Рішення № 64289918, 23.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017

Справа № 910/23135/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про

стягнення 9 537 грн 16 коп.

Представники:

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про стягнення 9 537 грн 16 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим вагон № 67857789 з вантажем (кокс доменний), прибув з недостачею в розмірі 2 649 кг на загальну суму 9 537 грн 16 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23135/16, розгляд справи призначено на 23.01.2017.

27.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

17.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 23.01.2017 не з’явились. Представник відповідача клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 23.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізним транспортом послуги № 1970/ДФ/10017 предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до загальних положень Статуту Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" від 25.04.2016 (протокол № 21), Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

05.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (постачальник за договором) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець за договором) укладено договір № 245/108/16 Сб відповідно до якого постачальник зобов’язується передати, а покупець прийняти і оплатити коксову продукцію.

Відповідно до залізничної накладної № 51013548 від 15.09.2016, відправником – Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" надіслано залізничним транспортом вагон № 67857789 з вантажем "кокс доменний" загальною масою 82 520 кг. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

23.09.2016 на станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт: № БН 726703/755, про недостачу вантажу у вагоні № 67857789 в кількості 2 649 кг., про що в накладній № 51013548 від 15.09.2016 зроблено відповідну відмітку.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 9 537 грн 16 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № № 51013548 від 15.09.2016 .

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом № БН 726703/755 від 23.09.2016.

У комерційному акті № БН 726703/755 зазначено, що на підставі акту загальної форм № 1-307 від 22.09.2016 на станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці здійснювалась комісійне переважування вагону № 678577789. При переважуванні вага виявилась менш ніж зазначено в документах на 2 649 кг. Навантаження в вагоні "шапкоподібне", вище рівня борту на 200-300 мм. Вантаж марковано вапном поздовжньою смугою вздовж вагона. Над 1 люком поглиблення розміром 2400 мм х 1500 мм х 2000 мм, над 7 люком поглиблення розміром 2600 мм х 1500 мм х 2500 мм в глиб вагона. Маркування порушено. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон прибув в справному технічному стані.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За результатами переваження у вагоні № 678577789, згідно комерційному акту № БН 726703/755 від 23.09.2016, недостача склала 2 649 кг.

Вага фактична з урахуванням вологості в рахунку-фактурі № 91158394 от 15.09.2016 та сертифіката якості № 21561 становить 82,520 тон. Вартість 1 тонни згідно рахунку вантажовідправника з ПДВ становить: 360 350 грн 83 грн. (Без ПДВ) х 1,2: 82,520 тон = 5 240 грн 20 коп. Вага згідно документа у вагоні № 67857789 - 41 450 кг. Фактично виявилося - 38 801кг. Недостача - 2 649 кг. 41 450 кг х 2% (природні втрати) = 829 кг. вага вагона з урахуванням природних втрат. Недостача з урахуванням природних втрат становить: 2 649 кг – 829 кг = 1 820 кг. 5 240 грн20 коп. х 1,820 т = 9 537 грн 16 коп.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач допустив нестачу вантажу та спричинив позивачеві збитки в розмірі вартості нестачі вантажу (кокс доменний) у розмірі 2 649 кг загальною вартістю 9 537 грн16 коп.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв’язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 9 537 грн 16 коп., які поніс позивач в якості нестачі вантажу (кокс доменний), у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 9 537 грн16 коп. заподіяних відповідачем незбереженням прийнятого до перевезення вантажу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код 00191129) збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у сумі 9 537 (дев’ять тисяч п’ятсот тридцять сім) грн 16 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.01.2017

Суддя Н.Б. Плотницька