Рішення № 64279818, 16.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Кирилюк Г.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Скляр МариниСергіївни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручина Тетяни Павлівни про визнання частково недійсним умов кредитного договору, визнання дій незаконними, спонукання вчинити певні дії, визнання недійсним договору доручення, визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» (надалі - ТОВ «ФК «Народна позика»), ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручина Т.П. (надалі - ПН КМНО), в якому, з урахуванням уточнень, просили визнати недійсним умови п. 11.1. кредитного договору № 0808001/000-КФК/14 від 08 серпня 2014 року; визнати незаконними дії ТОВ «ФК «Народна позика» щодо нарахування в період після 08 лютого 2015 року процентів, пені та штрафних санкцій по зазначеному кредитному договору та їх зменшити шляхом аналювання, зобов'язати ТОВ «ФК «Народна позика» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору, визнати недійсним договір доручення від 14 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати незаконними та скасувати рішення відповідача № 398 від 03 червня 2015 року, а також визнати такими, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 червня 2015 року, вчинений ПН КМНО Мінюкової-Кручина Т.П. про звернення стягнення на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 шляхом визнання за товариством права власності на іпотечне майно.

Зазначали, що визнають наявність кредитних правовідносин, між тим, погасити отриманий кредит та відсотки з об'єктивних причин не змогли, у зв'язку із чим неодноразово зверталися до товариства з метою врегулювання питання погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, проте це було проігноровано відповідачем та нараховані останнім проценти, пеню та штрафні санкції, навіть після закінчення строку дії договору, а також зловживанням з боку відповідача з наміром завдати шкоди, шляхом штучного створення збитків, завданих порушенням зобов'язання, з метою збільшення їх розміру.

Окрім цього, вказували, що договір-доручення є таким, що укладений на вкрай невигідних умовах та порушує права ОСОБА_2, як споживача послуг, а виконавчий напис суперечить положенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року, з урахування ухвали суду від 15 листопада 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним п. 11.1. кредитного договору № 0808001/000-КФК/14 від 08 серпня 2014 року укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ «ФК «Народна позика».

Скасовано неустойку, яка була нарахована ТОВ «ФК «Народна позика» по кредитному договору № 0808001/000-КФК/14 від 08 серпня 2014 року за період після 08 лютого 2015 року.

Визнано недійсним договір доручення від 14 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Визнано виконавчий напис від 03 червня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручиної Т.П. щодо звернення стягнення на кв. АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ТОВ «ФК «Народна позика» 641 грн. 01 коп., а з ОСОБА_3 - 551 грн. 20 коп. судових витрат.

Стягнуто на користь держави з ТОВ «ФК «Народна позика» - 487 грн. 20 коп., а з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручиної Т.П. - 551 грн. 20 коп. судових витрат.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «Народна позика», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, просив скасувати рішення районного суду та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_5 та представника позивачів, які просили апеляційну скаргу відхилити, представника ТОВ «ФК «Народна позика», яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.

За змістом поданої по справі апеляційної скарги, представником ТОВ ФК «Народна позика» рішення суду першої інстанції оскаржено в частині задоволених судом позовних вимог, у зв'язку з чим, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, 08 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Народна позика» було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримала в кредит на споживчі цілі 475 000 грн., зі строком на 6 міс., з виплатою 42 % річних (а.с.17-19 т.1).

Встановлено, що 15 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Народна позика» було укладено договір іпотеки, за умовами якого з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, позивачка передала в іпотеку фінансової компанії кв. АДРЕСА_1.

Згідно п. 3.1 договору, предмет іпотеки є спільною сумісною власністю з ОСОБА_5, який надав згоду на укладання договору іпотеки (а.с.21-24).

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 не в повному обсязі виконувала кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Встановлено, що 03 червня 2015 року ТОВ «ФК «Народна позика» прийнято рішення про задоволення його вимог шляхом прийняття у власність іпотечного майна ОСОБА_2 на забезпечення виконання зобов'язань (а.с.140 т.1).

