Рішення № 64312670, 25.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/1136/16-ц Провадження № 22-ц/772/200/2017Головуючий в суді першої інстанції Стадник С. І.Категорія 47 Доповідач Кучевський П. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Кучевського П.В.

Суддів : Рибчинського В.П., Шемети Т.М.

при секретарі : Топольській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «СІМЕКС-АГРО» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «СІМЕКС-АГРО», про звільнення самовільно зайнятої земельною ділянки та відшкодування витрат -

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «СІМЕКС-АГРО», у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 3,01 га, що розташовані на території Зозівської сільської ради та привести вказані земельні ділянки до придатного для користування стану, шляхом звільнення за рахунок відповідача від незаконно посіяного соняшника. Стягнути з ТОВ «Концерн «СІМЕКС-АГРО» на користь ОСОБА_2 та на користь ОСОБА_3 по 19976 грн. 14 коп. завданих збитків. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, привівши їх за власний рахунок у придатний для використання стан шляхом звільнення від урожаю соняшника. Стягнуто з ТОВ «Концерн «СІМЕКС-АГРО» на користь ОСОБА_2 та на користь ОСОБА_3 по 9909 грн. 46 коп. витрат на вирощування ярого ячменю. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року ТОВ «Концерн «СІМЕКС-АГРО» звернулося до Апеляційного суду Вінницької області з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Концерн «СІМЕКС-АГРО» підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року вказаним вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що кожен з позивачів є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.01 гектари, які розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, підтвердженням чого є державні акти на право приватної власності на землю, які видані на їх ім'я (а.с. 16, 17).

01.03.2000 року позивачі, уклали з Вінницькою філією ЗАТ "Імпекс Агрофірма "Сімекс-Агро" строком на 1 рік договори оренди земельної частки (паю), тобто вищевказаних земельних ділянок.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2, адресованій Вінницькій філії ЗАТ "Імпекс Агрофірма "Сімекс-Агро" за згоди позивача належна йому земельна ділянка перебувала в користуванні відповідача, оскільки позивач не мав можливості самостійно її обробляти. Вказаною заявою ОСОБА_2 повідомив відповідача, що має намір самостійно обробляти земельну ділянку, у зв'язку з чим просив після збирання врожаю осіню 2014 року звільнити її.

Позивачі вказують на те, що вони за власний кошт обробили належні їм земельні ділянки ( зорали їх, внесли добрива), а весною 2016 року провели посівну засіявши на них ярий ячмінь.

Згодом, від жителів села Зозівка позивачам стало відомо, що по посіяному ними ячменю ТОВ "Концерн «СІМЕКС-АГРО» здійснило посів соняшнику, а трохи пізніше обробило його гербіцидами, що призвело до знищення ярого ячменю. У зв'язку з цим, позивачі звернулися до голови Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, який для вирішення питань землекористування спірними земельними ділянками створив комісію, яка склала акт, яким підтвердила обставини повідомлені жителями с. Зозів.

З врахуванням викладених обставин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивували позовні вимоги на підставі ст. 125, 152, 212 Земельного кодексу України.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Концерн «СІМЕКС-АГРО» використовує земельні ділянки належні позивачам за відсутності вчиненого з ними правочину та без належних на те підстав.

Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим оскільки, суд при вирішенні спору не встановив усі обставини, розглянувши справу на підставі матеріалів наданих позивачами без участі представника ТОВ "Концерн «СІМЕКС-АГРО».

ТОВ "Концерн «СІМЕКС-АГРО» долучило до апеляційної скарги копії договорів оренди землі укладені з позивачами, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 статті 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Представник ТОВ "Концерн «СІМЕКС-АГРО» звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи призначеного на 12:00 год. 19 вересня 2016 року, оскільки у цей час він мав брати участь у судовому засіданні в Погребищенському районному суді Вінницької області, що підтверджується судовою повісткою (а.с. 81).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року у задоволенні клопотання представника ТОВ "Концерн «СІМЕКС-АГРО» відмовлено, та розглянуто справу без участі сторін на підставі наявних матеріалів справи.

За таких обставин, ТОВ «Концерн «СІМЕКС-АГРО» не мало можливості подати докази в суді першої інстанції, що є підставою для їх дослідження колегією суддів апеляційного суду (ч. 2 ст. 303 ЦПК України).

Колегія суддів дослідивши долучені відповідачем до апеляційної скарги матеріали встановила, що ТОВ «Концерн «СІМЕКС-АГРО» 06 жовтня 2014 року уклало з ОСОБА_2, ОСОБА_3 окремі договори оренди спірних земельних ділянок на строк до 31 грудня 2024 року. (а.с 149-151, 156-158)

Верховний Суд України у правовій позиції висловленій за наслідками ухвалення постанови від 14 лютого 2014 року у справі №6-162ц13 вказав, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Як вбачається із відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрації договору оренди землі укладеного з ОСОБА_3 проведена 10 лютого 2016 року, а договір укладений з ОСОБА_2 перебуває на державній реєстрації.

Таким чином, на час посіву позивачами ярого ячменю, між позивачами та ТОВ «Концерн «СІМЕКС-АГРО» існували договірні правовідносини.

За правилами ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів встановивши факт існування між сторонами договірних правовідносин, враховуючи положення ст. 303 ЦПК України не може досліджувати питання дійсності договорів оренди земельних ділянок укладених між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Концерн «СІМЕКС-АГРО», оскільки такі вимоги не заявлялися позивачами в суді першої інстанції та не є предметом спору у даній справі.

Статтею 212 Земельного кодексу визначено механізм повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

За положеннями зазначеної норми права основною умовою для її застосування є встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки.

Колегією суддів встановлено, що спірні земельні ділянки використовувалися відповідачем на підставі укладених договорів, а тому вимоги позивачів про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, та відшкодування шкоди, без оскарження дійсності укладених між сторонами договорів оренди землі є передчасними.

Таким чином, колегія суддів врахувавши, що між позивачами та ТОВ «Концерн «СІМЕКС-АГРО» існують договірні правовідносини щодо оренди земельних ділянок, дійсність яких у встановленому законом порядку не оскаржена, приходить до висновку про відсутність підстав для застосування статті 212 Земельного кодексу України, а відтак заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції не в повному обсязі встановив дійсні обставини справи, не правильно визначився із правовою нормою, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Фактично судом допущено однобічність у дослідженні доказів та не перевірено усіх обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень, що в свою чергу призвело до поверхового вирішення спору.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «СІМЕКС-АГРО» задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «СІМЕКС-АГРО», про звільнення самовільно зайнятої земельною ділянки та відшкодування витрат відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ П.В. Кучевський

Судді: /підпис/ В.П. Рибчинський

/підпис/ Т.М. Шемета

Згідно із оригіналом

Головуючий: П.В. Кучевський