Ухвала суду № 64291679, 25.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1372/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Канівець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національної поліції України та Департаменту захисту економіки Національної поліції України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просить:

- визнати протиправним дії Національної поліції України щодо включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на підставі наказу Національної поліції України №210 о/с від 20.11.2015 «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції України в Київській області та м. Києві»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, прийняте стосовно позивача та оформлене протоколом ОП №15.00024818.0063330 від 15.08.2016 та зазначеного в розділі ІV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа: « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню у 2016 році. Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, оформлене протоколом ОП №15.00024818.0063330 від 15.08.2016 та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», прийняте стосовно ОСОБА_2 Стягнуто на користь позивача судовий збір.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Національна поліція України та Департамент захисту економіки Національної поліції України подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 1997 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Національної поліції України №171 о/с від 11.11.2015 майора міліції ОСОБА_2, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», присвоєно спеціальне звання «майора поліції» та призначено на посаду старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Черкаській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, наказом Національної поліції України від 20.11.2015 №210 «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київський області та м. Києві», наказано:

1) провести атестування поліцейських апарату;

2) створити центральну атестаційну комісію;

3) керівникам структурних підрозділів - скласти списки поліцейських, що підлягають атестуванню та скласти відповідні атестаційні листи щодо таких поліцейських, тощо.

Згідно з витягом зі списку особливого складу управління захисту економіки в Черкаській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України станом на 23.11.2015, позивача під №52 включено до списку осіб, що підлягали атестуванню відповідно до наказу МВС України №1465 від 17.11.2005.

Рішенням Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, оформленим протоколом ОП№15.00024818.0063330 від 15.08.2016, за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, атестаційною комісією одноголосно прийнято рішення, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погоджуючись з рішенням Департаменту захисту економіки Національної поліції України про включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню та з рішенням атестаційної комісії №3 Національної поліції України, оформлене протоколом ОП№15.00024818.0063330 від 15.08.2016, позивач звернувся до суду з позовом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанцій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських.

Рішенням Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, оформленим протоколом ОП№15.00024818.0063330 від 15.08.2016, за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, атестаційною комісією одноголосно прийнято рішення, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, прийшов до висновку про протиправність дій відповідача та відповідно протиправність рішення Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, оформлене протоколом про службову невідповідність позивача займаній посаді, з огляду на незаконність проведення атестації позивача та безпідставність рішення атестаційної комісії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Пунктами 9, 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавцем передбачена альтернатива вибору для працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Умовами для прийняття працівників міліції на службу в поліцію є бажання проходити службу в поліції та відповідність вимогам до поліцейських, визначених Законом України «Про Національну поліцію».

При цьому, реалізація цих умов відбувається у визначений Законом строк: упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (в період з 07 серпня 2015 року по 07 листопада 2015 року) та шляхом видання наказу про призначення за згодою особи або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.

Таким чином, вищезазначені норми розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не передбачають проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Судом встановлено, що наказом Національної поліції України №171 о/с від 11.11.2015 позивача без проведення конкурсу призначено на посаду старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Черкаській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Отже, позивача прийнято на службу до поліції на умовах, визначених п. 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

Положеннями п.п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на визначення щодо відповідності посаді, як під час прийняття, так і після прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Згідно ч.1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст. 57 вказаного Закону визначено вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належить призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», законом не передбачено.

Водночас, положення ч.4 ст. 57 зазначеного закону передбачають, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв'язку з положенням частини 2 статті 57 Закону №580-VIII необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 11 «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації».

Разом з цим, зі змісту наказу Національної поліції України від 20.11.2015 №210 «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київський області та м.Києві» вбачається, що цей наказ не містить ні перелік імен поліцейських, які підлягають атестуванню, зокрема, ім'я позивача, ні необхідність та підставу атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню у відповідності до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач до видання наказу про проведення атестації проходив службу в Національній поліції на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Черкаській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

На момент атестації питання про його переведення на вищу чи нижчу посаду або ж притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем не вирішувалось, а отже не було предметом розгляду атестаційної комісії.

Рішення про проведення атестування, згідно з ч. 4 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

З вищезазначеними нормами Закону України «Про Національну поліцію» кореспондуються положення Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України №1465 від 17.11.2015.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пп.2 п.1 розділу IV Інструкції про проведення атестування поліцейських організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають, серед іншого, складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені Законом України «Про Національну поліцію».

Разом з цим, відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 підлягав атестації та включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію».

Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач станом на час проведення атестації мав бути призначений на вищу посаду чи переміщений на нижчу посаду, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, а тому рішення про призначення атестації позивача без наявності законодавчо визначених підстав (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду, дисциплінарного провадження) є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права позивача.

Відповідно до п.16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження). Усі рішення атестаційної комісії згідно з п.20 розділу IV Інструкції оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Зазначені норми Інструкції вказують на те, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Згідно довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», вартість майна, указаного позивачем в Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої ст.2 зазначеного Закону, відповідає наявній податковій інформації про доходи, які отримані із законних джерел.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області №1/14-1172дов від 25.11.2015 ОСОБА_2 з 02.10.2015 по 06.11.2015 безпосередньо брав участь у анти терористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України.

Згідно з положеннями п. 20-26 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У ньому за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. За результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Протоколи за результатами атестування згідно з п.27 розділу IV зазначеної Інструкції зберігаються в підрозділі кадрового забезпечення органів поліції, де проходить службу поліцейський, який атестувався. Керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, відповідно до п.28 розділу IV Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Враховуючи те, що рішення атестаційної комісії про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді та необхідність його звільнення з займаної посади, оформлене протоколом, на підставі наведеної норми є обов'язковим для виконання його безпосереднім начальником, колегія суддів дійшла висновку, що воно безпосередньо породжує права та обов'язки позивача у сфері публічних відносин і оцінка його правомірності впливає на оцінку правомірності рішення про звільнення.

Висновок Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України від 15.08.2016 оформлений спірним протоколом ОП №15.00024818.0063330 (голосування за - 4, проти - 0), та зазначений в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», стосовно результатів атестування ОСОБА_2 Його мотивами зазначено низький рівень теоретичних знань та професійних якостей і низькі результати тестування.

Разом з цим, відповідно до матеріалів послужного списку позивач протягом служби в органах внутрішніх справ на позивача було накладено як дисциплінарне стягнення, так і застосовувалися заохочення. Станом на час проведення атестування вказане в особовій справі одне дисциплінарне стягнення - догана, яке зняте наказом від 18.01.2007. Проте, позивач за період служби у правоохоронних органах нагороджувався грошовими преміями за виконання службових обов'язків, отримував подяки та грамоти від керівництва та нагороджений нагрудним знаком - відзнакою і медаллю за сумлінну службу 3 ступеня.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно змісту атестаційного листа майор поліції ОСОБА_2 за час проходження служби зарекомендував себе з позитивної сторони, висококваліфікованим спеціалістом, як досвідчений, дисциплінований та ініціативний працівник. Досяг по позитивних показників в роботі, за звітний період позивачем було відкрито - 2 тяжких кримінальних правопорушення за фактом хабарництва, оголошено про підозру 2 особам за ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, за затримано 1 особу в порядку ст..208 Кримінального процесуального кодексу України. Зазначено також, що ОСОБА_2 має добру теоретичну та фізичну підготовку та достатній досвід практичної роботи.

На підставі п.15 Розділу IV Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Отже чинне законодавство містить обов'язок атестаційних комісій всебічно розглядати всі зібрані на поліцейського матеріали та прийняти одне із чотирьох можливих рішень.

Системний аналіз зазначеної норми свідчить, що ці рішення мають різний ступінь наслідків для особи, що атестується: з найбільш сприятливого до найгіршого. Оскільки чинне законодавство не містить чіткого критерію (умов) їх прийняття, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для такої оцінки атестаційні комісії мають враховувати сукупність всіх обставин, в тому числі мету атестування та вимоги до поліцейського, визначені Законом України «Про національну поліцію».

Проте, протокол засідання атестаційної комісії та висновок не містять мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу висновку комісії про службову невідповідність позивача; не наводить обґрунтування невідповідності даних, викладених у розділах І та П атестаційного листа позивача, дійсним обставинам. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростували наведені у атестаційному листі позивача факти про його достатню кваліфікацію і професійні навики.

Таким чином, при проведенні атестування позивача не були дотриманні вимоги Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, у зв'язку з чим висновки атестаційної комісії, не можуть бути підставами для звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про протиправність дій Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню в 2016 році та відповідно правомірне скасування рішення Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, оформлене протоколом ОП №15.00024818.0063330 від 15.08.2016 відносно позивача.

Твердження апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду визначеного ст. 99 КАС України, в частині щодо оскарження дій Національної поліції України про включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню у 2016 році, не заслуговують на увагу, так як клопотання щодо пропуску строку було розглянуто в суді першої інстанції, та в судовому засіданні відмовлено в задоволені такого клопотання за необґрунтованістю.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі з наказом про організацію атестування та списком атестованих осіб позивача ознайомлено під підпис не було.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо надання позивачем згоди на проходження атестування для встановлення своєї відповідності займаній посаді та визначення перспектив можливого кар'єрного росту, оскільки матеріали справи не містять підтвердження зазначених доводів.

Незалежно від того чи виявлялось позивачем бажання проходження атестації, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того доводи апелянта про невідповідність рішення суду першої інстанції в частині того, що саме Департаментом захисту економіки Національної поліції України здійсненні дії по включенню позивача до списку осіб, що підлягають атестації, не приймаються судом до уваги, оскільки списки атестованих були складені та визначені начальником управління захисту та економіки в Черкаській області Департаментом захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_3

Також необхідно зазначити про безпідставність посилань апелянтів на втручання суду в реалізацію повноважень колегіального органу, оскільки суд не наділений таким правом.

Так у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту" ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р. передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини , на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Національної поліції України та Департаменту захисту економіки Національної поліції України - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 26 січня 2017 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.