Рішення № 64316016, 19.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Осаулов А.А.

№22-ц/796/717/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа №761/31511/16-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Усика Г.І.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - БевзаІгоря Анатолійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення надлишково сплачених коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача надлишково сплачені кошти у сумі 43936,21 грн., проценти за користування надлишково сплаченими коштами у сумі 8583,23 грн., всього 52519,44 грн. та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилався на те, що 02.11.2009 рішенням Староміського районного суду м. Вінниці по справі № 2-1693-2009 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно стягнуто з ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід», ОСОБА_2 та з позивача заборгованість за кредитним договором № 012/03-11/387 від 01.12.2006 в розмірі 238125,18 грн.

В рахунок погашення заборгованості від ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід», ОСОБА_2 та позивача відповідачу надійшли кошти в розмірі 283881, 39 грн. Заборгованість була погашена в повному обсязі, крім того, в рахунок погашення заборгованості надійшла надлишкова сума коштів в розмірі 43936,21 грн. В серпні 2014 року відповідач звернувся до суду із позовом до ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» та позивача про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за кредитним договором № 012/03-11/387 від 01.12.2006 року та пені за несвоєчасну сплату відсотків. В задоволенні вказаного позову відповідачу було відмовлено.

Проте, грошову суму в розмірі 43936,21 грн. відповідач безпідставно зарахував в рахунок погашення заборгованості по відсоткам та на даний час продовжує незаконно користуватись вказаними коштами.

Крім того, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2016 року по справі №127/24696/15-ц, яке набрало законної сили 23.02.2016 визнано виконаним зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором в сумі 238125,18 грн. Незважаючи на вказане рішення з його пенсії до 31.03.2016 року незаконно продовжували стягуватися кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» на користь ОСОБА_4 надлишково сплачені та зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором №012/03-11/387 від 01.12.2006 року грошові кошти в сумі 43936,21 грн. та відсотки за користування ними за період з 18.08.2015 року по 28.08.2016 року, визначені на рівні облікової ставки Національного банку України, в розмірі 8583,23 грн. та судовий збір в сумі 551,20 грн., а всього 53070,64 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Бевз І.А. подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що кошти в сумі 180000 грн., отримані від ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» через ОСОБА_4 за зняття обтяження з заставної друкарської машини Zircon Porta RO 660, про що свідчить запис в графі «Призначення платежу» квитанції № 222/3794-17 від 11.08.2015 року, на яку є посилання у вказаному реченні в рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2016 року у справі № 127/24696/15-ц: «ОСОБА_4: ТОВ «Редакція газети «ДТП» через ОСОБА_4 за зняття обтяження з друкарської машини Zircon Porta RO 660». Тобто ОСОБА_4 виступив лише платником та не був власником вказаних коштів у сумі 180000 грн.

Власником вказаних коштів була юридична особа - ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід», так як саме вона володіла заставною друкарською машиною Zircon Porta RO 660, та передала її в заставу AT «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до нотаріально посвідченого договору застави № 012/03-11/688 від 04.12.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 256-3. І саме директор ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» ОСОБА_5, який був представником ОСОБА_4 у судовому засіданні по даній справі, звернувся в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з листом №21 від 03.07.2015 року про дозвіл на добровільну реалізацію вказаної заставної машини, внаслідок чого і були отримані вищевказані кошти в сумі 180000 грн. Суд помилково прийняв рішення про повернення сплачених коштів ОСОБА_4, який насправді не був належним власником цих коштів та сплатив їх за юридичну особу - ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід».

Зазначав, що кошти в сумі 10724,29 грн., отримані з пенсії ОСОБА_4 за період з 07.09.2015 року по 04.03.2016 pоку, розподілялись після того, як ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 14.08.2015 року отримав від ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» через ОСОБА_4 за зняття обтяження з заставного майна -друкарської машини Zircon Porta RO 660 180000 грн.

Таким чином, саме з ОСОБА_4 понад суми боргу, вказаної в рішенні Староміського районного суду м. Вінниця від 02.11.2009 року у справі № 2-1693-2009 року державною виконавчою службою стягнуто лише 10724,29 грн., за період з 07.09.2015 року по 04.03.2016 pоку, тобто усі коефіцієнти інфляції та періоди нарахування відсотків відповідно до ст.625 ЦК України в позовній заяві ОСОБА_4 не вірні та застосовуватись не можуть.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - БевзІ.А. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що відповідач набув майно - грошові кошти, що надійшли понад суму боргу в розмірі 43936,21 грн. без достатньої правової підстави.

Проте, колегія суддів не погоджується з повній мірі з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.11.2009 року рішенням Староміського районного суду м. Вінниця по справі № 2-1693-2009, яке набрало законної сили, позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід», ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів по справі заборгованість за кредитним договором № 012/03-11/387 від 01.12.2006 року в розмірі 238125,18 грн. з яких: 201077,43 грн. заборгованість за повернення кредиту, 12129,88 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 24917,87 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків (a.c. 9-10).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2015 року по справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід», ОСОБА_4 про стягнення боргу за відсотками та пенею, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13.03.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.09.2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с. 19-20).

10.02.2016 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, яке набрало законної сили, по справі за позовом ОСОБА_4 до Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позовні вимоги задоволено, визнано зобов'язання позивача перед відповідачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 012/03-11/387 в сумі 238125,18 грн. боргу, 1700 грн. судового збору та 120 грн. ІТЗ за рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 02.11.2009 року - виконаним (а.с.11-14).

Вказаним рішенням встановлено, що зі змісту вказаних норм вбачається, що нарахування банком відсотків за користування кредитом та пені за цим договором можливе лише за період його дії, оскільки це є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконувати обов'язки за договором, а нарахування відсотків після закінчення строку його дії положеннями договору не передбачено та суперечить ст.631 ЦК України.

Також було встановлено і те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» частину коштів, яку боржники сплачували в рахунок погашення заборгованості, зарахував на погашення відсотків за користування кредитом, які були нараховані банком самостійно додатково до наявного рішення суду від 02.11.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниця від 02.11.2009 року було сплачено наступні кошти: 37606, 30 грн. + 892,37 грн. + 15000 грн. + 7720,40 грн. + 41080 грн. + 180000 грн. + 1582,32 грн. = 283881,39 грн., а з вирахуванням суми судового збору в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ - 282 061, 39 грн., в той час як сума боргу становить 238125,18 грн.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 ставив перед судом питання про стягнення у порядку 1212 ЦК України з відповідача 43936,21 грн. безпідставно набутих коштів, оскільки банк і безпідставно зараховував грошові кошти, що надходили від позивача, на погашення відсотків, які були нараховані банком самостійно, без врахування рішення суду від 16.01.2015 року, яким було відмовлено банку в нарахуванні таких відсотків.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Оскільки рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2016 року визнано зобов'язання позивача перед відповідачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 012/03-11/387 в сумі 238125,18 грн. боргу, 1700 грн. судового збору та 120 грн. ІТЗ за рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 02.11.2009 року виконаним, то кошти, які були перераховані банку понад визначеною судом сумою до стягнення та після його виконання боржником та поручителями, є безпідставно набутими.

Разом з тим, як вбачається з протоколу № 10 загальних зборів учасників ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» від 03.07.2015 року було прийнято рішення про реалізацію друкарської машини Zirkon Forta RO 660, 1983 року випуску за ціною 180000 грн. та вирішено усі кошти, отримані від реалізації друкарської машини направити на погашення кредитного договору №012/03-11/387 від 01.12.2006 року в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

03.07.2015 року ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» звернулося з листом №21 за підписом директора ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в якому просило надати дозвіл на добровільну реалізацію заставної машини Zirkon Forta RO 660.

12.08.2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 з заявою про зняття обтяження з заставної друкарської машини Zirkon Forta RO 660 та як вбачається з пояснень представника відповідача на підставі вказаного листа було знято обтяження, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) № НОМЕР_1 від 14.08.2015 року та вказана друкарська машина була 14.08.2015 року продана.

Відповідно до квитанції № 222/3794-17 від 14.08.2015 року платником ОСОБА_4 були перераховані ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кошти в сумі 180000 грн., де в графі «Призначення платежу» зазначено: «ОСОБА_4: ТОВ «Редакція газети «ДТП» через ОСОБА_4 за зняття обтяження з друкарської машини Zircon Porta RO 660».

Як вбачається з копії листа ОСОБА_4 від 10.09.2015 року до голови Правління ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_7, ОСОБА_4 зазначав, що зметою виконання погашення заборгованості ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» перед АТ «РайффайзенБанк Аваль» у серпні поточного року проведено з дозволу банку добровільну реалізацію заставної друкарської машин Zircon Porta RO 660 за 180000 грн. Всі кошти спрямовано на погашення боргу перед банком, а саме було погашено 126367,04 грн. боргу за кредитним договором №012/03-11/387 від 01.12.2006 року та 53632,96 грн. відсотків, які були нараховані після рішення суду від 02.11.2009 року.

Вказував на те, що оскільки загальна сума стягнута з ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» та поручителів складає 271339,42 грн., з яких 67726,65 стягнуто особисто з нього, на теперішній час погашено повністю тіло кредиту та відсотки, вказані в рішенні суду від 02.11.2009 року та 53632,96 грн. відсотків, які були нараховані після вказаного рішення суду, просив простити йому пеню в сумі 24917,87 грн. та не стягувати її особисто з нього.

А відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що кошти в розмірі 180000 грн. не є коштами, які належали позивачу, оскільки ОСОБА_4 вніс кошти в сумі 180000 грн. від імені ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» та за конкретну уже здійснену дію ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме - за зняття обтяження з заставного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти, які були отримані відповідачем за рахунок поручителя ОСОБА_8 складають: 35768,30 грн. - за рахунок примусового продажу 14.01.2011 року в процедурі виконавчого провадження автомобіля та 41080 грн. - стягнутих з пенсії, всього 76868,30 грн.

При цьому кошти в сумі 10724,29 грн. отримані з пенсії позивача за період з 07.09.2015 року по 04.03.2016 року надходили до банку після того, як ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 14.08.2015 року отримав від ТОВ «Редакція газети «Дорога. Транспорт. Пішохід» через ОСОБА_4 за зняття обтяження з заставного майна друкарської машини Zirkon Forta RO 660, 180000 грн., тобто після виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниця від 02.11.2009 року у справі № 2-1693-2009 року, що підтверджується копіями кредитних документів:

№ 8664 від 07.09.2015 рокуна суму 1186,75 грн.; № 9470 від 06.10.2015 рокуна суму 1186,75 грн.; № 10251 від 05.11.2015 рокуна суму 1186,75 грн.; № 11100 від 07.12.2015 рокуна суму 1186,75 грн.; № 11059 від 21.12.2015 рокуна суму 1582,32 грн.;

№ 11831 від 29.12.2015 року на суму 1198,17 грн.; № 643 від 05.02.2016 рокуна суму 1598,17 грн., № 1464 від 04.03.2016 рокуна суму 1598,17 грн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення надлишково стягнутих коштів підлягають задоволенню частково та з відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь позивача підлягають стягненню 10724,29 грн. безпідставно набутих коштів .

Колегія суддів також не погоджується із рішенням суду в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно набутими коштами у сумі 8583,23 грн., з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження нараховуються проценти за користування ними (ст.536 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, позивач вважав можливим нарахування вказаних процентів із застосуванням аналогії закону (ч.1 ст.8 ЦК України) на підставі приписів ч.1 ст.1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі не встановлення договором розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та збереження грошових коштів без достатньої правової підстави не встановлено договором поруки, законом або іншим актом цивільного законодавства

Відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосувати виключно у разі подібних спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами та безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні правові підстави для застосування аналогії закону, передбаченої ст.8 ЦК України до даних спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.04.2015 року №3-38гс/15.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на вказані обставини не звернув уваги, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову та стягнення надлишково сплачених коштів в сумі 43936,21 грн. та процентів за користування безпідставно набутими коштами в сумі 8583,23 грн. виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду прострочення.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позову та стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 надлишково сплачених та зарахованих на погашення заборгованості за кредитним договором грошових коштів в розмірі 10724,29 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно частин 1, 5 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 107,23 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 227,05 грн.

Стягнути з позивача ОСОБА_4 на користь відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 500,09 грн.

Керуючись ст.ст. 208, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Бевза Ігоря Анатолійовича - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» код ЄДРПОУ 14305909 на користь ОСОБА_4 надлишково сплачені та зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором №012/03-11/387 від 01 грудня 2006 року грошові кошти в розмірі 10724 грн. 29 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» код ЄДРПОУ 14305909 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 107 грн. 23 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 227 грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 500 грн. 09 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді