Ухвала суду № 64308548, 19.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/4953/14 Головуючий у 1-ій інстанції - МальченкоО.В.

Апеляційне провадженн Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/460/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Желепи О.В., Андрієнко А.М.

при секретарі: Синявському Д.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача УДКСУ у Деснянському районі м. Києва - Петренка А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва, треті особи: відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, інспектор ДПС ВСП ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві Нестеренко Є.В., про відшкодування шкоди

за апеляційними скаргами Варави Романа Сергійовича в інтересах Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві та управління державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до УДКС України у Деснянському районі м. Києва, треті особи: ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, інспектор ДПС ВСП ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві Нестеренко Є.В., в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просила стягнути за рахунок коштів державного бюджету на її користь заподіяну майнову шкоду у розмірі 40 773 грн 31 к. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування своєї позовної заяви позивач вказувала на те, що внаслідок неправомірних дій службових осіб державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві пошкоджено належний її на праві власності транспортний засіб - автомобіль «Хюндай Акцент», а їй завдано майнових збитків та моральної шкоди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 до УДКС України у Деснянському районі м. Києва, треті особи: ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, інспектор ДПС ВСП ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві Нестеренко Є.В., про відшкодування шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з УДКС України у Деснянському районі м. Києва за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 40 773 грн 31 к. та заподіяну моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Судові витрати вирішено компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Варава Р.С. в інтересах Деснянського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та незаконне та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Та зазначає, що судом неправильно встановлені обставини справи, що мають значення по справі. Апелянт зазначає, що позивачем не доведено причинного наслідкового зв'язку між заявленим розміром шкоди і діями органу державної виконавчої служби. Також зазначає, що позивачем не надано доказів того, що нею оскаржувались постанови відділу державної виконавчої служби.

Також з апеляційною скаргою звернулось УДКС України у Деснянському районі м. Києва в якій просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вказує, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи. Зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, якою методикою позивач визначав суму майнової шкоди. А також вказує, що шкода має стягуватись з тієї організації, яка її завдала.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та її представник в суді апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційних скарг.

Треті особи у судове засідання не з'явились хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином про причини своєї неявки суду не повідомляли. Тому у відповідності до ст..305 ЦПК України колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах достатньо доказів правомірної поведінки державного виконавця, а також те, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження своїх доводів та завданої матеріальної та моральної шкоди.

Колегія судді погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Деснянським районним судом м. Києва видано судовий наказ від 23 вересня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП «ЕКОС» АТ ХК «Київміськбуд» заборгованість за комунальні послуги та користування житлом за період з листопада 2010 року по серпень 2011 року у сумі 1755 грн 69 к., індекс інфляції - 03 грн 51 к., 3% річних - 52 грн 67 к., а всього стягнуто 1811 грн 87 к.

На підставі заяви представника ДП «ЕКОС» Федусової К.О. від 05 грудня 2011 року та постановою від 08 грудня 2011 року державним виконавцем Деснянського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження.

18 квітня 2012 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подав заяву до Деснянського РУЮ у м. Києві про зупинення виконавчого провадження посилаючись на те, що має оскаржити вищевказаний судовий наказ.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року, судовий наказ Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2011 року скасовано.

04 березня 2013 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Варавою Р.С. винесено постанову про розшук та арешт майна боржника.

10 квітня 2013 року ОСОБА_2 подала заяву до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві про негайне скасування постанови про розшук майна боржника та повідомила ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві про скасування судового наказу та додала ухвали від 18 липня 2012 року.

Державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві направлено запит від 19 квітня 2013 року №534/2 до Деснянського районного суду м. Києва з проханням надати належним чином посвідчену копію ухвали суду від 18 липня 2012 року про скасування судового наказу.

Проте, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, а саме з журналу реєстрації вхідної кореспонденції Деснянського районного суду, зазначену заяву ВДВС до суду подано лише 30 квітня 2013 року і 17 травня 2013 року копія ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року надійшла до Деснянського РУЮ у м. Києві.

