Ухвала суду № 64291522, 25.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козлов Д.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року справа №265/6696/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2016 року у справі № 265/6696/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, визнання дій неправомірними та зобов'язання провести призначення, нарахування та виплату пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання неправомірним та скасування рішення управління № 287 від 12 лютого 2016 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25 січня 2016 року (а.с. 1-4).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести призначення, нарахування та виплату пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 25 січня 2016 року по 07 травня 2016 року залишено без розгляду, на підставі положень ст. 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду (а.с. 18).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2016 року позовну заяву задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецькій області № 287 від 12 лютого 2016 року про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецькій області призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 08 травня 2016 року (а.с. 34-36).

Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зазначивши, що в архівній довідці позивача про періоди перебування в зоні відчуження не міститься розшифровка ім'я та ім'я по батькові особи, якій вона видана, а територіальні управління Пенсійного фонду не наділені повноваженнями на встановлення приналежності заявнику наданих ним документів.

Крім того, апелянт зазначив, що копія посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС не може бути достатнім доказом для призначення пенсії позивачу із скороченням віку.

Інших обґрунтувань апеляційної скарги управлінням не наведено (а.с. 42-45).

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача 23 січня 2017 року письмово надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача( а.сч.74).

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін , з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (другої категорії) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується перереєстрованими посвідченнями позивача (серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2), виданими Донецькою облдержадміністрацією (а. с. 5-6, 7, 16).

25 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя із заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя 12 лютого 2016 року прийняло рішення № 287, яким відмовлено заявнику в призначенні пенсії на підставі положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність розшифрування ініціалів особи в архівній довідці галузевого Державного архіву Міноборони від 20 січня 2004 року, внаслідок чого була відсутня можливість встановити приналежність такої довідки позивачу (а.с. 10).

Правомірність дій управління щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу є спірним питанням цієї справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів своє право на пільгову пенсію за ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відтак, рішення Пенсійного органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а пенсія з заниженням пенсійного віку має бути призначена та виплачена.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в чинній редакції) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

На підставі п. 7 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 16 березня 2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорій 2, 3 і 4, пенсія призначається та обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням пільг зі зменшення пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, та з обчислення середньомісячного заробітку для обчислення розміру пенсії (статті 55 та 57 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 10 років для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.

Як вбачається з положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до Розділу 2 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі за текстом постанови - Порядок оформлення пенсії), визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

На підставі п. 1.8 Порядку оформлення пенсії особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.

Згідно із ч. 5 п. 2.1 Порядку оформлення пенсії до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

При зверненні позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії з заниженням пенсійного віку, відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 надано наступні документи: заява від 25 січня 2016 року, копія трудової книжки, довідка № 184, уточнююча довідка про навчання № 25 від 8 серпня 2014 року, копія архівної довідки № 16939 від 20 січня 2004 року про періоди роботи при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серія НОМЕР_1, копія паспорту та ІПН (а. с. 10).

Відмовляючи в призначенні пенсії Управління Пенсійного фонду України виходило з того, що в довідці галузевого Державного архіву Міністерства оборони України не міститься повна роз шифровка ініціалів заявника, а саме зазначено ОСОБА_2, що унеможливлює встановлення приналежності цієї довідки саме заявнику - ОСОБА_2.

Як вбачається з копії архівної довідки № 16939 від 20 січня 2004 року Міністерства оборони України, наданої Новоазовсько-Тельмановському районному воєнкому, вбачається, що за архівними документами військової частини № 73413 було встановлено, що ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 25 червня 1986 року по 30 серпня 1986 року за наказами № № 54, 123 та працював у м. Чорнобилі з 15 по 23 липня 1986 року, 27 та 29 липня 1986 року, а також з 11 по 13 серпня 1986 року проводив дезактивацію приміщень ЧАЕС, 28 червня 1986 року здійснював захоронення радіоактивних відходів в с. Чистогалівка, з 31 липня 1986 року по 10 серпня 1986 року був у відрядженні в с. Терехів. Також у архівній довідці вказано, що ОСОБА_2 отримав дозу опромінення, а також отримував на добу 3,50 рублів (а. с. 9).

Вищевказані дані підтверджується архівною довідкою Міністерства оборони України від 25 травня 2016 року, де вказано, що ОСОБА_2, як рядовий, прибув 25 червня 1986 року для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та вибув 30 серпня 1986 року до Новоазовського районного воєнкому Донецької області (а. с. 12).

Крім того, за довідкою № 184 Новоазовського районного військового комісаріату вбачається, що ОСОБА_2, є рядовим та перебував на категорії обліку № 1 (а. с. 13).

При цьому, м. Чорнобиль, с. Терехів та с. Чистогалівка входять до Зони відчуження згідно із «Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, щодо архівна довідка № 16939 від 20 січня 2004 року належить саме позивачу. Пенсійний орган не довів її приналежність іншій людині.

Крім того, доказом того, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (другої категорії) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення позивача (серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2), виданими Донецькою облдержадміністрацією (а. с. 5-6, 7, 16).

При цьому, суд зазначає, що позивач довів своє право на пенсійне забезпечення, як особи, яка має право на пільги передбачені ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та набув право на пенсію із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 10 років.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем при зверненні до пенсійного органу надані всі необхідні документи для призначення пенсії, відсутність доказів щодо позбавлення позивача статусу ліквідатора аварії на ЧАЕС, суд дійшов висновку, щодо неправомірності відмови Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя у призначенні пенсії позивачу на підставі положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2016 року у справі № 265/6696/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, визнання дій неправомірними та зобов'язання провести призначення, нарахування та виплату пенсії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Судді Т.Г. Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова