Рішення № 64316768, 18.01.2017, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3620/16-ц

Провадження № 2/204/76/17 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про доплату по курсу валюти до вже частково присудженого судом,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму коштів в розмірі 107421,70 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що 04 липня 2011 року між ним та відповідачкою був укладений Договір на надання юридичних послуг - за захист інтересів відповідачки в райсуді Дніпропетровського району м. Дніпропетровська за поданою до неї її батьком, ОСОБА_4, позовом про визнання договорів дарування земельної ділянки та домоволодіння -недійсними. Згідно умов цього договору, при повній відмові судом в задоволенні позову ОСОБА_4 до відповідачки - Виконавцю, (тобто, ОСОБА_1М.) належить преміальна доплата в розмірі еквівалентній 3000 доларів США, що на той момент становило 24000 грн. Позивачем (Виконавцем) обов'язки за договором від 04.07.2011 року були виконані належно та рішенням суду від 22 травня 2012 року було повністю відмовлено у позові батька відповідачки. Таким чином, виникли всі умови для виконання відповідачкою п. п. 1, 3.1., 3.4 договору. Проте, відповідачка не врахувала договір і не виплатила йому ні копійки з покладеної за договором винагороди і він був змушений 24.05.2013 року звернутися до суду з відповідним позовом. Суд частково задовольнив своїм рішенням від 04 вересня 2015 року його позов в розмірі - преміальних за Договором в сумі 16000 грн. і компенсації судового збору в сумі 243 грн. 60 коп. Відповідачка не оскаржувала це рішення та воно набрало законної сили. 04 лютого 2016 року відповідачка перерахувала всю вищевказану суму на рахунок ВДВС, яка і була згодом отримана позивачем. Предметом цього позову до тієї ж відповідачки є доплата за курсом долара, в якому були виражені зобов'язання відповідачки в договорі від 04.07.2011 року, оскільки в первісному позові всі розрахунки її боргу були пораховані за курсом 8 грн. за 1 долар, а на період розрахунку - лютий 2016 року тільки офіційний курс НБУ становив - 27,2486 грн. за 1 долар США, а реальний курс був ще вище. Тому, відповідачка має здійснити доплату по реальному курсу валют - долара США до української гривні.

В судове засідання позивач підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі. При цьому, посилався на обставини, які викладені в уточненій позовній заяві.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та просив відмовити йому в повному обсязі. При цьому, вказав, що такі позовні вимоги вже були предметом судового розгляду по справі № 204/8728/2013-ц, по якій суд ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення преміальних в сумі 16000,00 грн. Це рішення набрало законної сили та було виконано відповідачкою 03.02.2016 року в повному обсязі. Стосовно курсової різниці, яка існувала на момент ухвалення рішення від 04 вересня 2015 року у справі № 204/8728/2013-ц, то такі вимоги суперечать ч. 2 ст. 31 ЦПК України, відповідно до якої позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити розмір позовних вимог. Разом із цим, положеннями ЦПК України не передбачено можливість збільшення розміру позовних вимог після винесення рішення по справі та його повного виконання. Стосовно курсової різниці, яка утворилася після винесення рішення від 04 вересня 2015 року у справі № 204/8728/2013-ц, зазначив, що факт зміни валютного курсу не дає підстав та права стороні у зобовязанні, спір щодо якого вже вирішений судом, предявляти після цього іншій стороні (боржнику) додаткові вимоги про стягнення курсової різниці.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають по наступним підставам.

У судовому засіданні було встановлено, що 04 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання юридичних послуг. На підставі даного договору, 04 липня 2015 року ОСОБА_3 на імя ОСОБА_1 було видано довіреність на представлення її інтересів.

Згідно вищезазначеного договору ОСОБА_1 бере на себе зобовязання представляти інтереси ОСОБА_3 у районному суді Дніпропетровського району у м. Дніпропетровську по предявленому до останньої позову про визнання договору дарування недійсним. У свою чергу, замовник - ОСОБА_3 зобовязується оплатити юридичні послуги виконавця шляхом попередньої оплати та наступного додаткового преміювання.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що при повній відмові судом позивачу ОСОБА_4 у задоволенні його позову, збереження за замовником та/або близькими до неї особами права власності на спірне домоволодіння та земельну ділянку, - Виконавцю належна преміальна доплата у розмірі 24000 грн., що на момент укладання договору складає еквівалент 3000 доларів США (по курсу 1 долар США = 8 грн., у випадку зміни валютного курсу грн./долар у сторону знецінення гривні виплата буде відбуватися пропорційно цифрі, умовно вираженої в доларах США по новому збільшеному курсу; при подорожчанні гривні (знецінення долара) зворотній (зменшуючий) перерахунок не відбувається).

22 травня 2012 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення, яким у задоволенні предявленого до ОСОБА_3 позову, було відмовлено. У звязку з чим, відповідно до п. 3.1 договору позивач, як представник відповідачки, мав отримати преміальні у розмірі 24000 грн.

Проте, відповідачка не виконала свої обовязки, покладені на неї договором від 04 липня 2011 року.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2015 року по цивільній справі № 204/8728/13-ц, яке скасоване не було та набрало законної сили (а.с.8-9).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищевказані обставини доказуванню не підлягають, оскільки вони встановлені рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2015 року по цивільній справі № 204/8728/13-ц, яке скасоване не було та набрало законної сили.

Крім того, вищевказані обставини визнавалися та не заперечувалися представником відповідачки. А тому, дані обставини не підлягають доказуванню також ще й в порядку ч. 1 ст. 61 ЦПК України, згідно якої обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Цим же рішенням суду з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_1 суму преміальних коштів за договором у сумі 16000 грн. та судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп., а всього 16243 грн. 60 коп.

04 лютого 2016 року відповідачка сплатила стягнуту з неї рішенням суду суму у розмірі 16243 грн. 60 коп., що визнається сторонами.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідачки доплату за курсом долара, в якому були виражені зобов'язання відповідачки в договорі від 04.07.2011 року, оскільки в первісному позові всі розрахунки її боргу були пораховані за курсом 8 грн. за 1 долар США, а на період розрахунку - лютий 2016 року курс становив значно більшу суму, та штрафні санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, які (доплата та штрафні санкції) загалом складають 107421,70 грн.

Дослідивши надані сторонами докази, суд вважає необґрунтованими та безпідставними позовні вимоги позивача.

Так, в силу закріпленого у ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності позивач, в справі № 204/8728/13-ц, просив стягнути з відповідачки кошти в грошовій одиниці України - гривні. Такі вимоги ОСОБА_1 були задоволені судом.

В даній справі позовні вимоги ОСОБА_1 фактично полягають у стягненні курсової різниці валют, яка утворилася після ухвалення вказаного судового рішення у звязку із знеціненням гривні відносно долара США.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ч. 2 ст. 16 ЦК України. До таких способів віднесено: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Частиною другою цієї статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ні наведеною правовою нормою, ні жодним іншим законом, ні умовами укладеного між сторонами договору не встановлена можливість Виконавця (позивача у даній справі) захистити своє порушене право в обраний ним спосіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України», офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Згідно з ч. 1 ст. 36 цього Закону, Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Отже офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобовязанні, спір щодо якого вже вирішений судом, предявляти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці.

Фактично, стягнення курсової різниці гривні до долара США, є втручанням і зміною рішення суду по справі № 204/8728/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми та пені за невиплату преміальних.

Таким чином, правові підстави для задоволення позову відсутні.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про доплату по курсу валюти до вже частково присудженого судом - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Самсонова