Ухвала суду № 64306674, 18.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/474/17 Головуючий у 1 інстанції: Варнавської Л.О.

Є.У.№ 333/5344/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що в період часу з 04 листопада 1982 року по 17 жовтня 1984 року він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій.

У 1984 році при виконанні інтернаціонального обовязку в Демократичній Республіці Афганістан, отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, обох ніг, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що в подальшому призвело до розвитку «стійких наслідків перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., з двобічною пірамідною недостатністю, стійким цефалічним і синдромом, симптоадреналового- кризами 1-2 рази на тиждень, вираженим вести було- атактичним синдромом, гіпомнестичним синдромом, вираженим антено- тривожно невротичним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з лікворо динамічними кризами, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст.». Після проведення лікування зазначених поранень стан його здоровя не покращився та він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

У звязку з отриманням зазначених поранень був звільнений з лав Збройних сил України за станом здоров'я, йому встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби. Від отриманих травми у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я. У зв'язку з цим, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

Вважає, що у звязку з отриманням поранень під час захисту Вітчизни та отриманням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода в розмірі 100000,00 грн.

Оцінюючи завдану йому моральну шкоду виходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоровя.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 30000 грн., в решті позову відмовити.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції було встановлено, що під час проходження військової служби в період часу з 04.11.1982 року по 17.10.1984 року, з 19.10.1984 року по 03.11.1985 року ОСОБА_3 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій та у 1984 році при виконанні інтернаціонального обовязку в Демократичній Республіці Афганістан, отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, обох ніг, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що в подальшому призвело до розвитку «стійких наслідків перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., з двобічною пірамідною недостатністю, стійким цефалічним і синдромом, симптоадреналового- кризами 1-2 рази на тиждень, вираженим вести було- атактичним синдромом, гіпомнестичним синдромом, вираженим антено- тривожно невротичним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з лікворо динамічними кризами, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст.», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами. Зазначене підтверджено витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 2667 від 15.06.2016 року.

Позивачеві 10.07.2016 року була встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія АВ № 0679039 (а.с. 12) та посвідченням, серія Є № 011345 від 13.07.2016 року..

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1550/Ж від 14.06.2016 року описані рубці в лобній ділянці справа від серединної лінії, на внутрішній поверхні правої кисті в проекції 5 пясної кістки, на долонно-внутрішній поверхні правої ступні в проекції дистального кінця 4 плюснової кітки, на заднє-зовнішній поверхні лівої гомілки в верхній третині є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1984 році.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року у якому визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Також судом було враховано положення ст. 23 ЦК України щодо права на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав особи. Відповідно до розяснень, що містяться в пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами та доповненнями), що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що шкода була завдана позивачеві при проходженні військової служби, але вини відповідача у її завданні немає, не ґрунтується на законі.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Такий висновок зроблений судом першої інстанції з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21.10.2014 року у справі № 3-86гс14.

Надання пільг військовослужбовцям, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», про який йдеться у апеляційній скарзі, не виключає реалізацію військовослужбовцями права на отримання відшкодування завданої моральної шкоди.

За матеріалами справи, відповідач отримав інвалідність в 2016 році, факт звязку інвалідності з військовою службою підтверджений витягом з протоколу засідання Центральної військоволікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань та каліцтва у колишнього військовослужбовця. За цим висновком поранення під час проходження військової служби призвело розвитку захворювань та ускладнень що кваліфікуються як такі, що повязані з виконанням обовязків військовослужбовця. Згідно п.1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009 р. №1317 метою проведення медико-соціальної експертизи є, в тому числі, виявлення причини настання інвалідності. Тобто, Центральною військово-лікарською комісією, як компетентним органом, наданий висновок, що поранення та захворювання ОСОБА_3 повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Безпідставними є і послання на недоведеність моральної шкоди.

Так, за положеннями ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Факт отримання поранення та розвитку захворювання, повязаного з пораненням, яке призвело до втрати працездатності, не викликає сумнівів у наявності моральної шкоди. ЇЇ розмір визначений судом з урахуванням вимог розумності та справедливості та урахуванням положень ч. 4 ст. 23 ЦК України якою передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Таким чином суд першої інстанції зробив правильний висновок, що особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Висновок суду щодо розміру моральної шкоди та необхідності її відшкодування за рахунок відповідача, мотивований з посиланням на конституційно закріплену значимість здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою. Судом враховані обставини справи та наслідки захворювання, враховано, що захворювання позивача як наслідок поранення порушило його звичні нормальні звязки, йому необхідно додавати додаткових зусиль для організації свого життя в сімї та суспільстві.

З огляду на викладене. судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: