Ухвала суду № 64297844, 25.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 226/707/12 Провадження № 22-ц/772/308/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючої Шемети Т.М.,

суддів : Панасюка О.С., Рибчинського В.П.,

за участі: секретаря судового засідання Агеєвої Г.В.,

представника ДВС ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області скаргу першого заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області на дії державного виконавця,

за апеляційною скаргою Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 06.12.2016 року, -

встановила:

11.04.2016 року перший заступник керівника Немирівської місцевої прокуратури звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця та висував вимогу визнати протиправною і скасувати: - постанову начальника відділу ДВС Тульчинського РУЮ від 28.03.2016 року про відмову у задоволенні скарги прокурора: - постанову державного виконавця відділу ДВС Тульчинського РУЮ ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа від 19.06.2015 року. Також просив суд зобовязати державного виконавця вжити всіх заходів щодо реального виконання рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.05.2012 року.

Скарга мотивована наступним:

Рішенням Тульчинського районного суду від 26.03.2012 року задоволено позов прокурора Тульчинського району в інтересах держави в особі управління праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА про стягнення з ОСОБА_3 5 780 грн.40 коп. Рішення набрало законної сили 06.04.2012 року.

На виконання рішення було видано виконавчий лист, який в черговий раз предявлено до виконання 03.04.2015 року до відділу ДВС Тульчинського РУЮ. Державним виконавцем ВДВС Тульчинського РУЮ ОСОБА_2 10.04.2015 року відкрито виконавче провадження за № 47194976. 19.06.2015 року цим же державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вважає вказану постанову незаконною, оскільки державним виконавцем всупереч вимогамст.11 Закону України «Про виконавче провадження»майновий стан боржника перевірено не в повному обсязі: не витребувано інформацію з Тульчинського районного центру зайнятості про отримання боржником допомоги по безробіттю, Тульчинського МБТІ про право власності на нерухоме майно, зареєстроване до 2012 року, державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, органів місцевого самоврядування щодо виділення земельних ділянок, Національної комісії з цінних паперів та фінансового ринку щодо наявності у боржника цінних паперів, органів РАЦСу щодо шлюбно-сімейних відносин боржника.

17.03.2016 року прокурор оскаржив такі дії державного виконавця начальнику відділу ДВС Тульчинського РУЮ. Постановою начальника відділу ДВС Тульчинського РУЮ від 29.03.2016 року у задоволенні скарги відмовлено в зв'язку з пропуском строку на оскарження постанови про закриття провадження.

Прокурор вважає постанову начальника ВДВС про відмову у задоволенні скарги незаконною, оскільки при зверненні зі скаргою на дії державного виконавця ним не був пропущений строк. Державним виконавцем прокурору не направлялась постанова про повернення виконавчого документа, про неї стало відомо лише 12.03.2015 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 06.12.2016 року скаргу задоволено частково:

-Скасовано постанову начальника відділу ДВС Тульчинського РУЮ від 28.03.2016 року про відмову у задоволенні скарги прокурора та постанову державного виконавця відділу ДВС Тульчинського РУЮ ОСОБА_2 від 19.06.2015 року про повернення виконавчого документа без виконання, винесені в виконавчому провадженні № 47194976 та зобовязано відділ ДВС Тульчинського РУЮ вжити заходів для виконання рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.05.2012 року у відповідності до чинного законодавства. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із цією ухвалою, Тульчинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати й постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, а прокурор взагалі не є стороною виконавчого провадження, так як виконавче провадження відкрито не за його заявою та він не вступав у виконавче провадження в порядку ст. 82 закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні апеляційного суду представник Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав. Інші сторони по справі в судове засідання не зявилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що зявилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи та підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем постанову від 19.06.2016 року про повернення виконавчого листа без виконання винесено передчасно: державним виконавцем вжито не всіх передбачених законом заходів для належного виконання рішення, а відтак і постанова начальник державної виконавчої служби про відмову в задоволенні скарги прокурора підлягає скасуванню, прокурор вправі був подати таку скаргу, оскільки він здійснював представництво управління праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА в справі про стягнення коштів з боржника ОСОБА_3

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на нормах закону і встановлених по справі обставинах.

Судом встановлено наступне:

-Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.03.2012 року позов прокурора Тульчинського району в інтересах держави в особі управління праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь УПСЗН Тульчинської РДА Вінницької області тимчасову державну допомогу в сумі 5780 грн.(а.с.25-26). Рішення набрало законної сили 06.04.2012 року.

-У виконання рішення суду було 15.05.2012 року видано виконавчий лис (копія на ас.с.36)

-УПСЗН Тульчинської РДА 12.05.2014 року звернулось із заявою про примусове виконання рішення (а.с.142), за якою державним виконавцем 15.05.2012 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.111, 124)

-В ході виконавчого провадження державний виконавець отримав інформацію з Держземагенства, Державної інспекції сільського господарства, Державного Ощадного банку України, Державної податкової служби, Тульчинського ВРЕВ УДАІ, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Отримана інформація свідчить про відсутність на час запиту у ОСОБА_3 майна чи грошових коштів, на яке можливо було б звернути стягнення (а.с.112-123).

