Рішення № 64319005, 25.01.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.2017 Справа № 905/3609/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання В.Р. Новіковій

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранспортне підприємство “Автотехпром”, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Укрпідшипник”, м. Бахмут

про стягнення суми боргу за договором про надання транспортних послуг №Т-1/05 від 21.06.2005 з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1827241,58 грн. та 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 73284,34 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Автотранспортне підприємство “Автотехпром”, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Укрпідшипник”, м. Бахмут про стягнення суми боргу за договором про надання транспортних послуг №Т-1/05 від 21.06.2005 з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1827241,58 грн. та 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 73284,34 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором про надання транспортних послуг №Т-1/05 від 21.06.2005 щодо оплати вартості виконаних послуг.

23.12.2016 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Курило Г.Є.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.12.2016 порушено провадження по справі № 905/3609/16.

Позивач в судовому засіданні 10.01.2016 наполягав на задоволенні позовних вимог.

10.01.2017 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Суд задовольняє означене клопотання.

Відповідач в судові засідання не з'явився, однак 03.01.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив вих.№71 від 30.12.2016, в якому відповідач не заперечує проти суми боргу в розмірі 1033566,93 грн., однак просить суд зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з виникненням обставин непереборної сили, а саме проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції. В обґрунтування клопотання наданий висновок про істотну зміну обставин Донецької торгово-промислової палати від 24 липня 2015 року №1046/12-12/03.

У відзиві ПрАТ “Укрпідшипник” також виклав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Суд задовольняє означене клопотання.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

21.06.2005 між Відкритим акціонерного товариства “Укрпідшипник”, м. Бахмут (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Укрпідшипник”, відповідно до п. 1.2 статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів приватного акціонерного товариства “Укрпідшипник” протокол №1 від 21.04.2016) (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автотранспортне підприємство “Автотехпром”, м. Київ (далі перевізник) був укладений договір №Т-1/05 про надання транспортних послуг (далі договір), згідно п.1.1. якого перевізник, відповідно до умов цього договору, зобов’язується надавати послуги з організації та здійсненню нерегулярних внутрішніх перевезень (далі – послуг) робітників, службовців та посадових осіб замовника під час виконання останніми своїх трудових відносин (далі – пасажирів), в процесі здійснення виробничо-господарської діяльності замовника, а замовник зобов’язується прийняти надані послуги та здійснити їх своєчасну сплату.

За своєю правовою природою договір №Т-1/05 від 21.06.2005 є договором про надання послуг, згідно якого, за приписами ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. До відносин за договором про надання послуг застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.1. договору, перевізник здійснює вказані послуги на підставі письмових або усних заявок замовника.

Згідно пп. 3.2.1. замовник зобов’язаний прийняти надані послуги та своєчасно здійснити їх оплату.

Пунктом 4.4 договору визначено, що оплата транспортних послуг здійснюється замовник шляхом перерахування суми авансового платежу та поточний рахунок перевізника до 10 (десятого) числа поточного місяця, але не раніше, чим протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку перевізника. Сума авансового платежу визначається перевізником у відповідному рахунку. По закінченню кожного місяця, в якому надавались транспортні послуги, перевізник визначає фактичну вартість наданих послуг у порядку, встановленому цим договором. У разі, якщо фактична вартість усіх наданих послуг перевищуватиме суму авансового платежу за надані послуги, то різниця підлягає оплаті перевізнику на підставі відповідного рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту затвердження та підписання замовником актів приймання- передачі наданих послуг. У разі, якщо фактична вартість наданих послуг буде меншою суми авансового платежу за надані послуги, то різниця підлягає зарахуванню в суму авансового платежу за послуги, що надаються в наступному місяця, що відображається у відповідному рахунку перевізника.

В п. 7.1. договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2005 року. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не виявить бажання його розірвати, договір вважається продовженим на кожний наступний рік.

Додатковою угодою від 10 вересня 2014 р. до договору сторони за взаємною згодою розірвали договір. В п. 2 даної угоди зазначено, що зобов’язання сторін, виконання яких почалися до укладення цієї додаткової угоди, повинні бути виконані у відповідності з умовами договору.

На виконання умов договору, позивачем були надані відповідачу транспортні послуги за період:

- з 01.06.2014 по 30.06.2014 на загальну вартість 356715,55 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується двостороннім актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000073 від 27.06.2014 з додатками до акту;

- з 01.07.2014 по 31.07.2014 на загальну вартість 350204,01 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується двостороннім актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000086 від 31.07.2014 з додатками до акту;

- з 01.08.2014 по 31.08.2014 на загальну вартість 255809,13 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується двостороннім актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000099 від 29.08.2014 з додатками до акту;

- з 01.09.2014 по 10.09.2014 на загальну вартість 155008,97 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується двостороннім актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000120 від 10.09.2014 з додатками до акту.

Акти підписані сторонами без зауважень, а тому суд вважає, що послуги були надані належним чином.

Відповідач, в порушення п.4.4. договору в повному обсязі оплату наданих послуг не здійснив.

На часткове виконання умов договору відповідач оплатило надані у червні транспортні послуги, що підтверджується банківськими виписками по особовим рахунком з 02.07.2014 по 30.07.2014, в яких призначенням платежу зазначений № укладеного між сторонами договору.

Сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014 по договору, відповідно до якого заборгованість на користь позивача складає 1033566,93 грн.

На час розгляду справи заборгованість у сумі 1033566,93 грн. відповідачем не сплачена, доказів зворотного суду не надано. Відповідач не заперечує наявність боргу в розмірі 1033566,93 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення суми боргу за договором про надання транспортних послуг №Т-1/05 від 21.06.2005 у розмірі 1033566,93 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати послуг за договором про надання транспортних послуг №Т-1/05 від 21.06.2005 позивач нарахував 3% річних за період з 03.07.2014 по 20.12.2016 в сумі 73284,34 грн. та інфляційні втрати в сумі 793674,65 грн. за період з липня 2014 року по листопад 2016 року

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що в цій частині позов підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 73284,34 грн. за період з 03.07.2014 по 20.12.2016.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН з урахуванням вимог 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, за кожним актом окремо сума інфляційних втрат становить:

на суму 272544,82 грн. (акт №ОУ-0000073 від 27.06.2014) за період з серпня 2014 по листопад 2016 – 212338,14грн.

на суму 350204,01 грн. (акт №ОУ-0000086 від 31.07.2014) за період з вересня 2014 по листопад 2016 – 267897,17грн.

на суму 255809,13 грн. (акт №ОУ-0000099 від 29.08.2014) за період з жовтня 2014 по листопад 2016 – 182963,09грн.

на суму 155008,97 грн. (акт №ОУ-0000120 від 10.09.2014) за період з жовтня 2014 по листопад 2016 – 110867,51 грн., що разом складає 774065,91грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 774065,91грн. за період з липня 2014 року по листопад 2016 року.

Клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з виникненням обставин непереборної сили, а саме проведенням на території Донецької та Луганської області антитерористичної операції не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є штрафними санкціями (штрафом, пенею), а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Отже суд не має право на зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, Висновок про істотну зміну обставин Донецької торгово-промислової палати від 24 липня 2015 р. №1046/12-12/03, згідно якого Донецька торгово-промислова палата підтверджує ПрАТ “Укрпідшипник” настання істотних змін обставин за укладеним кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006 року, не є належним доказом у цій справі, оскільки даний спір стосується стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання відповідачем умов договору №Т-1/05від 21.06.2005.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранспортне підприємство “Автотехпром”, м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Укрпідшипник”, м. Бахмут задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Укрпідшипник”, м. Бахмут (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 6, пов. 3, код ЄДРПОУ 13495470, п/р 26000010034494 в АТ “Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранспортне підприємство “Автотехпром”, м. Київ (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, кім. 420, код ЄДРПОУ 33401129, п/р 26002151106740 в АТ “Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) суми боргу за договором про надання транспортних послуг №Т-1/05 від 21.06.2005 у розмірі 1033566,93 грн., 3% річних в сумі 73284,34 грн., інфляційні втрати в сумі 774065,91 грн., судовий збір в розмірі 28213,76 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 25.01.2017 оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.Є. Курило