Ухвала суду № 64279870, 18.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/252/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Ластовка Н.Д.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Масенка Д.Є.

суддів - Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

при секретарі судового засідання - Орліченко О.Ю.

з участю:

прокурора - Колягіна В.О.

представника ТОВ «Олет Груп» ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора ТОВ «Олет Груп» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Колягіна В.О. та накладено арешт на нежитлові приміщення - споруди із забороною їх відчуження, а саме: нежитлової будівлі під літерою «А», загальною площею 4 301,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 10; нежитлової будівлі під літерою «А», загальною площею 5 940.8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 8; споруда, закритий стрілецький тир «А», загальною площею 1716.6 кв.м.; споруда, закритий пневматичний стрілецький тир «Б», загальною площею 264.8 кв.м.; споруда, фізико-оздоровчий комплекс тир «В», загальною площею 1085,8 кв.м.; споруда, павільйон КПП «Г», загальною площею 31.2 м.кв.; споруда, павільйон «Д», загальною площею 460 кв.м., споруда, гаражі «Є», загальною площею 288.1 кв.м.; споруда павільйон (адміністративне та побутові приміщення «Ж»), загальною площею 45.2 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна 12-А.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання, слідчий суддя врахувавши відповідність клопотання прокурора вимогам ст. 170, 171 КПК України, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді власник майна - директор ТОВ «Олет Груп» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну та заборонити державній реєстраційній службі накладати арешт на нерухоме майно, що належить ТОВ «Олет Груп» до моменту розгляду судом апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що кримінальна справа за 4 ст. 191 КК України, є сфабрикованою, оскільки дана стаття передбачає обов'язкову умову безоплатне вилучення майна, а майно, за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 10, придбано на аукціоні, після проведення якого укладено договір купівлі-продажу, в якому визначена ціна продажу.

Також апелянт зазначає, що фактично справа порушена за заявою колишнього користувача приміщення, який протягом 20 років, під час процедури банкрутства використовував його безкоштовно.

Крім того, автор апеляційної скарги вказує на порушення територіальної підслідності даного провадження та зазначає, що справа підслідна Дарницькому району м. Києва.

Як підсумок зазначає, що клопотання не містить правових підстав для арешту майна.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42016101040000209, відомості про яке внесені 18.11.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України за фактом здійснення незаконного продажу нерухомого майна.

Прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 Колягін В.О. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нежитлові приміщення, споруди із забороною їх відчуження, а саме: нежитлової будівлі під літерою «А», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 10; нежитлової будівлі під літерою «А», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 8; споруда, закритий стрілецький тир «А»,; споруда, закритий пневматичний стрілецький тир «Б»,; споруда, фізико-оздоровчий комплекс тир «В»,; споруда, павільйон КПП «Г»,; споруда, павільйон «Д», споруда, гаражі «Є»; споруда павільйон (адміністративне та побутові приміщення «Ж»), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна 12-А.

12.12.2016 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва дане клопотання задоволено та накладено арешт на вказане у клопотанні прокурора майно.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то прокурор повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні прокурора повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження за № 42016101040000209 про накладення арешту на зазначене в клопотанні прокурора майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, прийшов до правильного висновку, що клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним ч. 2 ст. 170 КПК України.

Посилання апелянта на сфабрикованість даного кримінального провадження, оскільки стаття, за якою внесені відомості в ЄРДР, а саме ч. 4 ст. 191 КК України, передбачає обов'язкову умову - безоплатне вилучення майна, а майно, на яке прокурор просить накласти арешт придбано на аукціоні, колегія суддів не бере до уваги, оскільки метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, а отже, у даному випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98КПК України, тоді як посилання апелянта на фабрикацію матеріалів не містять жодного обґрунтування для такого висновку.

Що стосується посилань автора апеляційної скарги на те, що справа порушена за заявою колишнього користувача приміщення, який протягом 20 років, під час процедури банкрутства використовував його безкоштовно, то вони не є предметом розгляду при вирішенні питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна.

Крім того, посилання апелянта на порушення територіальної підслідності даного кримінального провадження не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, оскільки доводів на їх підтвердження апелянтом наведено в апеляційній скарзі не було. Не надано їх і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на зазначене в клопотанні прокурора майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна директора ТОВ «Олет Груп» ОСОБА_2- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Колягіна В.О. та накладено арешт на нежитлові приміщення - споруди із забороною їх відчуження, залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна - директора ТОВ «Олет Груп» ОСОБА_2- без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б.