-Виконавчий лист неодноразово повертався стягувачеві без виконання і останній раз постановою № 47194976 від 19.06.2015 року знову був повернений стягувачеві у звязку з відсутністю у боржника коштів і майна, безрезультатністю дій щодо їх розшуку (а.с.126, а.с.138-139)

-10.03.2016 року прокурор звернувся з заявою до начальника ВДВС Тульчинського РУЮ про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з метою вирішення питання про можливість ь вступу у виконавче провадження (а.с.58)

-Немирівською місцевою прокуратурою 17.03.2016 подано скаргу до начальника відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції на бездіяльність державного виконавця.

-28.03.2016 заступник начальника Тульчинського РУЮ, начальник відділу ДВС ОСОБА_4 за результатами розгляду скарги Немирівської місцевої прокуратури на бездіяльність державного виконавця, виніс постанову (а.с.54 - 55), якою відмовив в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 7 закону України «Про виконавче провадження», прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою. Проте, це не єдина підстава за якої прокурор може приймати участь у виконавчому провадженні. Згідно тієї жст. 7 закону України «Про виконавче провадження»прокурор може вступити у виконавче провадження, відкрите не за його заявою, за умови, що він здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді у відповідній справі. З метою вирішення питання про наявність підстав для вступу у виконавче провадження такий прокурор має право знайомитися з матеріалами такого виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

Враховуючи викладене, відсутність в законі вимог про винесення спеціального документа, який би свідчив про вступ прокурора у виконавче провадження, слід вважати, що Немирівська місцева прокуратура вступила у виконавче провадження №47194976 від 10.04.2015, написавши 10.03.2016 року заяву на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, яка зареєстрована в відділі державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції 12.03.2016, а тому доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не вправі подавати скаргу на дії державного виконавця, так як він не є стороною виконавчого провадження та не вступив у виконавче провадження, - є безпідставними.

Стосовно підставності винесення державним виконавцем постанови № 47194976 від 19.06.2015 року про повернення виконавчого листа стягувачеві у звязку з відсутністю у боржника коштів і майна, безрезультатністю дій щодо їх розшуку, слід зазначити наступне:

«Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невідємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції (Hornsby v/ Greece) від 19.03.1997 р., п.40). Щодо обовязковості судових рішень було постановлено «пілотне» рішення у справі «ОСОБА_5 проти України» (Yuriy Nikolaevich Ivanov v/ Ukraine) від 15.10.2009 року).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Завданням Державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що державним виконавцем було вжито не всіх заходів для розшуку майна боржника: окрема, запит щодо відкритих рахунків в банківських установах зроблено лише у ВАТ «Державний Ощадний банк України», тоді як інші банківські установи залишені поза увагою. Доводи апеляційної скарги, що на час перевірки в Україні діяло понад 136 банків, а тому державний виконавець не міг перевірити інформацію про вклади у всіх цих установах, - не заслуговують на увагу, так як законом не передбачено вибірковість перевірки наявності вкладів лише в певних банківських установах, а в даній справі виконавець з незрозумілих причин вибрав саме державний Ощадний банк, проігнорувавши всі інші.

З наданих державним виконавцем доказів перевірки ним майнового стану особи (а.с. 111- 123) відсутні докази того, що боржник взагалі повідомлений про існування виконавчого провадження, що ним отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, тощо, тобто відсутні будь-які докази інформування боржника про хід виконавчого провадження, що також, з огляду на те, що на виконанні знаходиться судове рішення 2012 року, - свідчить про недостатність дій державного виконавця.

Оскільки постанова державного виконавця № 47194976 від 19.06.2015 року про повернення виконавчого листа стягувачеві у звязку з відсутністю у боржника коштів і майна, безрезультатністю дій щодо їх розшуку, - є неправомірною, то й Постанова начальника Відділу ДВС Тульчинського РУЮ Вінницької області ОСОБА_4 від 28.03.2016 року про відмову у задоволенні скарги прокурора у виконавчому провадженні № 47194976, - є неправомірною, оскільки в цій постанові начальник ВДВС встановив правомірність дій державного виконавця по поверненню виконавчого листа стягувачеві на підставі постанови від 19.06.2015 року.

Дійсно, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції в деяких випадках посилається на положення закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на грудень 2016 року, хоча мав би послатися на закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV в редакції, чинній на 2015 рок (на час вчинення виконавчих дій), однак це не впливає на вірність остаточного судового рішення, так як і закон «Про виконавче провадження» №606-XIV(втратив чинність ), і закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII спрямовані на забезпечення виконання судових рішень, а тому така помилка суду ніяким чином не впливає на вірність висновку про те, що державним виконавцем вжито не всіх передбачених законом заходів для виявлення майна боржника та виконання рішення суду.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, прийнятий за результатами розгляду скарги першого заступника керівника Немирівської прокуратури в інтересах Управління соціального захисту населення Тульчинської РДА на дії державного виконавця, - є вірним, ґрунтується на встановлених по справі обставинах, а викладене в апеляційній скарзі не спростовує висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, - відхилити.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 06.12.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: підпис ОСОБА_6

Судді: підпис ОСОБА_7

підпис ОСОБА_8

З оригіналом згідно: ОСОБА_6