Постанова № 64282213, 25.01.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/385/17-п

(3/199/318/17)

ПОСТАНОВА

іменем України

25.01.2017 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Савченко Є.М., розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, генерального директора ТОВ «Завод Стеко», проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

При проведенні перевірки ТОВ «Завод Стеко», розташованого по вул.Артільна, 11 м.Дніпро, встановлено, порушення вимог статуту не забезпечив дотримання вимог законодавства України з питань праці, а саме: колективний договір на підприємстві не укладено, при цьому відсутні положення про оплату праці та положення про преміювання. Отже, форми, системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших гарантій працівників, передбачених законодавством не узгоджені між власником та трудовим колективом. Вищезазначене вказує на порушення вимог ч.1 ст.15 ЗУ №108 та ч.2 ст. 97 КЗпП України.

В ході перевірки встановлено, що Правила внутрішнього трудового розпорядку не затверджені трудовим колективом і виборним органом первинної профспілкової організації або профспілковим представником, що є порушенням ч.1 ст.142 КЗпП України.

В ході перевірки також було встановлено, що посадові оклади працівникам встановлені без врахування кваліфікації та складності виконуваної роботи, що порушує вимоги ст.96 КЗпП України.

Фактично праці працівників ТОВ «Завод Стеко» здійснюється на основі штатних розписів, які затверджені Генеральним директором підприємства.Зазначеними штатними розкладами встановлено оклади без врахування кваліфікаційних характеристик, так наприклад: відповідно до штатного розкладу, який введено в дію з 01.11.2016:- керівнику регіонального підрозділу (класифікація «Керівники», код за класифікатором професій 1226.1), бухгалтеру - спеціалісту (класифікація «Професіонали», код за класифікатором професій 2419.3), бухгалтеру (класифікація «Фахівці», код за класифікатором професій 3433), водію навантажувача (класифікація «Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин, код за класифікатором професій 8334), комірнику (класифікація «Найпростіші професії», код за класифікатором професій 9411), встановлено однакові оклади 2950 грн. -менеджеру у сфері надання інформації відділу прийому замовлень та менеджеру у сфері надання інформації відділу клієнт менеджерів(коди за класифікатором професій 1473), при однакових кваліфікаційних характеристиках встановлені оклади 2950грн. та 3350грн.. -лікарю (класифікація «Професіонали», код за класифікатором професій 2221.2) встановлено оклад 1750 грн., а прибиральнику службових приміщень (класифікація «Найпростіші професії», код за класифікатором професій 9132) встановлено оклад 1830 грн.

Враховуючи вищевикладене, посадові оклади встановлені без врахування кваліфікації та складності виконуваної роботи, що порушує вимоги ст.96 КЗпП України та ч.3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» та призводить до мінімізації заробітної плати.

В ході перевірки було встановлено, що на підприємстві мали місце випадки порушення строків виплати заробітної плати, що порушує вимоги ч.І ст.115 КЗпП України. Так, наприклад: відповідно до платіжного доручення №2082 від 23.07.2015 виплачено аванс за липень 2015 року, а другу частину заробітної плати за липень 2015 року виплачено 10.08.2015, п/д №2183; відповідно до платіжного доручення №2539 від 21.09.2015 виплачено аванс за вересень 2015 року, а другу частину зарплати за вересень 2015 року виплачено 09.10.2015, п/д №2686; відповідно до платіжного доручення №2817 від 22.10.2015 виплачено аванс за жовтень 2015 року, а другу частину зарплати за жовтень 2015 року виплачено 09.11.2015, п/д №2994; відповідно до платіжних доручень №133 та №1375 від 22.04.2016 виплачено аванс за квітень 2016 року, а другу частину зарплати за квітень 2016 року виплачено 10.05.2016, п/д 3141 та п/д №1678.

Отже, виплата заробітної плати здійснювалась з порушенням законодавчо встановлених строків, що порушує вимоги ч.1 ст.115 КЗпП України.

Крім того, на підприємстві встановлено випадок порушення строків виплати заробітної плати більш як за один місяць, а саме:відповідно до розрахункової відомості за червень 2015 року менеджеру з питань регіонального розвитку ОСОБА_2 нараховано всього 3 469,51 грн., з них утримано 758,63 грн.Згідно з відомістю на виплату грошей №30000000034 грошові кошти у розмірі 809,85 грн. перераховано ОСОБА_2 на підставі платіжного доручення від 22.06.2015 №1865.Згідно з відомістю на виплату грошей №30000000038 грошові кошти у розмірі 638,51 грн. перераховано ОСОБА_2 на підставі платіжного доручення від 03.07.2015 №1966.Залишок нарахованої за червень 2015 року суми у розмірі 1262,52 грн. перераховано ОСОБА_2 платіжним дорученням №2183 лише 10.08.2015, тобто з затримкою більш як на один місяць, що порушує вимоги ч.1 ст.115 КЗпП України.

В ході перевірки було встановлено, що на підприємстві мали місце випадки порушення строків виплати заробітної плати, за час щорічної відпустки, що порушує вимоги ч.4 ст. 115 КЗпП України у та ст.21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР у яких визначено, що заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.Так, наприклад:- ОСОБА_3, заява про надання відпустки від 26.04.2016. Наказом від 10.05.2016 за №173-в надана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 25.06.2015 по 24.06.2016 на 14 календарних днів з 10 травня 2016 року по 23 травня 2016 року включно. Заробітна плата за час відпустки виплачена 07 червня 2016 року (платіжне доручення від 06 червня 2016 року №156); ОСОБА_4, заява про надання відпустки від 06.05.2016. Наказом від 23.05.2016 за №186-в надана щорічна основна відпустка за період роботи з 13.10.2014 по 12.10.2015 на 24 календарних дня з 23 травня 2016 року по 15 червня 2016 року включно. Заробітна плата за час відпустки виплачена 06 червня 2016 року (платіжне доручення від 07 червня 2016 року №156); ОСОБА_5, заява про надання відпустки від 10.05.2016. Наказом від 24.05.2016 за №190-в надана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 01.11.2014 по 31.10.2015 на 14 календарних днів з 24 травня 2016 року по 06 червня 2016 року включно. Заробітна плата за час відпустки виплачена 07 червня 2016 року (платіжне доручення від 06 червня 2016 року №156); ОСОБА_6, заява про надання відпустки б/д. Наказом від 15.06.2016 за №198-в надана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 10.08.2015 по 09.08.2016 на 14 календарних днів з 15 червня 2016 року по 30 червня 2016 року включно. Заробітна плата за час відпустки виплачена 07 липня 2016 року (платіжне доручення від 07 липня 2016 року №175); ОСОБА_7, заява про надання відпустки від 07.06.2016. Наказом від 21.06.2016 за №200-в надана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 15.08.2015 по 14.08.2016 на 13 календарних днів та за період роботи з 21.06.2016 по 05.07.2016 на 1 календарний день з 21 червня 2016 року по 05 липня 2016 року включно. Заробітна плата за час відпустки виплачена 07 липня 2016 року (платіжне доручення від 07 липня 2016 року №175).

Отже, заробітна плата за період відпусток зазначеним працівникам виплачувалася із затриманням законодавчо встановлених строків, що порушує вимоги ч.4 ст.115 КЗпП України та ст.21 ЗУ «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96 - ВР.

2)В ході перевірки було встановлено, що на підприємстві мали місце випадки порушення строків розрахунку при звільненні працівників, що порушує вимоги ч.І ст.116 КЗпП України. Так, наприклад:ОСОБА_8 звільнений за власним бажанням 31 березня 2016 року відповідно до наказу про звільнення №128-к. Розрахункові кошти при звільненні виплачені 07 квітня 2016 року, відповідно до платіжного доручення №123; ОСОБА_9 звільнений за власним бажанням 1 червня 2016 року відповідно до наказу про звільнення №215-к. Розрахункові кошти при звільненні виплачені 06 липня 2016 року, відповідно до платіжного доручення №3115; ОСОБА_10 звільнений за власним бажанням 29 червня 2016 року відповідно до наказу про звільнення №261-к. Розрахункові кошти при звільненні виплачені 06 липня 2016 року, відповідно до платіжного доручення №3115; ОСОБА_11 звільнений за власним бажанням 16 серпня 2016 року відповідно до наказу про звільнення №347-к. Розрахункові кошти при звільненні виплачені 06 вересня 2016 року, відповідно до платіжного доручення №4642; ОСОБА_12 звільнений за власним бажанням 15 вересня 2016 року відповідно до наказу про звільнення №399-к. Розрахункові кошти при звільненні виплачені 05 жовтня 2016 року, відповідно до платіжного доручення №5282.

Отже, розрахункові кошти при увільненні зазначеним працівникам виплачувалася із затриманням законодавчо встановлених строків, що порушує вимоги ч.1 ст.47 та ч.І ст.116 КЗпП України.

Приписом ч.І ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Фактично, грошові кошти за час затримки розрахунку при звільненні вищезазначеним працівникам не нараховані та не виплачені, що є порушенням вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України.

В ході перевірки встановлено, що на підприємстві не проводилася атестація робочих місць, що порушує вимоги Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, який затверджений постановою КМУ №442 від 01.08.1992.

ОСОБА_1 в суд не зявився. Клопотання про відкладення слухання справи від нього не поступало. Враховуючи, що ОСОБА_1 своєчасно сповіщена про місце та час слухання справи, вважаю можливим на підставі ст.268 КУпАП розглядати справу у його відсутність.

Дані обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення №363/4.1-3 від 21.12.2016 року, в якому викладені, при яких обставинах ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення; акта перевірки від 12.12.2016 року.

Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винний у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Підстав для передачі справи про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу немає.

Призначаючи вид покарання, враховую характер та ступінь громадської небезпеки скоєного, особу правопорушника, відсутність відомостей про те, що ОСОБА_1 в минулому скоював адміністративні правопорушення, вважаю за можливим обрати йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Обставин, пом'якшуючих чи обтяжуючих відповідальність за адміністративне правопорушення ОСОБА_1, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.283,284 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.41 ч.1 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510 (пятсот десять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь держави (одержувач УДКСУ в АНД районі м.Дніпропетровська МФО 805012 р/рахунок 31117106700003 код надходжень 22030101, ОКПО 37989300 банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровської області) 320 (триста двадцять) судового збору.

Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Є.М.Савченко