19 травня 2013 року згідно Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складеного інспектором ДПС ВСП ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві Нестеренко Є.В., відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» постанови Державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Варави Р.С. про розшук майна боржника від 04.03.2013 року було здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу позивача - автомобіля «Хундай акцент» д.н.з. НОМЕР_1 для подальшої доставки на спеціальний майданчик чи стоянку за адресою: м. Київ вул. Бальзака,16.

Постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Варави Р.С. від 17 травня 2013 року, виконавче провадження з примусового виконання судового наказу було закінчено, припинено арешт майна боржника та знято з розшуку автомобіль марки «Хундай акцент» д.н.з. НОМЕР_1.

24 травня 2013 року на адресу ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві від Полку ДПС ДАІ ГУ МВСУкраїни в м. Києві надійшов лист-повідомлення про затримання належного позивачу транспортного засобу та з вимогою його отримання Відділом у встановленому законом порядку в найкоротший термін .

Як вбачається з постанови Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві №180/13 від 19 грудня 2013 року про перевірку матеріалів виконавчого провадження дії Державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Варави Р.С. при примусовому виконанні судового наказу Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2011 року №2н-2628 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП «Екос» коштів у розмірі 1811 грн 87 к., визнано такими, що вчинені в порушення вимог ст.ст.11, 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що автомобіль марки «Хундай акцент» д.н.з. НОМЕР_1 повернуто ОСОБА_2, лише 16 березня 2014 року.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу (акту) від 19 березня 2014 року автомобіль позивача оглянуто та виявлено несправності.

Згідно з нарядом-замовленням №БА-0004345 від 19 березня 2014 року в автомобілі встановлені пошкодження, що попередньо становило 4 803,81 грн. вартості матеріалів та ремонтних робіт.

29 березня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Богдан АВТО» укладено договір замовлення, відповідно до якого складено попередній наряд - замовлення на виконання ремонтних робіт і загальна вартість цих робіт, з урахуванням матеріалів, склала 25988 грн 26 к.

Згідно з рахунком - фактурою від 29 березня 2014 року вартість 4-х шин для транспортного засобу склала 3120 грн.

30 жовтня 2014 року ТОВ «Богдан АВТО» здійснило діагностування транспортного засобу та складено рахунок-фактуру на загальну суму 966 грн 34 к.

Згідно рахунку-фактури ТОВ «Богдан АВТО» вартість зберігання належного позивачу автомобілю «Хундай акцент» на території сервісного центру склала 10658 грн 72 к.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу» ( в редакції від 28 грудня 2014 року) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 87 «Про виконавче провадження» ( в редакції від 17 травня 2016 року), зазначеного Закону збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 28 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» визначено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з того, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до п.3 Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що розшук транспортного засобу позивача був необхідним за умови відсутності відомостей про місце знаходження та приживання ОСОБА_2 та можливості виявлення іншого майна належного боржнику за місцем її проживання.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги Деснянського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві про те, що позивачем не надано доказів того, що нею оскаржувались постанови відділу державної виконавчої служби

Доводи апеляційних скарг щодо відсутності доказів розміру завданих збитків, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази розміру завданих позивачу збитків. Відповідачами не надано доказів на спростування наявних в матеріалах справи квитанцій про оплату нею вартості проведених ремонтних робіт належного її автомобіля за актами від 29 березня 2014 року та від 24 та 27 лютого 2015 року та квитанцію про оплату ОСОБА_2 ТОВ «БОГДАН АВТО» вартості стоянки за актом здачі прийняття робіт від 24 лютого 2015 року.

Посилання апеляційної скарги управління державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва про те, що шкода має стягуватись з тієї організації, яка її завдала є необґрунтованими з огляду на таке.

Пунктом 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» визначено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферіказначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що кошти за завдані державним виконавцем збитків має стягуватись з управління державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що висновок суду про часткове задоволення позовних вимог є обґрунтованим та таким, що відповідає законодавству.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Варави Романа Сергійовича в інтересах Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві та управління державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: