Постанова № 64320440, 24.01.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.01.2017р. справа №908/2629/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_6 за довіреністю, ОСОБА_7 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від08.11.2016р.по справі№908/2629/16 (суддя Кричмаржевський В.А.)за позовом:Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго м. Запоріжжядо відповідача: Приватного акціонерного товариства «Завод напіввиробників» м. Запоріжжяпропримусове виконання обовязку в натурі

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Завод напіввиробників» м. Запоріжжя про примусове виконання обовязку в натурі, в якому просить суд зобовязати відповідача повністю припинити власне споживання електричної енергії, а також забезпечити безперешкодний доступ представників позивача до електроустановок відповідача для вжиття заходів з припинення постачання електричної енергії відповідачем та пломбуванню пристроїв їх підключення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.11.2016р. у справі №908/2629/16 позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» м.Запоріжжя задоволено частково. Зобовязано Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» забезпечити безперешкодний доступ представників Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до електроустановок Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників». В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 689 (шістсот вісімдесят девять) грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2016р. по справі №908/2629/16 скасувати в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобовязання відповідача повністю припинити власне споживання електричної енергії та пломбуванню пристроїв їх підключення, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне зясування обставин та невідповідність висновків, що мають значення для справи, обставинам справи, порушення норма матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на те, що суд дійшов до невірного висновку, що позивач не позбавлений можливості самостійно припинити постачання електричної енергії відповідачу, оскільки нормами матеріального права встановлений обовязок відповідача щодо самостійного здійснення припинення власного електроспоживання в разі наявності заборгованості.

Також, позивач зазначає про те, що відключення відповідача з центрів живлення неможливо у звязку з наявністю субспоживачів з якими укладено договори про постачання електричної енергії.

Крім того, скаржник посилається на те, що оскільки відповідач не має а ні аварійної, а ні екологічної броні, тому, завод повинен самостійно повністю припинити споживання електричної енергії.

Позивач також зауважує, що допуск до електроустановок має похідний характер від дій з їх відключення, та необхідний саме для пломбування працівниками позивача пристроїв підключення струмоприймачів після їх відключення персоналом відповідача.

Представник позивача у судове засідання зявився, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав додаткові документи, які просив долучити до матеріалів справи.

Представники відповідача у судове засідання прибули, заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів колегією суддів задоволено, як таке, проти якого відповідач не заперечив, а додаткові документи не впливають на правомірність постановленого рішення.

Згідно до вимог ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України судове засідання відбувалось в режимі відео конференції за клопотаннями позивача та відповідача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2012р. між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» м. Запоріжжя (Постачальник електричної енергії) та Приватним акціонерним товариством «Завод напівпровідників» (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії від №168/331 (далі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобовязується керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно умов договору Постачальник електричної енергії та Споживач зобовязуються виконувати умови цього договору (п.п. 2.2.1. та п.п. 2.3.1. Договору).

Споживач також зобовязується забезпечувати безперешкодний доступ у будь-який час доби працівників Постачальника електричної енергії за предявленням службового посвідчення (з правом заносити і виносити необхідні прилади та інструменти) до засобів (систем) обліку як власних, так і субспоживачів, приладів контролю навантаження та якості електроенергії, компенсувальних установок, комплектів АЧР, а також для здійснення контролю заданих Постачальником електричної енергії режимів споживання електроенергії та потужності і для виконання інших необхідних робіт (п.п. 2.3.6. Договору).

Відповідно до п. 9.6. Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2012р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Договір про постачання електричної енергії від 01.07.2012р. №168/331 підписаний з обох сторін, скріплений печатками підприємств та пролонгований.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про електроенергетику, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як вбачається з позовної заяви, навіть сформульованого позивачем предмету позову, фактично йдеться про зобовязання відповідача повністю припинити власне споживання електричної енергії, а також забезпечення безперешкодного доступу представників позивача до електроустановок відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність заборгованості відповідача за спожиту активну електричну енергію, яка зростає.

Позивач стверджує, що станом на 23.01.2017р. у Відповідача існувала непогашена заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 12 045 324,36грн. (за грудень 2014р. та з січня 2016р. по грудень 2016р.), послуги з перетікання реактивної електроенергії 309 581,65грн. (за період з серпня 2016р. по грудень 2016р.) та за перевищення договірних величин 11 001,74грн. (за січень 2016р.), що підтверджується довідкою від 23.01.2017р. №сз44-44/1001, яка приєднана до матеріалів справи.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності прострочки кредитора щодо послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії в сумі 172 307,7грн., нарахованих в червні-серпні 2016р. та перевищення договірних величин, яке мале місце в січні 2016р. у розмірі 11 001,74грн.

Водночас, позивачем доведено наявність заборгованості за спожиту активну електроенергію за період грудня 2014р. та з січня 2016 по серпень 2016р. в сумі 7 556 793,05грн. Відповідач не заперечує проти наявної перед позивачем заборгованості.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про електроенергетику», енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

За змістом ч. 9 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.

За умовами п. 7.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 (Далі Правила), у разі, якщо споживач має погоджену технологічну, аварійну та екологічну броню, обмеження постачання електричної енергії має бути виконано не нижче зарезервованого рівня аварійної броні, а за відсутності оплати за обсяг електричної енергії, що необхідний для забезпечення аварійної броні, не нижче рівня екологічної броні. Для споживачів, які мають погоджену екологічну броню електропостачання, обмеження може бути застосовано до рівня екологічної броні електропостачання.

Обмеження в споживанні електричної енергії внаслідок відключення споживача має проводитися за умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності та якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів. У разі відсутності технічної можливості виконання умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності і якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів (унаслідок застосування відповідної схеми електропостачання) споживач, електропостачання якого має бути обмежене або припинене, зобов'язаний надати доступ до власних електроустановок уповноваженим представникам електропередавальної організації або постачальника електричної енергії для вибіркового відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення (п. 7.3. Правил).

Пунктом 7.9. Правил визначено, що Споживач, рівень споживання електричної енергії якого за заборгованість з оплати за електричну енергію обмежено до рівня аварійної броні електропостачання та який не здійснює поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, зобов'язаний протягом терміну, передбаченого актом екологічної, аварійної та технологічної броні, обмежити споживання електричної енергії на власні потреби до рівня екологічної броні або повністю припинити споживання електричної енергії у разі відсутності в акті визначеного у встановленому порядку рівня екологічної броні.

Відповідно до п. 7.17. Правил заходи з припинення або обмеження постачання (передачі) електричної енергії споживачеві мають здійснюватися відповідно до акта екологічної, аварійної та технологічної броні, шляхом поетапного обмеження для можливості завершення технологічного циклу виробництва та поступового розвантаження струмоприймачів до рівня аварійної та/або екологічної броні. Початок виведення з технологічної до аварійної (екологічної) броні визначається датою одержання попередження про обмеження.

В свою чергу, приписами наведених Правил чітко визначено, що споживач електричної енергії це - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;

Одночасно, згідно з пунктом 10.2. Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний зокрема:

1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів);

2) оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору;

3) за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити у разі відсутності такої.

Наразі, як зазначає сам відповідач, струмоприймачі Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» у встановленому порядку внесено до переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня енергопостачання по Запорізькій області, що підтверджується Протоколом наради з питання включення обєктів підприємств до переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання в Запорізькій області, затвердженого Заступником голови обласної державної адміністрації ОСОБА_8 від 18.12.2013р.

На момент розгляду справи, погоджена екологічна, аварійна та технологічна броня енергопостачання відсутня.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги позивача полягають, зокрема у повному припиненні власного споживання електричної енергії та ґрунтується на приписах ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. №575/97-ВР та п. 7.3., п.п. 3 п. 10.2. Правил та п. 3 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 р. N 93 (далі - Порядок обмеження електроспоживання).

З матеріалів справи вбачається, що підприємство-відповідача відноситься не лише до енергомістких обєктів, але й до особливо небезпечних обєктів, і у його виробництві застосовуються шкідливі та вибухонебезпечні хімічні речовини: аміак, хлор, азот тощо, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію обєкта (обєктів) підвищеної небезпеки І та ІІ класу від 28.03.2006р. та Декларацією безпеки обєкту підвищеної небезпеки Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» №23.31792555.01.1-Д від 18.09.2013р. Отже, до виконання робіт підвищеної небезпеки першочергово віднесені роботи з обслуговування електричного обладнання, за допомогою яких зберігаються шкідливі речовини. У разі припинення постачання електричної енергії, відповідач у справі буде позбавлений можливості забезпечити надійну та безаварійну підтримку цього обладнання, в яких знаходиться на збереженні вибухо-пожежнонебезпечні та шкідливі речовини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами про припинення споживання електричної енергії не визначено у який саме спосіб має відбутись таке обмеження, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач звертається з позовними вимогами щодо повного припинення споживання електричної енергії, що в свою чергу, не передбачено наведеними приписами чинного законодавства, оскільки, як зазначалось вище, наведені норми чинного законодавства містять обмеження власного електроспоживання до рівня екологічної броні або повного його припинення у разі відсутності такої.

Отже, вимагаючи від відповідача припинити споживання електричної енергії, позивач, визначаючи період заборгованості за спожиту електричну енергію за грудень 2014р. та з січня 2016р. серпень 2016р., не надав доказів скоєння ним заходів щодо примусового стягнення боргу, а лише повідомив про навправлення до господарського суду заяви про визнання його кредитором на суму заборгованості.

Щодо позовних вимог в частині надання доступу для вжиття заходів з припинення постачання електричної енергії відповідачем та опломбуванню пристроїв їх підключення, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 10 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку, а також уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, для здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) за дотриманням вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії в порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі перешкоджання доступу зазначених представників та уповноважених осіб до енергетичних установок споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

Одночасно, за умовами п. 2.3.6. Договору, Споживач зобовязався забезпечувати безперешкодний доступ у будь-який час доби працівників Постачальника електричної енергії за предявленням службового посвідчення (з правом заносити і виносити необхідні прилади та інструменти) до засобів (систем) обліку як власних, так і субспоживачів, приладів контролю навантаження та якості електроенергії, компенсувальних установок, комплектів АЧР, а також для здійснення контролю заданих Постачальником електричної енергії режимів споживання електроенергії та потужності і для виконання інших необхідних робіт.

Пунктом 7.3 Правил передбачено, що обмеження в споживанні електричної енергії внаслідок відключення споживача має проводитися за умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності та якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів. У разі відсутності технічної можливості виконання умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності і якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів (унаслідок застосування відповідної схеми електропостачання) споживач, електропостачання якого має бути обмежене або припинене, зобов'язаний надати доступ до власних електроустановок уповноваженим представникам електропередавальної організації або постачальника електричної енергії для вибіркового відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення.

Згідно п. 7.5 Правил, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж) у разі, зокрема, несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

Відповідно до п. 2 Порядку обмеження елестроспоживання енергопостачальники, електропередавальні організації або Держенергонагляд не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати обмеження або припинення електропостачання відповідно до своїх функціональних обов'язків надсилають споживачам письмове попередження, в якому зазначаються підстава, дата і час, з якого буде запроваджено обмеження або припинення електропостачання

Споживачі після отримання попередження про обмеження або припинення електропостачання повинні вжити заходів до усунення причин, що викликали необхідність застосування щодо них таких дій (п. 3 Порядку обмеження елестроспоживання).

Пунктом 4 Порядку обмеження елестроспоживання визначено, що у разі коли обмеження або припинення електропостачання здійснюється енергопостачальниками, вони надсилають відповідним електропередавальним організаціям і споживачам письмову вимогу та повідомляють про це Держенергонагляд.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з актами (попередженнями) від 21.07.2016р., від 10.08.2016р., від 11.08.2016р., від 23.08.2016р., від 13.09.2016р., від 11.10.2016р., від 13.10.2016р., від 18.10.2016р., від 24.10.2016р., від 08.12.2016р., відповідно до яких зазначав про невиконання оплати виставлених рахунків, повідомляв про необхідність надання доступу представникам позивача для опломбування електроустановок підприємства у відключеному стані та вимагав виконати оплату рахунків, а в різі їх несплати, відключити власні електроустановки відповідача.

З матеріалів справи, а також з пояснень представників відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» не заперечує факту наявності у нього цих актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Крім того, у звязку з ненаданням відповідачем допуску на територію підприємства позивачем було складено акти про не допуск від 27.07.2016р., від 16.08.2016р., від 17.08.2016р., від 30.08.2016р., від 19.09.2016р., від 31.10.2016р., від 14.12.2016р., в яких зазначено, що у звязку з ненаданням допуску представникам позивача до електроустановок споживача, електропередавальна організація залишає за собою право відключення електроустановок споживача із центрів живлення, чим і підтверджується можливість позивача самостійно використати своє право на відключення електроустановок відповідача.

Виходячи з чого, судова колегія вважає, що факт недопущення відповідачем відповідальних представників позивача до власних електроустановок відповідача підтверджений матеріалами справи, у звязку з чим позовні вимоги у цій частині задоволено обґрунтовано.

При цьому, посилання апелянта на те, що вимога про допуск до електроустановок є похідною від дій з їх відключення, не ґрунтується на позовних вимогах, а саме предметі позову забезпечити безперешкодний доступ представників позивача до електроустановок відповідача для вжиття заходів з припинення постачання електричної енергії відповідачем та пломбуванню пристроїв їх підключення, де чітко визначено мету такого допуску, а саме - для вжиття заходів з припинення постачання електричної енергії відповідачем та пломбуванню пристроїв їх підключення.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2016р. у справі №908/2629/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2016р. у справі №908/2629/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2016р. у справі №908/2629/16 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 2. Позивачу; 1. Відповідачу; 1. У справу; 1. ДАГС; 1. ГСЗО.