Ухвала суду № 64289111, 16.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

16 січня 2017 року справа №826/15485/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні підстави для визнання причин строку звернення до адміністративного суду поважними у справі

за позовом до про Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньВ С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) 31 липня 2015 року звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: "В4" від 30 жовтня 2014 року №0065171701; "Р" від 30 жовтня 2014 року №0065191701; "В1" від 16 липня 2015 року №0054691705; "В1" від 25 червня 2016 року №0050501705; 2) визнати протиправним та скасувати повідомлення від 08 липня 2015 року №6536/10/26-52-17-05-45; 3) стягнути з відповідача на розрахунковий рахунок позивача у банку кошти бюджету в сумі 192 646,00 грн. та пеню в сумі, нараховану згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, в сумі 192 646,00 грн. на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення; 3) притягнути посадових осіб відповідача, винних у несвоєчасному відшкодуванні податку на додану вартість, до відповідальності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15485/15, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач 18 липня 2016 року подав письмову заяву про зміну позовних вимог, в якій просить: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: "В4" від 30 жовтня 2014 року №0065171701; "Р" від 30 жовтня 2014 року №0065191701; "В1" від 16 липня 2015 року №0054691705; "В1" від 25 червня 2016 року №0050501705; 2) визнати протиправним та скасувати повідомлення від 8 липня 2015 року №6536/10/26-52-17-05-45; 3) стягнути з відповідача на розрахунковий рахунок позивача №26003003310679 у "Ідея банку" кошти бюджету в сумі 192 646,00 грн. та пеню в сумі 98 546,19 грн. згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, нараховані на суму заборгованості - 192 646,00 грн., на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення; 4) притягнути посадових осіб відповідача, винних у несвоєчасному відшкодуванні податку на додану вартість, до відповідальності.

У судове засідання 01 серпня 2016 року представник відповідача не з'явився, попередньо подавши заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників сторін та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 0 серпня 2016 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

На підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів у письмовому провадженні судом розглянуто клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, у зв'язку з чим Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як встановлює частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Застосування строків оскарження податкового повідомлення-рішення врегульовано пунктами 56.18 та 56.19 Податкового кодексу України. Обидві зазначені норми по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

Оскільки пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України припускають неоднозначне (множинне) трактування змісту права платників податків на судове оскарження рішень про нарахування грошових зобов'язань платника податків у частині тривалості й початку перебігу строків для відповідного оскарження, - застосуванню підлягає пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до наведеного при вирішенні питання щодо позову платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов'язань питання має вирішуватись на користь платника податків, у зв'язку з чим застосуванню підлягає пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

Отже, виходячи з положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

Враховуючи наведене, позивач не пропустив строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 30 жовтня 2014 року №0065171701; від 30 жовтня 2014 року №0065191701; від 16 липня 2015 року №0054691705; від 25 червня 2016 року №0050501705; повідомлення від 08 липня 2015 року №6536/10/26-52-17-05-45.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Позивач обґрунтує позовні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості податку на додану вартість скасуванням судовими рішеннями податкових повідомлень-рішень від 08 липня 2008 року №0002631705/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 5 339,55 грн. за листопад і грудень 2007 року, від 19 лютого 2008 року №0005661700/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 59 661,45 грн. за грудень 2007 року та від 11 вересня 2008 року №0003601705/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 127 643,00 грн. за січень і травень 2008 року.

Відповідно до абзацу другого підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Абзац другий пункту 200.15. статті 200 Податкового кодексу України містить такі самі положення, що й абзац другий підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що днем закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 08 липня 2008 року №0002631705/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 5 339,55 грн. за листопад і грудень 2007 року та від 19.02.2008 №0005661700/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 59 661,45 грн. за грудень 2007 року є день набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2012 року у справі №2а-5040/09/2670 - 20 червня 2012 року.

Днем закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 11.09.2008 №0003601705/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 127 643,00 грн. за січень і травень 2008 року є день набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року у справі №826/6619/14 - 14 січня 2015 року.

Враховуючи наведене, згідно з вимогами закону у податкового органу міг виникнути обов'язок подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню, протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідних судових рішень.

Відповідачем надано суду копію першого аркушу ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі №2а-5040/09/2670, на якому наявний відтиск штампу вхідної кореспонденції відповідача від 03 липня 2012 року.

Отже, у відповідача міг виникнути обов'язок подати до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в сумі 65 001,00 грн., в т.ч. за грудень 2007 року в сумі 59 661,45 грн., за листопад 2007 року в сумі 2 016,00 грн. та за грудень 2007 року в сумі 3 323,55 грн., до 10 липня 2012 року включно.

Відповідачем надано суду копію супровідного листа Київського апеляційного адміністративного суду про надіслання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі №826/6619/14, на якому наявний вхідний реєстраційний номер відповідача 580/9 від 23 січня 2015 року.

Отже, у відповідача міг виникнути обов'язок подати до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, в сумі 127 643,00 грн., в т.ч. в сумі 5 231,00 грн. за січень 2008 року та в сумі 122 420,00 грн. за травень 2008 року, до 30 січня 2015 року включно.

Відповідно, про порушене право позивач міг дізнатися щодо заборгованості бюджету з податку на додану вартість в сумі 65 001,00 грн., в т.ч. за грудень 2007 року в сумі 59 661,45 грн., за листопад 2007 року в сумі 2 016,00 грн. та за грудень 2007 року в сумі 3 323,55 грн., з 11 липня 2012 року, а щодо заборгованості бюджету з податку на додану вартість в сумі 127 643,00 грн., в т.ч. в сумі 5 231,00 грн. за січень 2008 року та в сумі 122 420,00 грн. за травень 2008 року, - з 31 січня 2015 року.

Враховуючи наведене, позивач не пропустив строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості бюджету з податку на додану вартість в сумі 127 643,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з податку на додану вартість в сумі 65 001,00 грн. строк звернення до суду позивач пропустив на 18 днів.

Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Виходячи із завдань та основоположних принципів адміністративного судочинства, з урахуванням того, що можливе порушення прав позивача триває на цей час, беручи до уваги вказані позивачем обставини, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості бюджету з податку на додану вартість в сумі 65 001,00 грн., в т.ч. за грудень 2007 року в сумі 59 661,45 грн., за листопад 2007 року в сумі 2 016,00 грн. та за грудень 2007 року в сумі 3 323,55 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Визнати поважними причини пропуску Фізичною особою-підприємцем строку звернення до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в частині вимог про стягнення заборгованості бюджету з податку на додану вартість в сумі 65001,00 грн., в т.ч. за грудень 2007 року в сумі 59661,45 грн., за листопад 2007 року в сумі 2016,00 грн. та за грудень 2007 року в сумі 3323,55 грн.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Кузьменко