Ухвала суду № 64293242, 25.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Київ К/800/15686/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 р.

у справі № 818/189/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сигмус»

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сигмус» (далі - позивач, ТОВ «Сигмус») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2015 р. № 0000572201.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 р., адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 07.10.2015 р. № 0000572201; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 08.09.2015 р. по 16.09.2015 р., на підставі направлень від 08.09.2015 р. № 22-01-110, № 22-01-111, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказів від 07.09.2015 р. № 374, від 14.09.2015 р. № 392, посадовими особами Конотопської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сигмус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами (нафтопродуктами) за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2015 р., за результатами якої складено акт від 23.09.2015 р. № 236/22-01/23050874 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212, підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми акцизного податку всього в сумі 1 070 451 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 07.10.2015 р. № 0000572201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку в загальному розмірі 1 342 283,75 грн., з яких 1 073 827 грн. - за основним платежем та 268 456,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як слідує з акту перевірки від 23.09.2015 р. № 236/22-01/23050874, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки, що позивачем здійснювалась роздрібна торгівля паливом через мережу АЗС, а не реалізація товарів для комерційного використання, тому реалізація паливно-мастильних матеріалів є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до статті 216 Податкового кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Згідно підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Платником акцизного податку, згідно підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 213 Податкового кодексу України передбачено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Згідно із підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

До підакцизних товарів, згідно пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Згідно із пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України датою здійснення такої операції є дата виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною першою статті 698 Цивільного кодексу України визначено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Виходячи з викладених правових норм, суди попередніх інстанцій зазначили, що об'єктом оподаткування акцизним податком в порядку статей 212, 213, 214, 215, 216 Податкового кодексу України є операції з роздрібної реалізації підакцизних товарів, зокрема палива. При цьому, роздрібною торгівлею є реалізація продукції кінцевому споживачу для задоволення його особистих некомерційних потреб.

Водночас, кваліфікуючою ознакою договору поставки, який укладається між суб'єктами господарювання, є те, що товар придбавається покупцем з метою використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

З акту податкової перевірки слідує, що позивачем укладались договори на поставку паливно-мастильні матеріали з Відділом освіти молоді та спорту Конотопської РДА, КЗ «Конотопська ЦРЛ ім. академіка М. Давидова», Конотопським дочірнім агролісогосподарським підприємством «Конотопський агроліс», Виконавчим комітетом Конотопської міської ради, ПП «Транс-Кор», ПП «Корунд-С», ПАТ «Радуга», ПАТ «Конотопський арматурний завод», ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», ТОВ «Дорпостач», ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь», ТОВ «Бочечківське», ДП «Конотопське лісове господарство», ПАТ «Конотопм»ясо», КП «ВУВКГ», ПП «Хлібзавод Дубов»язівський», ПСП «Мир», ДП «Сумській облавтодор», ПрАТ «Конотопський хлібокомбінат» та укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів з ТОВ «Татнефть-Кард».

Паливно-мастильні матеріали, як встановлено судами попередніх інстанцій, отримувались контрагентами позивача за відомостями і талонами на АЗС, які є власність позивача, оплата здійснювалась на підставі виписаних рахунків.

В підтвердження виконання вказаних угод до матеріалів справи надано видаткові накладні. Також, в подальшому були виписані податкові накладні, порушень щодо виписки та видачі яких в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено.

Розрахунки за отримані нафтопродуктів проводились із застосуванням реєстратора розрахункових операцій по кожній АЗС. Операції були обліковані позивачем як комерційні у додатку 6 до декларації з акцизного податку за січень-червень 2015 року.

Таким чином, при наявності господарських договорів поставки та купівлі-продажу, укладених із суб'єктами господарювання, з оплатою постачання в безготівковому порядку та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням спеціальних жетонів, талонів тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.

Наведені положення узгоджуються з приписами Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14, відповідно до якого Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку між позивачем і та його контрагентами здійснено комерційні операції з поставки нафтопродуктів (пального), які не підпадають під ознаки роздрібної торгівлі у розумінні Податкового Кодексу України, а отже, й підстави для їх оподаткування як операцій з роздрібної торгівлі пальним відсутні.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 р. у справі № 818/189/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І. Цвіркун