Рішення № 64283883, 24.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/3438/16-ц 22-ц/774/165/К/17

Справа № 212/3438/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/165/К/17 суддя Пустовіт О.Г.

Категорія - 26 (IV) Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

із секретарем: Чубіній А.В.,

за участю: представника Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний Гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Центральний Гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ніні Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ЦГЗК») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підприємстві відповідача. Висновком МСЕК від 05.05.2016 року йому було первинно встановлено третю групу інвалідності та втрату професійної працездатності в загальному розмірі 30%.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 290 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. без відрахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ЦГЗК» ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру стягнутої суми моральної шкоди та зменшити її з 20000 до 5000 грн., оскільки судом не враховано відсутність доказів, які підтверджують факт спричинення моральної шкоди та вину відповідача. Також зазначає, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим та не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, та визначено без урахування судової практики по даній категорії справ.

Крім того представник відповідача посилається на несприятливу фінансову ситуацію підприємства відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 пропрацював в ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» 27 років 10 місяців на різних посадах.

Відповідно п. 17 Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 24 березня 2016 року, причина виникнення професійного захворювання у ОСОБА_2 є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища: умови праці за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за важкістю праці - до 3 класу 2 ступеню шкідливості.

Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) у пилу від 10% до 70 % - 8,7 при гранично допустимій до 2,0 .

Важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: підіймання та переміщення (разове) вантажів протягом робочої зміни - 35 при гранично допустимій до 30.

Робоча поза, % зміни, знаходження у вимушеному положенні до 30?/понад 30?: -/30 при гранично допустимій до 25/0 .

Згідно п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання комісією встановлено, що працюючи дробильником технологічної служби дробильної фабрики, ОСОБА_2 виконував роботи з керування, обслуговування дробарок, конвеєрів та іншого гірничозбагачувального устаткування при збагаченні та транспортуванні гірничої маси, брав участь в роботах з ремонту, монтажу, гірничозбагачувального устаткування

При цьому внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мавши місце порушень роботи систем вентиляції та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

У виробничих приміщеннях дробильної фабрики не завжби була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин обмеження робочого простору перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 259 промислової медицини ОСОБА_2 були встановлені 2 професійні захворювання:

- Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії.). Легенева недостатність першого-другого ступеня.

- Радикулопатія попереково-крижова L5,S1 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта та больовим синдромом.

Висновком медико-соціальною експертною комісією (серія 12ААА № 016773) 05 травня 2016 року ОСОБА_2 встановлена втрата професійної працездатності в 30% та 3 група інвалідності з 18.04.2016 року з переоглядом у 2017 році.

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.03.2016 року причиною професійного захворювання позивача стало те, що працюючи дробильником технологічної служби дробильної фабрики, ОСОБА_2 виконував роботи з керування, обслуговування дробарок, конвеєрів та іншого гірничозбагачувального устаткування при збагаченні та транспортуванні гірничої маси, брав участь в роботах з ремонту, монтажу, гірничозбагачувального устаткування

При цьому внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мавши місце порушень роботи систем вентиляції та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

У виробничих приміщеннях дробильної фабрики не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин обмеження робочого простору перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями..

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Посилання відповідача на те, що у п.19 акту розслідування причин виникнення у позивача професійного захворювання не визначено осіб, винних у його виникненні, що свідчить про відсутність вини відповідача у спричиненні позивачу моральної шкоди, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки у вказаному пункті зазначено, що визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за профілактику виникнення професійного захворювання, неможливо у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 працював у шкідливих умовах 27 рік 10 місяців. Проте, вказана обставина не знімає з відповідача обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, у тому числі, з вини ПрАТ "ЦГЗК", яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Спростовуються доводи відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Отже, судом вірно встановлено порушення ПрАТ "ЦГЗК" норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у ОСОБА_2 професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Разом з тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 20 000 гривень.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, період праці на підприємстві відповідача, призначення повторного переогляду, що свідчить про можливе покращення стану здоров'я позивача вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, зменшивши цей розмір з 20 000 гривень до 15000 гривень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду має бути змінене в частині розміру стягнутої моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2016 рокув частині розміру моральної шкоди, стягнутого з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_2, змінити, зменшивши цей розмір з 20000 (двадцять тисяч) грн. до 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: