Ухвала суду № 64293241, 25.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2017 р. м. Київ К/800/22266/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 р.

у справі № 826/13553/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» (далі - позивач, ТОВ «Технікс Ресурс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 р. № 0003452207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2016 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 р. № 0003452207.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2016 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2016 р.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.05.2015 р. по 29.05.2015 р., на підставі направлення від 25.05.2015 р. № 761/26-58-22-07-09, згідно із підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 25.05.2015 р. № 670, посадовою особою ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Технікс Ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2015 р. та податку на прибуток з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. при взаємовідносинах з ПП «Білдінг Стаф», за результатами якої складено акт від 08.06.2015 р. № 22/26-58-22-07-11/36273496 та встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 198.1 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2014 року на суму 249 320 грн.; - підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 224 388 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 26.06.2015 р. було винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0003452207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 336 582 грн., з яких 224 388 грн. - за основним платежем та 112 194 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як слідує з акту перевірки від 08.06.2015 р. № 22/26-58-22-07-11/36273496, підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПП «Білдінг Стаф».При цьому податковий орган посилався на недоведеність їх реальності.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було дотримано порядку оформлення проведеної перевірки, передбаченої статтею 86 Податкового кодексу України, а саме визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за відсутності відповіді по суті поданих позивачем заперечень.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано встановлені відповідачем під час проведеної податкової перевірки порушення вимог податкового законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення показника витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача, не розглянуто належним докази, що містяться в матеріалах справи.

Висновок про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання у спірній сумі, судами було зроблено без належного дослідження доводів позивача, з посиланням лише на обставини зазначені перевіряючими в акті перевірки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання наявності факту вчинення позивачем порушення, що слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем 15.06.2015 р. до податкового органу було подано заперечення на акт 08.06.2015 р. № 22/26-58-22-07-11/36273496. Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє рішення відповідача прийняте за результатами розгляду скарги позивача та судами попередніх інстанцій достеменно не встановлено наявність такого взагалі.

При цьому, в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2016 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 р. у справі № 826/13553/15 - скасувати.

Справу № 826/13553/15 направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І. Цвіркун