Ухвала суду № 64295925, 19.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1924/15-ц Головуючий у І інстанції Ковбель М. М.Провадження № 22-ц/780/70/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 26 19.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановила:

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» суму боргу за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL6730 від 23 липня 2008 року в розмірі 140946,35 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 3568761,58 гривень.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 23 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал банк») та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL6730, відповідно до умов якої останньому було надано кредит в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 169000,00 доларів США (а.с.6-12,т1).

Факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів в розмірі 100455,00 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки №052В501082050009 від 23 липня 2008 року, надану відповідачем (а.с.30,т.2).

В межах Генерального договору про надання кредитних послуг №BL6730 було укладено Додаткову угоду №BL6730/K-1 від 23 липня 2008 року, додаткову угоду №1 від 19 серпня 2009 року, додаткову угоду №2 від 19 серпня 2009 року, додаткову угоду №3 від 09 листопада 2010 року, додаткову угоду №4 від 27 лютого 2014 року, додаткову угоду №5 від 27 лютого 2014 року, додаткову угоду №6 від 22 серпня 2014 року, додаткову угоду №7 від 22 серпня 2014 року (а.с.13-61, т.1).

Крім того, в забезпечення виконання кредитних зобовязань боржника ОСОБА_2 перед позивачем, між Публічним акціонерним товариством «Універсал банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Договір поруки від 27 лютого 2014 року, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобовязання перед кредитором відповідати солідарно з боржником ОСОБА_2 за виконання кредитних зобовязань, що випливають з умов Генерального договору про надання кредитних послуг №BL6730 від 23 липня 2008 року.

23.01.2015 року відповідачам направлялися досудові вимоги №SBB_Bk та №SBB_Bk_Р про дострокове погашення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг №ВL6730 від 23 липня 2008 року, станом на 11.03.2015 року наявна заборгованість в розмірі 140 946,35 доларів США, в тому числі: заборгованість по кредиту - 129 258,91 доларів США, відсотки - 11 685,42 доларів США, підвищені відсотки - 2,02 доларів США.

У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням та задатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Як вбачається з положень ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_3 поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_2 його обовязків відповідно до наданого йому кредиту, а також те, що боржник не належним чином виконує свої обовязки перед кредитором, у звязку з чим наявна заборгованість, чим позивачу завдано матеріальну шкоду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, при цьому врахувати, що станом на 12 травня 2016 року за офіційним курсом НБУ гривні до іноземної валюти, встановлено, що 100 доларів США становить 2532.5663 гривень.

Апелянт зазначає в своїй апеляційній скарзі зазначає, що не має доказів, що саме рахунок №26200000163719 належить саме йому та відкритий на його імя.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, судом було витребувано в позивача меморіальний ордер від 23 липня 2008 року та виписка з особового рахунку ОСОБА_2, що підтверджує отримання ним даних коштів та спростовує вищезазначене твердження апелянта.

Під час судового засідання апелянт стверджував про те що отримані кошти повернув банку в той же день, проте жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього не надав.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Мельник Я.С.

ОСОБА_4