Постанова № 64289171, 23.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 січня 2017 року 08:15 справа №826/19812/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”

до

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про

визнання протиправним та скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Укрнафта” (далі по тексту – позивач, ПАТ “Укрнафта”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту – відповідач, МГУ-ЦО), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 10 листопада 2014 року №1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року у справі №826/19812/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2016 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2016 року №К/800/17870/15 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року адміністративну справу №826/19812/14 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 10 жовтня 2016 року судом замінено назву відповідача на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

У судове засідання 21 листопада 2016 року представник позивача не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до рішення МГУ-ЦО від 10 листопада 2014 року №1 згідно з частиною п’ятою статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності”, за порушення частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” ПАТ “Укрнафта” збільшено суму зобов’язання та нарахування пені за платежем дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, на суму 591 546 531,00 грн., у тому числі: 468 971 972,00 грн. за основним платежем, 122 574 559,00 грн. – пеня.

Вказане рішення прийнято на підставі акта від 24 жовтня 2014 року №1264/28-10-41-20/00135390 від 24 жовтня 2014 року “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ “Укрнафта” (код за ЄДРПОУ 00135390) з питань повноти та своєчасності сплат до державного бюджету частини чистого прибутку у розмірі, визначеного за базовими нормативами відрахування частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ “Укрнафта” (код за ЄДРПОУ 00135390) за період 2011-2013 роки” (далі по тексту – акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ “Укрнафта”:

- частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності”, в результаті чого не сплачено до бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік на частку ПАТ “НАК “Нафтогаз України” 468 971 972,00 грн., а саме: за 2011 рік до 01 липня 2012 року – 207 283 812,00 грн.; за 2012 рік до 01 липня 2013 року – 214 216 658 грн.; за 2013 рік до 01 липня 2014 року – 47 471 502,00 грн.;

- не нараховано і не сплачено пеню за несплату частини чистого прибутку, яка складає на дату акта перевірки всього 122 574 559,00 грн., у тому числі: за 2011 рік з 02 липня 2012 року – 74 454 642 грн.; за 2012 рік з 02 липня 2013 року – 44 985 498,00 грн.; на 2013 рік з 02 липня 2014 року – 3 134 420,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що у перевіреному періоді ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є власником 27 114 256 штук простих іменних акцій ПАТ “Укрнафта”, що складає 50%+1 акція. До державного бюджету товариство сплатило 120 000 000,00 грн. як часткову сплату дивідендів за 2011 рік; інші грошові кошти в 2011-2014 роках станом на дату акта перевірки у вигляді дивідендів або частини чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, до бюджету не надходило.

На думку відповідача, відповідно до частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” ПАТ “Укрнафта” зобов’язане перерахувати до бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік на частку ПАТ “НАК “Нафтогаз України” 588 971 972,00 грн., а саме: за 2011 рік до 01 липня 2012 року – 327 283 812,00 грн.; за 2012 рік до 01 липня 2013 року - 214 216 658,00 грн.; за 2013 рік до 01 липня 2014 року – 47 471 502,00 грн. Фактично в строк згідно Закону сплачено 120 000 000,00 грн.

Позивач вважає, що МГУ-ЦО при прийнятті оскаржуваного рішення діяло не на підставі, не у межах та не в передбачений Конституцією та законами України спосіб, оскільки, визначаючи основне зобов’язання, а також порядок його сплати вийшло за межі наданих йому повноважень, так як закон не наділяє контролюючий орган повноваженнями визначати/донараховувати позивачу такий платіж та не уповноважує його встановлювати порядок сплати останнього. При прийнятті оскаржуваного відповідач керувався постановами Кабінету Міністрів України, якими затверджено базові нормативи відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких корпоративні права держави, однак, в статутному капіталі ПАТ “Укрнафта” відсутні корпоративні права держави. Крім того, позивач зазначає, що оскаржуване рішення, суперечить рішенню загальних зборів акціонерів товариства від 10 жовтня 2014 року, незаконно змінює порядок та спосіб виконання рішення Загальних зборів акціонерів товариства.

Позивач зазначив, що за своєю правовою природою частина чистого прибутку не є податком чи збором, що, на його думку, також підтверджується висновком правової експертизи, наданим Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького.

Щодо нарахованої відповідачем пені, позивач зазначив, що абзац восьмий частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” містить посилання на порядок нарахування пені, який мав би бути визначений в абзаці шостому частини п’ятої цієї статті, але, в абзаці шостому частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” порядок нарахування пені не передбачено, відповідач як орган державної влади не вправі здійснювати таке нарахування у самостійно визначений спосіб.

Крім цього, на думку позивача, пеня не могла бути застосована відповідачем з огляду на закінчення строків застосування адміністративно-господарських санкцій, визначених в частині першій статті 250 Господарського кодексу України, по частині чистого прибутку за 2011 рік річний строк сплинув 01 липня 2013 року, за 2012 рік – 01 липня 2014 року.

Позивач вказує на те, що станом на дату проведення перевірки відповідачем, як і станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, загальними зборами акціонерів ПАТ “Укрнафта” було прийнято рішення про розподіл прибутку за 2011-2013 роки та спрямування його на виплату дивідендів. Спрямований на виплату дивідендів прибуток включає в себе основний платіж, визначений відповідачем в оскаржуваному рішенні. Дивіденди на частку ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у статутному капіталі ПАТ “Укрнафта” за 2011-2013 роки сплачені своєчасно, тобто у строки, визначені загальними зборами акціонерів, та в повному обсязі до Державного бюджету України в якості саме дивідендів, а тому відсутні підстави та джерела для стягнення з ПАТ “Укрнафта” додатково частини прибутку у сумі 468 971 972 грн. за 2011-2013 роки.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову підтримав висновки акта перевірки.

У додаткових поясненнях з урахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2016 року №К/800/17870/15 відповідач зазначив про своє право нараховувати пеню за невиплату дивідендів та приймати оскаржуване рішення. Крім того, відповідач вказав, що саме МГУ-ЦО і лише він здійснює адміністрування податку на прибуток, чиїм об’єктом оподаткування є прибуток платника, тому саме відповідач зобов’язаний стягувати з позивача частину чистого прибутку, у випадку якщо товариство не прийняло рішення про нарахування дивідендів до 01 травня.

Відповідач вважає, оскільки позивач не прийняв рішення про нарахування дивідендів до 01 травня, МГУ-ЦО мало право прийняти рішення про стягнення з нього частини чистого прибутку у відповідності до частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності”.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20 квітня 2016 року №К/800/17870/15 зазначив, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено питання правової природи чистого прибутку, визначеного відповідачем в оскаржуваному рішенні, поза увагою судів залишилося питання наявності у відповідача повноважень на винесення зазначеного вище рішення; під час розгляду справи обов’язковій перевірці підлягає питання правильності розрахунку пені та з’ясуванню питання з метою захисту якого саме права подано відповідний позов до суду та чи порушене таке право позивача.

Відповідно до частини п’ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, та враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Як вбачається із акта перевірки та підтверджується матеріалами справи, акціонером ПАТ “Укрнафта” – власником 27 114 256 акцій, що становить 50 відсотків плюс одна акція у статутному капіталі позивача, є ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

У свою чергу відповідно до пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України “Про утворення Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” від 25 травня 1998 року №747 100 відсотків акцій компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж. Тобто, ПАТ “Укрнафта” є господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави в якому становить 100 відсотків.

Відповідно до частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 01 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 01 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, у разі які не прийняття господарським товариством рішення про нарахування дивідендів це товариство повинне сплатити до бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку до 01 липня року, що настає за звітним, а органи доходів і зборів наділені правом лише нараховувати пеню на такі кошти у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету

Однак, Закон не наділив органи доходів і зборів повноваженнями з контролю за дотриманням сплати частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, та повноваженнями визначати суму грошового зобов’язання зі сплати вказаного платежу.

Крім того, суд звертає увагу, що оскаржуваним рішенням визначено зобов’язання та нарахування пені за платежем “дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність”, проте, згідно з нормами частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” та висновками актами перевірки ПАТ “Укрнафта” має сплачувати державного бюджету частину чистого прибутку, а не дивіденди, нараховані на акції.

На явні у справі докази свідчать, що чистий прибуток позивача за 2011-2013 роки розподілено загальними зборами акціонерів ПАТ “Укрнафта” 10 жовтня 2014 року, тобто до дати прийняття оскаржуваного рішення. Розподілений прибуток спрямовано на виплату дивідендів, рішення про що оформлено протоколом №22 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ “Укрнафта”.

Відповідно до протоколу від 10 жовтня 2014 року №22 акціонери ПАТ “Укрнафта” прийняли рішення з питання дев’ятого порядку денного та з 2 181 892 000,00 грн. прибутку за 2011 рік на виплату дивідендів вирішили спрямувати 2 181 612 957,30 грн., що становить 99,99 відсотки такого прибутку; з 1 428 116 724,00 грн. прибутку за 2012 рік на виплату дивідендів вирішили спрямувати 1 427 836 668,30 грн., що становить 99,98 відсотка такого прибутку; з 189 886 355,00 грн. прибутку за 2013 рік на виплату дивідендів вирішили спрямувати 189 799 785,00 грн., що становить 99,95 відсотків такого прибутку.

