Ухвала суду № 64291694, 25.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5490/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шияна Олександра Вікторовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати неправомірними (незаконними) дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шияна Олександра Вікторовича управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо відмови ОСОБА_3 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати неправомірним (незаконним) та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно;

зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шияна Олександра Вікторовича управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ЖБК «Молодіжний-16» №27 від 09 липня 2015 року.

24 листопада 2014 року позивач звернувся до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з заявою щодо надання інформаційної довідки щодо належної йому квартири.

Відповідно до інформаційний довідки БТІ №82083 від 24 листопада 2014 року згідно даним БТІ АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за позивачем на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого БТІ 12.09.1996 року.

26 листопада 2014 року позивач звернувся до БТІ із заявою щодо видачі дублікату свідоцтва про право власності на житло.

Листом № 44463(И-2014) БТІ повідомило про неможливість видачі дублікату свідоцтва про право власності на житло у зв'язку з тим, що зазначений документ не було створено КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

17 липня 2015 року позивач звернувся до КП «Житло-Сервіс» департаменту будівництва та житлового забезпечення.

Листом № 110/808-Т-675 від 17 липня 2015 року КП «Житло-Сервіс» повідомило позивача про неможливість надання дублікату свідоцтва про право власності на житло у зв'язку з тим, що вказане свідоцтво не оформлювалось у КП «Житло-Сервіс».

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту на належності на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) квартири, загальною площею 55,6 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року встановлено факт належності на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) квартири, загальною площею 55,6 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

29 лютого 2016 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву про реєстрацію прав і обтяжень (щодо права власності), до якої були додані: копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; копія рішення суду; технічний паспорт видавник МБРТІ та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна. Зазначену заяву зареєстровано за № 15863597.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шиян Олександром Вікторовичем за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення № 28597157 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі п. 18 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Підставою для відмови зазначено те, що для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за рішенням суду, необхідно щоб суд у своєму рішенні визнав право власності за заявником на відповідну квартиру.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частина 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 42 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Так, у рішенні про відмову у державній реєстрації права власності, яке є предметом розгляду у даній справі, зазначено що для державної реєстрації права власності на квартиру згідно рішення суду необхідно щоб суд у своєму рішенні визнав право власності за заявником на відповідну квартиру. Керуючись ст.. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 18 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив позивачу у державній реєстрації права власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у зазначеному рішенні про відмову у державній реєстрації права власності відсутні посилання на підстави для такої відмови, передбачені ст.. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, до заяви про реєстрацію прав і обтяжень (щодо права власності) позивачем додано рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року, яким встановлено факт належності на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) квартири, загальною площею 55,6 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, крім іншого, рішень судів, що набрали законної сили.

Сторонами не заперечується, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року набрало законної сили 11 лютого 2016 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для звернення позивача до суду щодо встановлення факту належності на праві особистої приватної власності стала відсутність правовстановлюючого документі, тобто його втрата.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 передбачено встановлення факту володіння громадянином жилим будинком на праві власності, якщо власником був втрачений правовстановлюючий документ на цей будинок і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. У цих справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документа про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Натомість, визнання права власності у судовому порядку є способом захисту права власності.

Сторонами не заперечується, що позивач є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ЖБК «Молодіжний-16» №27 від 09 липня 2015 року.

Згідно з інформаційною довідкою БТІ №82083 від 24 листопада 2014 року квартира АДРЕСА_4 на праві власності зареєстрована за позивачем на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого БТІ 12 вересня 1996 року.

Отже право власності на зазначене нерухоме майно не оспорюється та/або не визнається іншою особою.

Аналіз фактичних обставин справи та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що для проведення держаної реєстрації права власності на нерухоме майно при втраті правовстановлюючого документа може бути подано рішення суду, яким визнано або встановлено факт права власності на об'єкти нерухомого майна, і яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправними дій Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шияна Олександра Вікторовича управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо відмови ОСОБА_3 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати неправомірним (незаконним) та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно; та скасування відповідного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, крім іншого, визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Так, у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Відповідно до п. 3 ч. 2 розділу ІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України ««Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1395-р «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України щодо припинення надання послуг у сферах державної реєстрації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції послуг у сферах державної реєстрації, органи державної реєстрації утворені Міністерством юстиції здійснюють передачу заяв, що перебувають на розгляді у відповідному органі державної реєстрації, на розгляд до виконавчих органів міських рад міст обласного значення, Київської міської, районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, з обов'язковим повідомленням заявників про таку передачу та здійснюють передачу виконавчим органам міських рад міст обласного значення, Київській міській, районним, районним у м. Києві державним адміністраціям, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, реєстраційних справ.

Станом на дату розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції Кабінетом Міністрів України не прийнято рішення щодо припинення надання послуг у сферах державної реєстрації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції послуг у сферах державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене та на протиправність оскаржуваних дій, рішення державного реєстратора, а також враховуючи необхідність забезпечення захисту порушеного права позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шияна Олександра Вікторовича управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року.

З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шияна Олександра Вікторовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 07 листопада 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 07 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення набирає та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25.01.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Желтобрюх І.Л.