Постанова № 64291752, 19.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/555/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви про нарахування і виплату йому одноразової грошової допомоги у разі отримання каліцтва, зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат прийняти та направити до Департаменту фінансів Міністерства оборони України заяву з доданими документами та висновком щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково та зобов'язано Міністерства оборони України розглянути заяву позивача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що Міністерство оборони України не здійснює виплату одноразової грошової допомоги особам, які звільнилися з військової служби із підрозділів прикордонних військ. Також апелянт посилається на те, що ОСОБА_2 пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

Під час судового засідання представник Міністерства оборони України підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Позивач та Чернігівський обласний військовий комісаріат, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь вказаних осіб у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Міністерства оборони України, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що розгляд і вирішення справи здійснене неповноважним судом.

Суд встановив, що у період з 26 жовтня 1979 року по 09 лютого 1982 року ОСОБА_2 проходив службу у Збройних Силах СРСР. У період з 06 березня по 14 вересня 1980 року та з 30 грудня 1980 року по 06 лютого 1981 року позивач приймав участь у бойових діях у Республіці Афганістан.

Згідно з довідкою Сер. АВА № 011258 ОСОБА_2 була встановлена ІІІ група інвалідності на період до 01 травня 2016 року. Причиною інвалідності у вказані довідці зазначена поранення, контузія, черепно-мозкова травма. Також у довідці вказано про те, що захворювання позивача пов'язане із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.

ОСОБА_2 подав до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Зазначена заява листом від 24 квітня 2015 року № 2351 була направлена до Чернігівського обласного військового комісаріату. Листом від 30 квітня 2015 року № 2710 заява ОСОБА_2 була направлена до Міністерства оборони України.

Міністерство оборони України листом від 31 липня 2015 року повернуло документи, як такі, що надіслані не за належністю.

Про результати розгляду своєї заяви ОСОБА_2 був повідомлений листом Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 19 серпня 2015 року № 4470.

Не погоджуючись із діями Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР. Також суд першої інстанції виходив з того, що даний позов належить до предметної підсудності окружних адміністративних судів.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про захист права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, розгляд даної справи не належить до предметної підсудності Чернігівського окружного адміністративного суду.

Оскільки постанова від 19 квітня 2016 року була прийнята судом, що не наділений повноваженнями вирішувати справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу призначення допомог, колегія суддів вважає необхідним скасувати зазначене судове рішення як таке, що прийняте неповноважним складом суду.

Перевіряючи дотримання ОСОБА_2 строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач дізнався про порушення свого права на отримання допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із листа Чернігівського обласного військового комісаріату від 19 серпня 2015 року № 4470.

З метою з'ясування дати вручення ОСОБА_2 зазначеного листа, були направлені відповідні запити позивачу та Чернігівському обласному військовому комісаріату.

Відповідного до листа Чернігівського обласного військового комісаріату від 21 липня 2016 року № 3304 повідомлення про результати розгляду заяви про надання допомоги було направлене ОСОБА_2 19 серпня 2015 року. Відомості про дату отримання позивачем листа від 19 серпня 2015 року № 4470 у Чернігівського обласного військового комісаріату відсутні, оскільки він направлявся не рекомендованим листом та без повідомлення про вручення.

Згідно додаткових письмових пояснень позивача у період з 25 серпня по 11 вересня 2015 року він перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КЛПЗ «Чернігівський обласний госпіталь ветеранів війни». За твердженням ОСОБА_2, лист Чернігівського обласного військового комісаріату від 19 серпня 2015 року № 4470 був йому вручений наприкінці вересня 2015 року, а саме - після 24 вересня 2015 року.

Письмові докази, які б спростовували пояснення позивача щодо дати отримання зазначеного листа у матеріалах справи відсутні.

Даний адміністративний позов був поданий до суду 24 березня 2016 року, тобто у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, обчисленого із моменту, коли ОСОБА_2 дізнався про порушення свого права на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до листа від 31 липня 2015 року № 248/3/6/1694 повертаючи без реалізації документи ОСОБА_2, Міністерство оборони України виходило з того, що вони направлені до неналежної особи. Такий висновок апелянт обґрунтував тим, що надіслані документи підтверджують проходження позивачем військової служби та звільнення із Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР. Посилаючись на ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок, затверджений постановою № 975) апелянт зазначив, що Міністерство оборони України не здійснює виплату одноразової грошової допомоги особам, які звільнилися з прикордонних військ та не проходили службу у Збройних Силах України.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону його дія поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Як раніше зазначалося, ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та був звільнений у запас до проголошення незалежності України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Соціальним захистом військовослужбовців, згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (далі - Порядок № 393), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Зазначене свідчить про те, що громадяни України, які проходили військову службу в прикордонних військах колишнього СРСР мають рівні права на соціальних захист із особами, які проходили службу у військових формування та Збройних Силах України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 має право на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у порядку та на умовах, передбачених для військовослужбовців Збройних Сил України.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у відповідності до ч. 9 ст. 163 вказаного Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 3 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що затверджені постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок, затверджений постановою № 499) особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають відповідні документи за місцем проходження служби (зборів) або до військомату. Зазначені органи визначені у Порядку, затвердженому постановою № 499, як уповноважений орган.

Таким чином, ОСОБА_2 звернувшись із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату, вірно визначив особу, уповноважену для вирішення порушеного у ній питання.

Згідно з п. 7 Порядку, затвердженого постановою № 499, керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Вказаний Порядок не визначає який орган є головним розпорядником бюджетних коштів на виплату одноразової грошової допомоги, однак передбачає, що фінансування витрат, пов'язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У відповідності до ст. 23 вказаного Закону фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок не лише Міністерства оборони України, а й інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи.

Вирішуючи питання про те, який орган зобов'язаний забезпечити нарахування та виплату ОСОБА_2 колегія суддів виходить із наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР. Отже, прикордонні війська, у яких позивач проходив військову службу, входили до складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.п. 1, 2 постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про військові формування на Україні» всі військові формування, дислоковані на території республіки, були підпорядковані Верховній Раді України, а також утворено Міністерство оборони України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України» органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, колегія суддів приходить до висновку про те, що обов'язок розгляду питання для прийняття рішення про призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_2 слід задовольнити та зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву позивача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року - скасувати як таку, що постановлена неповноважним складом суду.

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Постанова складена у повному обсязі 24 січня 2017 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.