуми всіх накладних за даним Договором (пункт 3.1.).

Ціна товару, сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару і розмір націнки вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 3.2. Договору).

У пункті 3.3. Договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку у формі платіжного доручення або в іншій формі, передбаченій чинним законодавством.

Відповідно до пункту 4.2. Договору покупець зобов'язаний прийняти й оплатити товар на умовах даного Договору.

Як зазначив позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору за період з 09.06.2016 по 25.08.2016 ним поставлено відповідачеві товар на загальну суму 316545,79 грн., що підтверджується відповідними копіями видаткових накладних згідно переліку, засвідченими підписами уповноважених осіб та штампом ФОП ОСОБА_3, які зазначені у Повідомленні №29 від 21.12.2015 (том 1 аркуші справи 11-13, 14-235).

За даними позивача заборгованість відповідача становить 316545,79 грн.

Враховуючи те, що відповідач в порушення умов Договору, оплату за отриманий товар у визначений у видаткових накладних строк не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в загальному розмірі 316545,79 грн., позивач був змушений звернутись до господарського суду із даним позовом про стягнення боргу.

В обґрунтування доводів щодо існування боргу у зазначеній сумі, на підтвердження наявності (достовірності) операцій по поставці відповідачеві товару (медикаментів, лікарських засобів, виробів медичного призначення) за Договором у період з 09.06.2016 по 25.08.2016, а також аргументуючи часткову оплату відповідачем вартості переданого товару, позивач надав до матеріалів справи копії відповідних товарно-транспортних накладних (том 2 аркуші справи 57-124), витяг з Єдиного реєстру податкових накладних по контрагенту ФОП ОСОБА_3 (том 2 аркуші справи 125-183), витяги з регістру синтетичного обліку (журнал-ордер) за рахунками контрагента ФОП ОСОБА_3 (том 2 аркуші справи 184-185), витяги з реєстру аналітичного обліку за рахунками контрагента ФОП ОСОБА_3 (том 2 аркуші справи 186-206), копії оборотно-сальдових відомостей за рахунками контрагента ФОП ОСОБА_3 (том 2 аркуші справи 207-208).

В ході розгляду справи відповідач не заперечував факт отримання ним від позивача товару на суму 41347,99 грн. за накладними №174875 від 17.06.2016, №174878 від 17.06.2016, №176381від 21.06.2016, №176382 від 21.06.2016, №180629 від 24.06.2016, №180598 від 24.06.2016, №181913 від 27.06.2016, №181952 від 27.06.2016, №184441 від 30.06.2016, №186104 від 01.07.2016, №186105 від 01.07.2016, №187100 від 04.07.2016, №187101 від 04.07.2016, №187606 від 04.07.2016, №187607 від 04.07.2016, №193421 від 08.07.2016, №193422 від 08.07.2016, №215331 від 02.08.2016, №216205 від 03.08.2016, №217285 від 04.08.2016, №217288 від 04.08.2016, №218995 від 05.08.2016, №218693 від 05.08.2016, №221843 від 09.08.2016, №221894 від 09.08.2016, №230904 від 18.08.2016, №230905 від 18.08.2016, №236612 від 25.08.2016, № 236613 від 25.08.2016. Однак оспорив іншу частину наданих до позовної заяви видаткових накладних на суму 275197,80 грн. із посиланням на фальсифікацію підписів та відтисків штампу на цих накладних.

Надаючи правову оцінку оспорюваним відповідачем видатковим накладним місцевий господарський суд встановив, що позивачем, у відповідності до вимог діючого законодавства України, всі операції по поставці товару відповідачу, у тому числі за спірними накладними, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з реєстру податкових накладних за період з 04.01.2016 по 25.08.2016.

Враховуючи те, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку, а регістри бухгалтерського обліку складаються та зберігаються позивачем на машинних носіях, суд першої інстанції визначився, що надані позивачем копії на паперових носіях витягів з регістрів синтетичного (журнал ордер) та аналітичного обліку стосовно взаємовідносин з відповідачем за період з 01.01.2016 по 17.11.2016, а також копія оборотно-сальдової відомості по покупцю ФОП ОСОБА_3, підтверджують всі обороти по всім рахункам по покупцю - ФОП ОСОБА_3, у тому числі й за спірний період.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що штампи на спірних видаткових накладних є ідентичними зразкам штампів, які вказані у Повідомленні (акті органу ФОП ОСОБА_3.) за вих. №29 від 21.12.2015 для здійснення прийому-передачі цінностей, які постачаються ТОВ "Томаш" згідно договору поставки №193 від 12.03.2015.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем первісні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) та документи бухгалтерського обліку в їх сукупності, відображають операції по поставці товару відповідачеві та підтверджують проведення відповідачем часткових оплат, а також свідчать про факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 316545,79 грн., у тому числі й за спірними видатковими накладними, які відповідачем не оплачено.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Частиною першою статті 624 Цивільного кодексу України передбачено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У пункті 6.2. Договору (у редакції протоколу узгодження розбіжностей № 1/193 від 28.12.2015) сторони дійшли згоди, що покупець за даним Договором, крім відшкодування збитків, несе таку відповідальність:

- за несплату вартості товару у встановлений термін нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення;

- за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати, сплачує постачальнику 20% від загальної вартості несплаченого товару.

Місцевим господарським судом встановлено, що оскільки відповідачем порушені умови Договору щодо строків розрахунків, тому позивач обґрунтовано нарахував та заявив до стягнення 58902,64 грн. штрафу у розмірі 20% від вартості неоплаченого у строк понад 30 днів товару в сумі 294513,10 грн. та 15837,56 грн. пені за несплату вартості товару у встановлений термін в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів та враховуючи встановлені обставини спору, місцевий господарський суд вирішив, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" обґрунтовані, підтверджуються документально, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, встановлений судом факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості товару, отриманого згідно доданих до позову видаткових накладних за Договором у період з 09.06.2016 по 25.08.2016, є підставою для застосування до відповідача передбаченої Договором відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу, розрахунки яких є вірними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до приписів статей 4-5, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів, здійснивши повторний розгляд даної справи в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, повністю погоджується із даними висновками місцевого господарського суду про наявність в даному випадку правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вищезазначені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильно встановлених обставинах справи в їх сукупності та ретельному дослідженні наданих сторонами документальних доказах. Господарським судом першої інстанції надано правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та належну правову оцінку обставин справи. Норми матеріального права застосовані судом першої інстанції вірно. Жодних порушень вимог процесуального закону судом першої інстанції під час вирішення даної справи колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Так, колегія суддів враховує, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень частини другої статті 598 Цивільного кодексу України допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного між ними Договору поставки №193 від 12.03.2015.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Заперечення відповідача ґрунтуються на твердженні, що товар за спірними накладними на суму 275197,80 грн. ним або його уповноваженими представниками не отримувався, а підписи у цих накладних не збігаються з підписами, які зазначені у повідомленні №29 від 21.12.2015. Крім того, відповідач зазначив, що штампи, які зазначені у повідомленні №29 від 21.12.2015 йому не знайомі, він взагалі не використовує їх в своїй діяльності.

Однак зазначені відповідачем аргументи не підкріплені жодними доказами та не доведені суду у встановленому законом порядку, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття їх уваги при розгляді даної справи.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач по факту незаконного використання штампів, які зазначені у повідомленні №29 від 21.12.2015, до правоохоронних органів не звертався, і такі докази суду не надані.

Достовірність підписів та відтисків штампів у спірних видаткових накладних відповідачем не спростована належними та допустимими доказами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції заявляв усне клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

Однак, враховуючи те, що клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи було заявлено відповідачем в усній формі, без визначення кола питань, які потребують роз'яснення судовим експертом, у задоволенні даного клопотання відповідача судом першої інстанції було правомірно відмовлено.

Не надано відповідачем необхідного пакету документів для проведення судової почеркознавчої експертизи, про який заявлено в апеляційній скарзі, і суду апеляційної інстанції.

Водночас, колегія суддів враховує те, що за змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Надані позивачем в підтвердження його вимог видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Ці видаткові накладні та надані в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості відповідні товарно-транспортні накладні є первинними документами у розумінні статті 9 Закону та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Самі лише посилання скаржника на те, що підписи та штампи на спірних видаткових накладних не належать йому або його уповноваженим особам, без наведення відповідних доказів та за наявності у справі первинних документів (видаткових накладних та товаро-транспортних накладних), що підтверджують здійснення господарських операцій з передачі відповідачеві товару, не можуть заперечувати ці господарські операції.

Крім того, позивачем на підтвердження достовірності операцій по поставці відповідачеві товару за Договором у період з 09.06.2016 по 25.08.2016, надано до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру податкових накладних по контрагенту ФОП ОСОБА_3, витяги з регістру синтетичного обліку (журнал-ордер) за рахунками ФОП ОСОБА_3, витяги з реєстру аналітичного обліку за рахунками ФОП ОСОБА_3 та копії оборотно-сальдових відомостей за рахунками відповідача.

Відтак, колегія суддів вважає, що підписи представників відповідача, скріплені відповідними штампами на доданих в підтвердження позовних вимог видаткових накладних та товаро-транспортних накладних, за своєю правовою природою є документальним оформленням юридичного факту приймання-передачі товару, з чого виникає обов'язок відповідача оплатити його вартість.

Крім того, у пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (зі змінами) зазначено, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зміст яких із зазначенням кінцевої дати для оплати товару фіксує факт здійснення господарських операцій, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що надані до позовної заяви видаткові накладні, за якими було поставлено товар згідно Договору №193 від 12.03.2015 за період з 09.06.2016 по 25.08.2016 на загальну суму 316545,79 грн., є такими, що підлягають оплаті відповідачем.

Відповідач не довів суду апеляційної інстанції той факт, що у нього відсутнє зобов'язання перед позивачем стосовно сплати вартості отриманого товару у спірний період по Договору в розмірі 316545,79 грн.

В ході всього розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Встановивши факт порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар, враховуючи вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, статей 253-255 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені та штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 58902,64 грн., який розраховано у розмірі 20% від вартості неоплаченого у строк понад 30 днів товару на суму 294513,10 грн., а також в частині стягнення з відповідача 15837,56 грн. пені за несплату вартості товару у встановлений термін в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Заперечення відповідача у даній справі, що викладені в апеляційній скарзі, носять формальний характер, є необґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами, а тому колегією суддів відхиляються, адже за даних обставин дають підстави вважати їх спрямованими на свідоме невиправдане затягування судового процесу, так як порушують права позивача на отримання належних йому грошових коштів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а тому згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на скаржника.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді даної справи суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не припустився порушень норм процесуального права, якими закріплено та визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні даної справи. Наслідком виконання зазначених процесуальних дій є прийняття Господарським судом Харківської області цілком законного та обґрунтованого рішення у даній справі. Висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2016 у справі №922/3362/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і правові підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.12.2016 по справі №922/3362/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.