Постанова № 64313010, 17.01.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року 810/3669/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Егерзунд Україна" до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування наказу,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Егерзунд Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування наказу № 641 від 04.11.2016 року на проведення документальної позапланової виїзної перевірки,

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно та в супереч чинному податковому законодавству винесено наказ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Вказує, що підставою для винесення спірного наказу зазначалось п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, однак позивач не отримував від контролюючого органу обов’язкових письмових запитів, які б відповідали предмету перевірки. На думку позивача у Броварської ОДПІ були відсутні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуваний наказ прийнятий з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не з’явилися, про час, дату і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Егерзунд Україна" має статус юридичної особи про що свідчить копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Судом встановлено, що 09.11.2016 р. за місцезнаходженням підприємства прибув головний державний ревізор - інспектор Забіякіна Оксана Миколаївна - посадова особа відповідача для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «АНТАРЕС ТОРГ ПЛЮС» за період січень 2016 р., згідно наказу № 641 від 04.11.2016 року та направленням №549 від 04.11.2016 року.

Згідно спірного наказу підставою для перевірки вказано норми підпункту п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог ст. 81 Податкового кодексу України, позивач перевірив законність проведення перевірки відповідачем, однак на його думку підстави для її проведення, визначені п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України були відсутні. Про що позивач вказав в акті про не допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Егерзунд Україна».

Згідно з п.п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно наказу податного органу на перевірку № 641 від 04.11.2016 року, підставою для перевірки вказано норми п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а також, що перевірка проводиться з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та по взаємовідносинах з ТОВ «АНТАРЕС ТОРГ ПЛЮС» за період січень 2016 року.

У свою чергу, порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України, а нормами п.п. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не отримував від контролюючого органу обов’язкових письмових запитів, які б відповідали предмету перевірки та в яких би зазначалось про виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях поданих позивачем, зокрема щодо взаємовідносинах з ТОВ «АНТАРЕС ТОРГ ПЛЮС» за період січень 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував від податкового органу лист щодо взаємовідносин із ТОВ «АНТАРЕС ТОРГ ПЛЮС» № 421/10/10-04-15-20 від 19.08.2016 року.

На даний лист, позивач надав відповідь, в якому зазначив що його вимоги є протиправними та повідомив, що належна інформація буде дана у визначені законом терміни, тобто у місячний строк.

У відповідності до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується; печатку контролюючого органу.

На думку суду лист №421/10/10-04-15-20 від 19.08.2016 року не містить підтверджуючих та належних підстав для надіслання запиту (передбачених абзацами з сьомого по тринадцятий пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України) та інформації, яка це підтверджує.

Виходячи з наведених норм законодавства України при посиланні на наявність підстави для надіслання запиту, контролюючий орган в запиті повинен вказати не лише конкретну підставу (передбачену абз. з 7 по 13 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України) але і конкретні дані (інформацію), що непідтверджує наявність цих підстав.

Також, пунктом 11 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року визначено, що перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби має перевірити: наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації; наявність інформації в системі органів державної податкової служби; відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідна до цього Порядку.

Отже, контролюючий орган не зазначає про конкретно виявлену інформацію, яка вказує на порушення платником податків вимог чинного законодавства. З даного листа взагалі не вбачається яку інформацію отримано чи мало місце порушення норм чинного законодавства та в чому воно полягає та чим підтверджується.

Абзацом 16 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту. платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит».

Оскільки позивач не отримував від Броварської ОДПІ обов’язкового письмового запиту (в розумінні п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України), ненадання відповіді на який міг би бути підставою для проведення позапланової виїзної перевірки, зокрема умови, визначеної пп. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, складання наказу № 641 від 04.11.2016 року та ініціювання перевірки позивача є передчасним.

Зважаючи на викладене, у податкового органу були відсутні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача про що йому і було повідомлено.

Зокрема, згідно позиції Верховного Суду України, що знайшла своє відображення у постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. '

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Таким чином, єдиним законним та допустимим способом захисту від протиправних та неправомірних дій Відповідача щодо проведення перевірки позивача є недопуск посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною 2 цієї ж статті вказано, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів щодо правомірності винесення наказу № 641 від 04.11.2016 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення про проведення позапланової виїзної перевірки позивача було прийнято відповідачем за відсутності передбачених законом підстав.

Проте, як з’ясувалось під час вирішення справи, оскаржуваний наказ про проведення перевірки позивача діяв з 04 по 10 листопада 2016 року, а отже на час розгляду справи вичерпав свою дію.

Вимоги про скасування актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування).

Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків. Юридичні факти або події минулого в принципі не можуть бути скасовані судом чи іншим органом як не можуть бути скасовані події історії.

Таким чином позов про скасування акта індивідуальної дії, що вичерпав свою дію, задоволенню не підлягає як такий, що не може призвести до захисту прав позивача.

Пунктом 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати спірний наказ таким, що не відповідача нормам чинного податкового законодавства України, а саме є неправомірним.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати наказ Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 641 від 04 листопада 2016 року - неправомірним.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.