Постанова № 64320768, 25.01.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р.Справа № 916/2135/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.,

(У звязку з перебуванням судді Гладишевої Т.Я., у відпустці, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №107 від 23.01.2017 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.01.2017 )

при секретарі судового засідання Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1Ю.(за посвідченням),

від Міністерства оборони України - ОСОБА_2 (за довіреністю),

від КЕВ м. Одеси не зявився,

від ОМР ОСОБА_3 (за довіреністю),

від ТОВ «АЛЬ-КАРІМ» ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України

на рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2016

у справі № 916/2135/16

за позовом Заступника військового прокурора Одеського гарнізону, в інтересах держави, в особі:

Міністерства оборони України

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до: Одеської міської ради

Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-КАРІМ»

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.01.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року Заступник військового прокурора Одеського гарнізону (далі прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі Міністерство) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі КЕВ) до Одеської міської ради (далі - ОМР) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-КАРІМ» (далі ТОВ «АЛЬ-КАРІМ»), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 року №4424-VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ТОВ «АЛЬ-КАРІМ» в оренду земельної ділянки загальною площею 0,4130 га, за адресою: м. Одеса, вул. Асташкіна, 29 для подальшого проектування та будівництва багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та адміністративними приміщеннями»;

- визнати недійсним з моменту укладання договір оренди землі від 21.01.2014 укладений між ОМР та ТОВ «АЛЬ-КАРІМ» щодо земельної ділянки площею 0,4130 га, за адресою: м. Одеса, вул. Асташкіна, 29.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 року № 27 «Про відновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнний та повоєнний період для потреб Одеського військового округу» було відведено право землекористування Одеського військового округу на земельні ділянки, відведені для потреб Одеського військового округу у довоєнний період. На підставі вказаного рішення на земельних ділянках, зокрема, на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Асташкіна, 29 дислокується військове містечко № 21 (яке на даний час вивільнено), а з моменту прийняття вказаного рішення від 29.05.1951 року до теперішнього часу державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, оформлено не було. На початку 2014 року ТОВ «АЛЬ-КАРІМ» демонтувало обєкти нерухомого державного майна військового містечка № 21 та здійснило будівництво двох багатоповерхових будинків. Підставою для проведення будівельних робіт було рішення ОМР від 17.12.2013 № 4424-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ТОВ «AJIЬ-KAPIM» в оренду земельної ділянки загальною площею 0,4130 га, за адресою: м. Одеса, вул. Асташкіна, 29 для подальшого проектування та будівництва багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та адміністративними приміщеннями». На виконання вказаного рішення, 21.01.2014 року між відповідачами укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, Проте, на думку прокурора, рішення ОМР від 17 грудня 2013 року №4424-VI та договір оренди від 21.01.2014 року не відповідають вимогам законодавства, що є підставою для їх скасування, оскільки вказане рішення прийнято з перевищенням повноважень, а спірна земельна ділянка належить до земель оборони, рішення про зміну її цільового призначення не приймалось, згода Міністерства оборони України на її вилучення не надавалась.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.2016 у задоволенні позову прокурору - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що прийняте ОМР рішення №4424-VI від 17.12.2013 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, тому скасування такого акту не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки. Оскільки вимоги прокурора про визнання договору оренди землі недійсним є похідними від вимог про визнання незаконним прийнятого ОМР рішення №4424-VI від 17.12.2013, то вони також залишені судом першої інстанції без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, прокурор звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що при ухваленні вказаного рішення судом не враховано вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Земельного кодексу УРСР 1922 року (який регулював земельні відносини на час прийняття рішення про відновлення прав землекористування Одеського військового округу у 1951 році), чинного Земельного кодексу України. Крім цього, скаржник вважає, що ОМР перевищила межі власних повноважень під час ухвалення спірного рішення та укладення договору оренди землі від 21.01.2014.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Головей В.М., судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.11.2016.

У звязку з перебуванням судді Савицького Я.Ф., у відряджені, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №924 від 28.11.2016 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.11.2016 та сформовано новий склад колегії у складі: головуючий суддя Головей В.М., суддів Гладишевої Т.Я., Колоколова С.І.

В судове засідання представник ТОВ «АЛЬ-КАРІМ» не зявився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

30.11.2016 представники прокуратури, Міністерства та КЕВ м. Одеси в судовому засіданні надали пояснення, якими підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили задовольнити останню.

Представник ОМР 30.11.2016 в судовому засіданні надала пояснення, в яких заперечувала щодо апеляційної скарги та просила останню залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін судова колегія відклала розгляд апеляційної скарги до 21.12.2016.

Ухвалою апеляційного суду від 21.12.2016 по клопотанню ТОВ «АЛЬ-КАРІМ» розгляд апеляційної скарги було відкладено на 25.01.2017.

У звязку з перебуванням судді Гладишевої Т.Я. у відпустці, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №107 від 23.01.2017 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.01.2017 та сформовано новий склад колегії у складі головуючий суддя Головей В.М., суддів Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

До початку судового засідання 25.01.2017 до суду апеляційної інстанції від ТОВ «АЛЬ-КАРІМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень та вірно застосовані як норми процесуального так і матеріального права.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси в судове засідання 25.01.2017 не зявився, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомив. Проте, така неявка представника сторони не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

25.01.2017 представники прокуратури та Міністерства в судовому засіданні надали пояснення, якими підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили задовольнити останню.

Представники ОМР та ТОВ «АЛЬ-КАРІМ» 25.01.2017 в судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечували щодо апеляційної скарги та просили останню залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 29.05.1951 року № 27 «Про відновлення прав землекористування, а також прав на будівлі, відведені у довоєнний та повоєнний період для потреб Одеського військового округу» було поновлено право землекористування Одеського військового округу на земельні ділянки, відведені для потреб Одеського військового округу у довоєнний період.

На підставі вказаного рішення на земельних ділянках, зокрема, на земельній ділянці, що розташована за адресою м. Одеса, вул. Асташкіна, 29 дислокується військове містечко № 21.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року N 5245-VI внесено зміни, зокрема, до ст. 83 Земельного кодексу України та встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування - це право володіння і користування, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 2 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року в первинній редакції було закріплено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Частиною 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

-якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

-якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

У позовній заяві зазначено, що з моменту прийняття рішення від 29.05.1951 року до теперішнього часу державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Асташкіна, 29 оформлено не було. Враховуючи, що позивачем з 1951 року до теперішнього часу не було проведено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, в той час як обов'язкова реєстрація права землекористування шляхом отримання відповідного державного акта на право користування землею (за формою, встановленою Радою Міністрів СРСР) була передбачена ще з моменту введення в дію Земельного кодексу УРСР 1922 року, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у звязку з чим судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що вищевказане право постійного користування не може вважатися ані дійсним, ані «збереженим» як на це посилається заступник військового прокурора.

Також, відповідно до пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення в дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Отже, з моменту набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 року земельні ділянки не можуть бути відведені позивачеві у постійне користування в силу прямого припису п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України, за умовами якого рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення в дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

У звязку з викладеним, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що у позивача взагалі не виникло права постійного користування на земельну ділянку, а його посилання на положення п. 6 рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 є хибним, оскільки вказаним Рішенням врегульовано сталість правовідносин щодо діючого права постійного користування земельними ділянками, набутого лише в установленого законодавством порядку станом на 01 січня 2002 року.

Крім цього, господарський суд вірно встановив, що приймаючи рішення від 17.12.2013 № 4424-VI та укладаючи договір оренди землі від 21.01.2014 року Одеська міська рада не перевищила межі повноважень.

Адже, ст. 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради (ст. 10, п. 34, ч. 1 ст. 26, ст.59, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в)надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Так, рішенням ОМР від 17.12.2013 № 4424-VI вирішено затвердити проект землеустрою до відведення ділянки площею 0,4130 га, за адресою: м. Одеса, вул. Асташкіна, 29, надати вказану земельну ділянку у короткострокову оренду термінам на 5 років для проектування та будівництва багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та адміністративними приміщеннями, затвердити договір оренди землі між ОМР та ТОВ «AJIЬ-KAPIM».

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

21.01.2014 року між ОМР (Орендодавець) та ТОВ «AJIЬ-KAPIM» (Оренда) укладено договір оренди землі за умовами якого, Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення ОМР від 17.12.2013 № 4424-VI передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку площею 4130 кв.м., що знаходиться у місті Одесі, Приморському районі, вул. Асташкіна,29, згідно з планом земельної ділянки, який є невідємною частиною договору. Зазначені земельна ділянка належить Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано 15 січня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 267917851101, номер запису про право власності 4266803, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права та їх обтяжень №16201867, наданим 16.01.2014 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Договір укладено терміном на 5 років для проектування та будівництва багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та адміністративними приміщеннями (п. 3.1. договору).

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого субєкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У звязку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

У постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14 Верховний Суд України, висновки якого відповідно до частини 1 статті 111-28 ГПК є обовязковими, зазначив, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як субєктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, повязані із реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема рішення про передачу земельних ділянок у власність), предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Рішення міськради № 4424-VI від 17.12.2013 вичерпало свою дію внаслідок його виконання, тому скасування такого акту не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватись за нормами цивільного законодавства, у звязку з цим, господарський суд правомірно відмовив прокурору у задоволенні позовної заяви в частині визнання незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 17 грудня 2013 року №4424-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ТОВ «AJIЬ-KAPIM» в оренду земельної ділянки загальною площею 0,4130 га, за адресою: м. Одеса, вул. Асташкіна, 29 для подальшого проектування та будівництва багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та адміністративними приміщеннями» та з таким висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія.

Оскільки, з умов договору оренди землі вбачається, що підставою для укладання даного договору являється рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4424-VI, тобто є похідними від вимог про визнання цього рішення незаконним, то суд апеляційної інстанції вважає, що вони також не підлягають задоволенню, отже, суд першої інстанції також правомірно залишив дані позовні вимоги без задоволення.

Зважаючи на наведене в сукупності, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, господарський суд правомірно відмовив в їх задоволенні.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись cm.cm. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2016 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:Головей В.М.

Судді:Колоколов С.І.

ОСОБА_5