Згідно з вказаним рішенням загальних зборів акціонерів сума, спрямована на виплату дивідендів, підлягає виплаті акціонерам у строк з 20 жовтня 2014 року по 10 квітня 2015 року включно. Дивіденди, нараховані на частку ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у статутному капіталі ПАТ “Укрнафта” у загальній сумі 1 779 624 775,36 грн. без урахування, як зазначено в рішенні акціонерів, раніше сплачених 120 000 000,00 грн., у зазначений строк повинні бути перераховані до Державного бюджету України.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 09 жовтня 2014 року №710 “Про погодження завдання для голосування представникам держави” затверджено завдання на голосування уповноваженій особі ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Згідно з додатком до вказаного наказу завдання на голосування державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України сформульовано у такій же редакції, у якій і було прийнято рішення, зокрема із питання 9 порядку денного загальних зборів акціонерів ПАТ “Укрнафта” від 10 жовтня 2014 року. У Свою чергу завдання на голосування, сформульоване Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, погоджено Кабінетом Міністрів України.

Наведене свідчить, що на момент складання акта перевірки та прийняття оскаржуваного рішення у ПАТ “Укрнафта” вже не було нерозподіленого прибутку, з якого б МГУ-ЦО могло здійснювати відповідні нарахування.

Таким чином, суд погоджується із позицією позивача про те, що дивіденди на частку ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у статутному капіталі ПАТ “Укрнафта” за 2011-2013 роки сплачені у строки, визначені загальними зборами акціонерів, та в повному обсязі до Державного бюджету України в якості дивідендів, а тому відсутні підстави та джерела для стягнення з ПАТ “Укрнафта” додатково частини прибутку у сумі 468 971 972 грн. за 2011-2013 роки.

Крім того, зі змісту акта перевірки та розрахунку вбачається, що розраховуючи частину чистого прибутку, МГУ-ЦО керувалось нормами постанов Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року №122 “Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави”, від 27 березня 2013 року №214 “Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2012 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави” та від 29 січня 2014 року №33 “Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2013 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави”. Вказані постанови установлюють базові нормативи відрахування частки прибутку господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави.

Проте, суд зауважує, що норми згаданих постанов не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки в статутному капіталі ПАТ “Укрнафта” відсутні корпоративні права держави.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сума грошового зобов’язання за платежем “дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність” визначена відповідачем протиправно.

Досліджуючи питання правомірності нарахування пені у розмірі 122 574 559,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу восьмого частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” пеня нараховується органами доходів і зборів у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини.

У свою чергу абзаці шостий частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” передбачає, що господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 01 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.”

Зміст вказаної правової норми не передбачає порядку нарахування пені органами доходів і зборів у разі несвоєчасної сплатити до бюджету частини чистого прибутку.

Як свідчать обставини справи, МГУ-ЦО нарахувало пеню у відповідності до Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 липня 2013 року №725 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку ним установлюється механізм нарахування Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (пені на суму дивідендів на державну частку (далі - дивіденди), несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків.

При цьому згідно з абзацом сьомим частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Таким чином, Порядок установлює механізм нарахування пені на суму дивідендів Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та затверджений на виконання абзацу сьомого частини п’ятої статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності”, його дія не поширюється на органи доходів і зборів та не регулює механізм нарахуванні пені на несвоєчасно сплачену частину чистого прибутку.

Отже, норми Порядку не поширюються на спірні правовідносини, а пеня нарахована МГУ-ЦО не на підставі та не у спосіб, визначений Законом України “Про управління об’єктами державної власності”.

Визначаючи праву природу частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, суд керується наступними мотивами.

Функції контролюючих органів, якими є органи доходів і зборів, визначені у статті 191 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів та платежів. З цією метою контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов’язань платників податків.

За змістом підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до визначення підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У свою чергу перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів визначено у статтях 9 і 10 Податкового кодексу України.

Таким чином, МГУ-ЦО, як контролюючий орган, наділене повноваженнями визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми грошових зобов’язань платників податків, з однак збільшена оскаржуваним рішенням сума зобов’язання та нарахування пені за платежем дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, за своєю правовою природою не є податковим зобов’язанням та/або штрафною (фінансовою) санкцією.

Аналогічна позиція в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2016 року №К/800/62415/13.

Суд також звертає увагу, що форма оскаржуваного рішення не передбачена жодним нормативно-правовим актом, оскільки із набранням чинності Податковим кодексом України рішення про визначення суми грошового зобов’язання приймаються виключно у формі податкових повідомлень-рішень.

Так, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, визначення грошових зобов’язань здійснюється виключно у формі податкового повідомлення-рішення, а прийняття контролюючим органом будь-яких інших рішень Податковим кодексом України не передбачено.

Зазначена позиція доведена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 28 березня 2014 року №375/11/14-14.

Стосовно наявності у ПАТ “Укрнафта” порушеного права суд звертає увагу, що оскаржуваним рішенням збільшено позивачу суму грошового зобов’язання, тобто створено обов’язок по сплаті до бюджету відповідних платежів, що безпосередньо вказує на порушення прав та інтересів підприємства та можливість оскарження вказаного рішення у судовому порядку.

Враховуючи викладене, рішення МГУ-ЦО від 10 листопада 2014 року №1 прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та Законом України “Про управління об’єктами державної власності”, тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “Укрнафта” підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10 листопада 2014 року №1.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко