Рішення № 64283848, 18.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/978/17 Справа № 208/5301/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія ОСОБА_2» на заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія ОСОБА_2» про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 24 квітня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір № 0310/0408/71-085, за яким він отримав кредитні кошти у сумі 50000 доларів США зі сплатою 11,9 процентів річних терміном дії до 23 квітня 2023 року включно.

На забезпечення належного виконання зобов'язань між ним та ВАТ «Сведбанк» укладений іпотечний договір № 0310/0408/71-085-Z-1, предметом якого є належна йому 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1, за умовами якого ВАТ «Сведбанк» у разі повного або часткового не виконання іпотекодержателем зобов'язань передбачених основним зобовязанням (кредитним договором № 0310/0408/71-085) набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

У 2012 році ВАТ «Сведбанк» почав ліквідаційну процедуру, у звязку із чим закрилося його відділення, що унеможливило виконання ним обов'язків за кредитним договором. У 2013 році йому надійшов лист від ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс», яким повідомлялось про передання права вимоги за кредитним договором вищезазначеній компанії згідно з договором факторингу.

Враховуючи вищезазначене, звертався до відповідача з проханням надати йому докази зміни кредитора у зобов'язанні, але не отримавши відповіді перестав виконувати зобовязання, з метою уникнення шахрайських дій.

19 грудня 2013 року отримав повідомлення про переоформлення права власності на його квартиру на підставі укладеного договору іпотеки, яке проігнорував вважаючи неможливим передання іпотечних прав на підставі договору факторингу.

Зазначає, що зобов'язання за кредитним договором 0310/0408/71-085 він міг не виконувати, оскільки ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» не довів права вимоги.

У липня 2015 року він звернувся до адвоката з проханням надати йому інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої дізнався про переоформлення відповідачем право власності на належну йому квартиру.

Вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права власності, оскільки невиконання ним зобов'язань за кредитним договором повязане з незаконною поведінкою відповідача, що не надавало відповідачу підстав набуття право власності на предмет іпотеки.

Вказує, що після повернення у його власність квартири та пред'явлення йому доказів переходу прав кредитора за кредитним договором 0310/0408/71-085, він виконає зобов'язальні відносини боржника.

Заочним рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено (а.с.176-179).

Скасовано запис № 10205206 про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: квартиру № 34, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, проспект Леніна, будинок 46 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», код ЄДРПОУ:38004195, індексний номер рішення: 22433002 від 26 червня 2015 року, здійснений приватним нотаріусом ОСОБА_4

Визнано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.207-210).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що право передачі права власності у порядку, передбаченому законом про іпотеку, не може бути предметом договору факторингу, а отже передача належної позивачеві квартири відбулась безпідставно.

З висновками суду погодитися неможливо, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24 квітня 2008 року на забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 0310/0408/71-085 між ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк» укладений іпотечний договір № 0310/0408/71-085-Z-1, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1.

28 листопада 2012 року між правонаступником ВАТ «Сведбанк» - ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу.

Внаслідок укладення вказаного договору факторингу, відбулася заміна кредитора, а саме ПАТ «Сведбанк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 0310/0408/71-085 позичальником згідно якого є ОСОБА_3

ОСОБА_3 продовжує неналежним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, не повертає тіло кредиту та не сплачує проценти, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого допустив заборгованість.

14 жовтня 2013 року представниками ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на адресу ОСОБА_3 було направлено повідомлення про відступлення, відповідно до якого останньому було повідомлено про укладення договору факторингу від 28 листопада 2012 року та проінформовано про заборгованість за кредитним договором.

У повідомленні зазначено реквізити для належного виконання зобов'язання по кредитному договору.

Однак відповідачем не було взято до уваги вказане повідомлення, внаслідок чого останній не виконував зобов'язання по кредитному договору належним чином.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1,2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

Крім цього, 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у нотаріальній формі був укладений договір про відступлення прав за іпотечними договорами (а.с. 98), відповідно до якого сторони домовилися, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором. Первісний іпотекодержатель передає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього Договору.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобовязанні згідно зі ст. 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

Згідно з ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент предявлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обовязок до предявлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Виходячи з аналізу вищенаведеного, слід зауважити, що факт укладення вищевказаних договору факторингу, договору відступлення прав за іпотечними договорами та зміни кредитора, був відомий боржнику, що підтверджується змістом листа від 14 жовтня 2013 року про погашення заборгованості та попередженням відносно звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вищезазначені докази також були перевірені державним реєстратором перед прийняттям рішення № 22433002 від 26 червня 2016 року.

Викладені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_3 про існування обов'язків перед ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Згідно зі п.12 іпотечного договору, укладеного 24 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктами 12.3 вказаного договору іпотекодержатель має право задоволення вимог на підставі відповідного застереження у іпотечному договорі. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок забезпечення основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого зазначеним пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, вказане застереження у іпотечному договорі є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку.

Той факт, що сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предметом іпотеки свідчить про те, що сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом України «Про іпотеку». При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки.

Аналогічна правова позиція і висновки викладені Вищім адміністративним судом України у Постанові від 17 лютого 2016 року у справі №826/171/15 (К/800/40637/15, К/800/36685/15) та в Ухвалі від 25 листопада 2015 року у справі №826/4858/15 (К/800/37845/15, К/800/38737/15).

Приймаючі до уваги викладене, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотечний договір є чинним, докази його оспорення (у т.ч. в частині вищезазначеного застереження) позивачем не надавалися.

Прострочена заборгованість за забезпеченим іпотекою зобов'язанням також наявна, однак докази оскарження договорів кредиту та іпотеки в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про безпідставність передачі квартири у власність ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та визнання права власності за ОСОБА_3 є хибними та такими, що спростовуються матеріалами справи та нормами діючого законодавства.

Крім того, зобов»язання позивача погасити заборгованість зберігається незалежно від підписання договору факторингу та договору про відступлення права зі іпотечним договорами.

Посилання ОСОБА_3 на відсутність у матеріалах справи додатку №1 до договору про відступлення прав за іпотечними договорами, не є підставою для задоволення позовних вимог для скасування запису про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно та визнання права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, суд першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України на вищевказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не визначився із нормами матеріального права, які підлягали застосуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, тому рішення суду на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія ОСОБА_2» задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія ОСОБА_2» про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія ОСОБА_2» судовий збір у розмірі 1748, 40 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_5

ОСОБА_6