Рішення № 64299769, 24.01.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/325/17

В справі №760/17622/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

24 січня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Бугайчука О.Р.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, пені, річних, інфляційних збитків та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 40 393 грн. 08 коп., яка складається з 22 895 грн. 44 коп. страхового відшкодування, 8 951 грн. 01 коп. пені, 2 566 грн. 20 коп. індексу інфляції, 980 грн. 43 коп. 3 % річних та 5 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що 19 грудня 2014 року по пр.-т. Перемоги, 99/1 в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Gelly Emgrand 7», державний номерний знак НОМЕР_1, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить йому на праві власності.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний йому на праві власності автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року винною у даній дорожньо-транспортної пригоди визнана ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якої застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія».

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/0822071 страховий ліміт становить 50 000 грн. 00 коп., франшиза становить 1 000 грн. 00 коп.

11 лютого 2015 року він звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» з заявою про настання страхового випадку.

Листом від 24 березня 2015 року страхова компанія повідомила його про прийняте рішення та виплату страхового відшкодування в розмірі 22 895 грн. 44 коп. за вирахуванням франшизи.

Не дивлячись на прийняте рішення відповідач свої зобов'язання перед ним не виконав до цього часу.

Виходячи з того, що страховик не виплатив страхове відшкодування у встановлений законом строк, просить стягнути з нього пеню за період часу з 13 жовтня 2015 року до 13 жовтня 2016 року в розмірі 8 951 грн. 01 коп..

Крім того, в зв'язку з невиконанням ним грошового зобов'язання, визнаного за результатом розгляду поданих ним документів про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 2 566 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 980 грн. 43 коп. річних.

Також зазначає, що на досудове врегулювання спору в нього було витрачено багато часу, у зв'язку з цим йому спричинено душевних хвилювань, оскільки через постійне звертання в різні інстанції, телефонні переговори та необхідність термінового пошуку великої суми коштів для здійснення ремонту автомобілю він постійно відлучався з робочого місця, мало часу проводив з сім'єю, що вплинуло на родинні стосунки, стосунки з контрагентами, колегами по роботі та друзями.

Вважає, що своїми діями, які виразилися у затягуванні строку виплати страхового відшкодування, відповідач наніс йому моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп..

Позивач у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Дана обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції про отримання судових повісток уповноваженою особою 16 грудня 2016 року.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За змістом п. 22.1 статті 22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що 19 грудня 2014 року по пр.-т. Перемоги, 99/1 в м. Києві ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Gelly Emgrand 7», державний номерний знак НОМЕР_1, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу на праві власності.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року винною у даній дорожньо-транспортної пригоди визнана ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якої застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування, особа яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву та інші документи, передбачені п. 35.2 ст. 35 Закону у заяві, зокрема, мають міститися: розмір шкоди, обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу та докази, що підтверджують її, відповідно до законодавства.

На виконання вимог закону позивач 11 лютого 2015 року звернувся до відповідача, як страховика, з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Листом від 24 березня 2015 року страхова компанія повідомила позивача про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 22 895 грн. 44 коп. за вирахуванням франшизи.

/а. с. 5 - 9 /

Позивач у судовому засіданні пояснив, що дана сума не виплачена йому відповідачем до цього часу.

Виходячи з цього, визнання відповідачем дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого ним транспортного засобу страховим випадком, визнання свого обов'язку виплатити страхове відшкодування, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 22 895 грн. 44 коп..

Відповідно до статті 36.2 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як встановлено вище, страхове відшкодування позивачу відповідачем не виплачено до цього часу.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Аналогічні положення щодо зобов'язання страховика сплатити неустойку в розмірі, установленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, містяться в ст. 992 ЦК України.

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З точки зору ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З цього випливає, договір про надання послуг (зокрема, страхових) є складним зобов'язанням, а тому за несвоєчасне виконання обов'язку по сплаті страхового відшкодування відповідач має нести відповідальність у вигляді річних.

Така ж позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України № 6-49цс12 від 06 червня 2012 року, яка, з точки зору ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4 положення статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань.

Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

З приведеного позивачем розрахунку вбачається, що пеня за порушення строків виплати страхового відшкодування становить за період часу з 13 жовтня 2015 року до 13 жовтня 2016 року 8 951 грн. 01 коп..

Крім того, з приведеного позивачем розрахунку, перевіреного судом, вбачається, що розмір інфляційних втрат за весь час прострочення становить 2 566 грн. 20 коп., а річних - 980 грн. 43 коп.

Представник відповідача, не з»явившись до суду, заперечень проти розміру нарахованих позивачем фінансових санкцій, не подав та не спростовував їх.

Враховуючи викладене вище, визнання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем та його невиконання, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В п. 5 даної постанови зазначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Виходячи з викладеного вище, обставин порушення прав позивача на отримання страхового відшкодування, тривалість цих дій відповідача щодо нього, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на його користь 1000 грн. 00 коп. в відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частки позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З врахуванням розміру задоволених вимог позивача з відповідача, на користь позивача підлягає стягненню 551 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 15, 16, ч. 2, 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 901, 992 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 9, 12, 22, 30, 34-35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218,224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства »Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 22 895, 44 гр. страхового відшкодування, 8 951, 01 гр. пені, 2566, 20 гр. інфляційних втрат, 980, 43 гр. річних та 1 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства »Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 551, 20 гр. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя