Ухвала суду № 64292234, 19.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 р.Справа № 820/4602/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2016р. по справі № 820/4602/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові в поверненні приватному акціонерному товариству «Філіп Морріс Україна» надмірно сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 452 946 598,86 грн. та у неподанні для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету на підставі заяви приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» № 04/156 від 14.04.2016 року; зобов'язати відповідача підготувати та подати для виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Приватному акціонерному товариству «Філіп Морріс Україна» з бюджету надмірно сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 452 946 598,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення вимог діючого законодавства, протиправно відмовлено позивачу у поверненні надміру сплачених коштів з податку на прибуток шляхом перерахування на банківський рахунок позивача, з урахуванням наявності законодавчо передбачених підстав. Так, податковий орган не врахував, що задекларована позивачем сума авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів становить 172 911 789,44 грн., в той час як переплата у розмірі 452 946 598,86грн. є саме податком на прибуток. Окрім того, відповідачем також не подано відповідного висновку до казначейської служби до виконання про повернення надміру сплачених коштів. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про його задоволення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав всі необхідні дії, передбачені Податковим кодексом України, проте на момент розгляду справи сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем йому не відшкодована у строк, визначений вимогами чинного законодавства, тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

27.01.2015 року Приватним акціонерним товариством «Філіп Морріс Україна» подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік № 9081160495 від 27.02.2015 року.

За результатами господарської діяльності у 2014 році позивачем задекларовано консолідований податок на прибуток у сумі 263 828 314 грн., в тому числі 3 323 726 грн. - податок, нарахований за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, суму зменшення нарахованої суми податку (рядок 13) у розмірі 572 657 885 грн., суму нарахованого авансового внеску у зв`язку з виплатою дивідендів (рядок 20) у сумі 167 437 921 грн. та визначено суму щомісячних авансових внесків (рядок 23) у розмірі 21 985 693 грн. Податок па прибуток за звітний період (рядок 14) дорівнює - 308 829 571 грн.

Податковим органом в своїх письмових запереченнях підтверджено, що вказана декларація з податку па прибуток підприємств за 2014 рік № 9081160495 від 27.02.2015 року була складена у відповідності до вимог Наказу Міністерства фінансів України № 1213 від 28.09.2011 року та Наказу Міністерства доходів і зборів України № 872 від 30.12.2013 року.

29.02.2016 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний 2015 рік.

07.06.2016 року подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний 2015 рік, згідно з якою зменшено суму грошових (податкових) зобов'язань з податку на прибуток, з отже збільшено суму переплати на 1 606 120 грн.

Позивачем задекларовано суму податку на прибуток у розмірі 7 606 849 грн. (з урахуванням уточнюючої податкової декларації), яку було погашено за рахунок наявної суми авансових внесків з цього податку в порядку їх сплати до бюджету (тобто 2013 рік).

Податкова декларація з податку на прибуток підприємств та уточнююча податкова декларація за звітний 2015 рік була прийнята контролюючим органом без зауважень, що також не заперечувалось контролюючим органом.

Враховуючи наявну станом на 31.03.2016 року суму надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток (сума була сплачена у вигляді авансових внесків з податку на прибуток) в розмірі 452 946 598,86 грн., позивач звернувся до відповідача із заявою № 04/156 від 14.04.2016 року про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, в якій просив контролюючий орган провести необхідні дії щодо повернення надміру сплачених зобов'язань з податку на прибуток в сумі 452 946 598,86 грн. шляхом перерахування цієї суми на банківський рахунок підприємства (із зазначенням реквізитів банківського рахунку).

Сума переплати підтверджена також актом звірення розрахунків з відповідачем. Так, згідно з актом звірення розрахунків № 120-07 від 01.04.2016 року як за даними контролюючого органу, так і за даними Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» переплата з податку на прибуток підприємств становила 452 946 598,86 грн.

У відповідь на заяву позивача № 04/156 від 14.04.2016 року, відповідач своїм листом № 2996/10/28-09-07-02-41 від 29.04.2016 року відмовив у вчиненні передбачених законодавством дій щодо повернення надміру сплачених зобов'язань з податку на прибуток в сумі 452 946 598,86 грн. на тій підставі, що в інтегрованій картці платника Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, наявна переплата, яка сформована за рахунок авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Така сума, на думку відповідача не підлягає поверненню відповідно до норм, викладених в абз. 5, п.п, 57.1.-1,2, п. 57.1, ст. 57 Податкового кодексу України.

Відносини щодо повернення помилково та надміру сплачених платежів урегульовані положеннями Податкового кодексу України, Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу, як передоплата і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 року (надалі Порядок № 618) та Порядку повернення коштів, помилково та /або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року зареєстрованого і Міністерстві юстиції України № 1650/24182 від 25.09.2013 року (надалі Порядок № 787).

Так, згідно до положень п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Поряд з цим, відповідно до абз. 4, п.п. 57.1.-1.2, п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на дату складання та подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік), сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

З системного аналізу вищезазначених норм випливає, що платник податків зараховує суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення податкового зобов'язання податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік. Однак при цьому, сума податку на прибуток, яка погашена навіть за рахунок авансових внесків з податку на прибуток, не набуває статусу авансових внесків у розумінні ст. 57 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Як було встановлено під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, станом на дату погашення грошових (податкових зобов'язань) з податку на прибуток за 2014 рік за Приватним акціонерним товариством «Філіп Морріс Україна» рахувалась переплата з податку на прибуток у розмірі 569 334 159,73грн., у тому числі: 172 911 789,44грн. - авансові внески з податку на прибуток у зв'язку з виплатою дивідендів (р. 13.3 додатку ЗП до податкової декларації); 151 724 650,29 грн.- авансові внески з податку на прибуток, сплачені у 2013 році (р. 13.7 додатку ЗП до податкової декларації); 244 697 720 грн. - авансові внески з податку на прибуток, сплачені у 2014 році (р. 13.7 додатку ЗП до податкової декларації).

За результатами діяльності Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» в 2014 році позивачем було задекларовано та відображено в рядку 11 Податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік суму податку на прибуток в розмірі 263 828 314 грн.

Також, позивачем було задекларовано та відображено в рядку 13.3 Додатку ЗП до Податкової декларації Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік суму нарахованого авансового внеску, у зв'язку з виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді в розмірі 172 911 789 грн.

В подальшому позивачем було погашено податкові зобов'язання на прибуток у сумі 260 504 588 грн., зокрема 172 911 789,44 грн. з авансових внесків з податку на прибуток у зв'язку з виплатою дивідендів та 87592798, 56грн. з авансових внесків з податку на прибуток, сплачені у 2013 році.

Отже, з урахуванням положень абз. 4. п.п. 57.1.-1.2. п. 57,1. ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на дату складання та подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік) сума сплачених позивачем протягом 2014 року авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів була зарахувана у зменшення податкового (грошового) зобов'язання з податку на прибуток саме за 2014 рік.

Згідно з п.п. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України крім випадків, передбачених п.п. 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Відповідно до п.п. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 ПК України, платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з п.п. 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим ст. 156 цього Кодексу.

Як встановлено п.п. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Таким чином, вказані норми закону прямо дозволяють зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах. При цьому, платник податків також не позбавляється обов'язку відобразити у податковій звітності таке зменшення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що вказана правова позиція також узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 12.10.2016 року по справі № К/800/36953/15.

Також, як було встановлено під час розгляду справи, ПрАТ "ФМУ" у 2015 році не проводило виплату дивідендів та, відповідно, не сплачував авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів а 2015 році.

Поряд з цим, абз. 4 п.п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2016 року) передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з податку, без подання податкової декларації.

В рядку 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний 2014 рік позивач розрахував суму авансового внеску, який повинен був сплачуватися щомісяця в розмірі 21 985 693 грн. що відповідало 1/12 нарахованої підприємством суми податку на прибуток.

Протягом 2015 року (за винятком січня та лютого 2015 року, для яких було встановлено особливості щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток) позивач нараховував щомісячний авансовий внесок в сумі 21 985 693 грн. без зменшення його суми на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів.

Отже, позивач, у відповідності до вищезазначених норм права, зарахував авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів в сумі 172 911 789 грн. у зменшення податкового (грошового) зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік, доказів на спростування чого податковим органом до суду не надано.

Одночасно колегія суддів зазначає, що листом ДФС № 102/7/99-99-19-02-01-17 від 04.01.2016 року «Про затвердження декларації з податку на прибуток підприємств» (з урахуванням змін та доповнень), платникам податків було рекомендовано при розрахунку зменшення нарахованої суми податну в рядку 16.3.1 Додатна ЗП до рядка 16 ЗП Декларації N 897 за 2015 рік також враховувати залишок суми сплачених авансових внесків з податну на прибуток підприємств при виплаті дивідендів. яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку станом на 01.01.2015. що відображена у рядну 13.5.2 Додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податну на прибуток підприємства (для страховиків - у рядку 08.2 Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, для банків - у рядку 14.5.2 Додатка ЗП до рядка 14 Податкової декларації з податку на прибуток банну), поданої за 2014 рік.

Позивач не відобразив 8 рядку 16.3.1 Додатка ЗП до уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний 2015 рік залишку суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 р., оскільки позивачем було зараховано всю суму авансових внесків при виплаті дивідендів в рахунок зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік.

З урахуванням зазначеного вище, дані податкових декларацій з податку на прибуток за 2014 та 2015 роки підтверджують зарахування позивачем авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в сумі 172 911 789 грн. у зменшення податкового (грошового) зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік, що було проведено позивачем у повній відповідності з абз. 4. п.п. 57.1.-1.2, п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про хибність позиції податкового органу, з огляду на те, що позивач просив повернути кошти саме у розмірі 452 946 598,36 грн., які відносяться до переплати податку на прибуток та не мав на увазі авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, які становлять суму у розмірі 172 911 789,44 грн.

Наявність саме надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 452 946 598,36 грн. підтверджується також даними акту звірки № 120-07 від 01.04.2014 року.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового Кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як передбачено положеннями ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Отже, законодавець акцентує увагу, що однією з необхідних умов для проведення процедури надміру сплачених коштів є факт відсутності за таким платником податків податкового боргу.

Представником відповідача не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності за позивачем боргових зобов'язань.

Згідно п. 43.3 та п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового Кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Як визначено п. 43.6 ст. 43 Податкового Кодексу України, повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, в який такі кошти були зараховані.

На думку суду, позивачем усі умови повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 2014 рік дотримано. Позивач не має податкового боргу. Позивач у межах встановленого строку звернувся до СДПІ із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань, яка за змістом відповідає вимогам ст. 43 ПК України.

Таким чином, приймаючи до уваги подані позивачем податкові декларації з податку на прибуток за 2014 та 2015 роки, які відображають узгоджені з контролюючим органом грошові (податкові) зобов'язання, в інтегрованій картці платника з податку на прибуток підприємств не може фігурувати наявна переплата, яка сформована за рахунок авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а відтак дії відповідача з приводу відмови в поверненні позивачу надмірно сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 452 946 598,86 грн. є протиправними.

З приводу неподання податковим органом для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету на підставі заяви Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» № 04/156 від 14.04.2016 року, то суд звертає увагу, що детальний порядок розгляду заяв про повернення надміру сплачених платежів передбачений Порядком №618 та Порядком №787.

Так п.5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

У відповідності до п. 1 розділу III Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

При цьому, у листі-відповіді від 29.04.2016 року відповідач не ставить під сумнів обґрунтованість зазначених позивачем причин повернення коштів, не зазначає про будь-які недоліки поданих документів, доданих позивачем до заяви про повернення надмірно сплачених платежів. Крім того, відповідач не ставить під сумнів саму суму платежів, про повернення яких просить позивач та вказує лише на вимоги ст. 57 Податкового кодексу України, як на підставу відмови у проведенні повернення з бюджету надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства.

На підставі положень п.п. 3-5 розділу III Порядку № 618, відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України № 611/147 від 20.07.2007 року, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, підготовлений відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України № 611/147 від 20.07.2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1095/14362 від 25.09.2007 (далі - Реєстр висновків про повернення), Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення коштів з Держбюджету), форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви (п. 7 розділу III Порядку 618).

Колегією суддів встановлено, що всупереч вищезазначеним нормам права, податковий орган у встановлений строк висновок про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства, як це передбачено зазначеним вище Порядком № 618, не прийняв та не направив його до відповідного органу казначейської служби, що вказує на противність таких дій, які порушують права та законні інтереси позивача.

Разом з тим, невиконання податковим органом процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї зазначеними вище порядками вказує на протиправність таких дій.

Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок повністю узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постановах по справі № 21-161а15 від 12.05.2015 року, по справі № 21-3а15к від 24.03.2015 року, по справі № 21-205а14 від 09.12.2014 року, у справі № 21-207а14 від 25.11.2014 року.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що способом захисту права платника ПДВ на відшкодування за рахунок бюджетних коштів надмірно сплаченої суми податку є зобов'язання контролюючого органу виконати встановлений правовими нормами обов'язок прийняти висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та надати такий висновок територіальному органу державної казначейської служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року по справі № 820/4602/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2016р. по справі № 820/4602/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 24.01.2017 р.