Того ж дня - 03 червня 2015 року, приватний нотаріус Мінюкова-Кручина Т.П. вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.141 т.1).

Встановлено, що 15 серпня 2014 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір доручення, за умовами якого довіритель (ОСОБА_2.) доручила, а ОСОБА_3 зобов'язався вчинити від імені довірителя продаж належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 в разі несплати, несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі грошових зобов'язань за основним кредитним договором (а.с.24-25 т.1).

Встановлено, що ОСОБА_3 на день підписання оспорюваного договору обіймав посаду заступника директора ТОВ «ФК «Народна позика».

Визнаючи недійсним договір доручення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, укладаючи оспорюваний договір, діяв виключно в інтересах ТОВ «ФК «Народна позика», остільки на той час обіймав посаду заступника директора товариства.

Разом з тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.

Розглядаючи спір в зазначеній частині вимог, суд першої інстанції обґрунтовано керувався положеннями ч. 3 ст. 238 ЦК України, проте неправильно витлумачив їх зміст.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої одночасно він є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 1000 ЦК України одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити дії від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Зі змісту договору доручення убачається, що ОСОБА_3, укладаючи договір, діяв як фізична особа, а не як представник ТОВ «ФК «Народна позика», й ОСОБА_2 уповноважила відповідача вчиняти дії в її інтересах.

До того ж, згідно пояснень представника товариства, ОСОБА_3 на час розгляду спору в трудових відносинах з товариством не перебував.

Ухвалюючи рішення, районний суд не дав оцінки й тій обставині, що оспорюваний договір засвідчено нотаріально й приватний нотаріус, вчиняючи нотаріальну дію, перевіряв дієздатність сторін договору, роз'яснював правові наслідки правочину (п.13.3,13.4 договору)

ОСОБА_2, підписуючи договір, підтвердила, що розуміє значення і умови цього договору та його правові наслідки, дійсність намірів при укладенні договору, а також те, що він не носить характеру фіктивного або удаваного (п.13.2 договору) (а.с.24 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави, і суспільства, його моральним засадам.

Матеріалами справи не доведено, що під час укладення договору доручення було допущено порушення норм чинного законодавства.

Отже, районний суд неправильно витлумачив закон, який підлягає до застосування й прийшов до необґрунтованих висновків про наявність правових підстав до визнання недійсним договору доручення.

Встановлено, що згідно виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Мінюковою-КручинаТ.П. 03 червня 2015 року, звернуто на користь ТОВ «ФК «Народна позика» стягнення заборгованості, яка виникла у ОСОБА_2 на підставі кредитного договору від 08 серпня 2014 року, в сумі 919 565 грн. 91 коп. та складається з : заборгованості за кредитом, в сумі 475 000 грн., заборгованості по нарахованих відсотках, у сумі 76 437 грн. 51 коп., 258 625 грн. пені за прострочення сплати заборгованості по відсотках, 9500 грн. - штрафу за прострочення сплати по відсотках та 3400грн. плати нотаріусу за вчинення напису, на предмет іпотеки - кв.АДРЕСА_1 (а.с.141 т.1).

Визнаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що вчинено його приватним нотаріусом з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», та п. 3.1 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, остільки надані приватному нотаріусу документи не свідчили про безспірність заборгованості ОСОБА_2 перед кредитором.

Такі висновки районного суду колегія суддів визнає законними й обґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Відповідно до п. 6.4 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником (іпотекодавцем) умов основного договору…, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення.

Згідно п. 6.6. договору, вимога про усунення порушень надсилається поштою рекомендованим листом, кур'єрською службою або вручається особисто. Письмова вимога направляється за місцезнаходженням іпотекодавця, зазначеним у цьому договорі. У разі зміни адреси реєстрації (фактичного місця проживання), іпотекодавець зобов'язаний в 3-денний термін повідомити іпотекодержателя щодо зміни адреси реєстрації (фактичного місця проживання). У разі, якщо іпотекодержатель не був повідомлений про такі зміни, направлення повідомлення за адресою іпотекодавця, вказаному в даному договорі, вважається, як направлене належним чином, а іпотекодавець не має права оспорювати факт належного направлення такого повідомлення іпотекодержателем іпотекодавцю.

Якщо порушення, викладені в письмовій вимозі про усунення порушень не будуть усунуті в строк, зазначений іпотекодержателем у згаданій письмовій вимозі, то вважатиметься, що на розсуд іпотекодержателя або іпотекодавця передав у власність іпотекодержателю предмет іпотеки, або іпотекодержатель набув право продажу предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві наступного календарного дня після закінчення строку, вказаного у письмові вимозі про усунення порушень (п. 6.8 договору іпотеки) (а.с.102 т.1).

Встановлено, що фінансовою компанією на адресу місця проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1, було направлено письмову вимогу, в якій рекомендовано боржниці сплатити кредитну заборгованості протягом 30 днів з дати її надсилання та попереджено про наслідки невиконання - вчинення кредитором дій з примусового стягнення заборгованості шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.110,11 т.1)

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, в порушення п. 6.4 договору, письмова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2015 року на адресу боржниці була направлена поштою не рекомендованим листом, як передбачено умовами договору, а цінним листом (а.с.113 т.1).

До того ж, поштове відправлення повернулося відправнику 21 травня 2015 року без вручення ОСОБА_2 з відміткою - за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.113 т.1).

У справі відсутні докази зміни боржницею місця фактичного проживання чи місця реєстрації.

Отже, поштове відправлення, в якому містилася вимога іпотекодержателя про необхідність сплати боржницею кредитної заборгованості протягом 30 днів, не отримано ОСОБА_2 та повернулося без вручення з причин сплину строку його зберігання, а не у зв'язку зі зміною позивачкою місця проживання.

Вказана обставина виключала подальше вчинення ТОВ «ФК «Народна позика» дій, спрямованих на звернення стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_2 на предмет іпотеки - кв. АДРЕСА_1, як шляхом набуття у власність предмету іпотеки так і право продажу предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Виявлені порушення також свідчили про те, що встановлена приватним нотаріусом заборгованість не є безспірною.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до законних висновків про наявність правових підстав до визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає необґрунтованими твердження апеляційної скарги про відповідність оспорюваного виконавчого написувимогам закону.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про скасування неустойки, яка була нарахована ТОВ «ФК «Народна позика» за кредитним договором після 08 лютого 2015року, суд припустився суперечливих висновків, остільки визнав нараховану заборгованість спірною й одночасно з цих же підстав визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК.

Із зазначеного позивачами предмета та підстав позову в частині скасування неустойки вбачається, що предметом спору стала правомірність нарахування кредитором платежів після 08 лютого 2015 року та по своїй суті, є запереченням на зазначену в виконавчому написі заборгованість.

Разом з тим, встановлену відповідачем кредитну заборгованість визнано спірною, а ця обставина слугувала підставою до визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Окрім цього, захист права особи на майбутнє чинним законодавством не передбачено, що залишилося поза увагою суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення в частині вимог про скасування неустойки, визнання недійсним договору доручення від 14 серпня 2015 року, як постановленого на неповно досліджених обставинах справи, з порушенням норм матеріального й процесуального права, підлягає скасуванню, а по справі в цій частині слід ухвалити нове рішення про відмову у позові.

З урахуванням часткового скасування рішення районного суду підлягає скасуванню судове рішення й у частині розподілу судових витрат й з урахуванням залишених без змін задоволених позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ФК «Народна позика» в дохід держави судовий збір, в сумі 1102 грн. 40 коп. (551,2+551,2=1102,4).

При цьому, колегія суддів враховує і ту обставину, що між сторонами виник цивільно-правовий спір щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тому в цій справі участь нотаріуса можлива в якості третьої особи, а не відповідача, як помилково визнав суд.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року, спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів.

Висновки суду першої інстанції про визнання недійсним п. 11.1 кредитного договору у відповідності до якого усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам» у відповідності з його регламентом, є законними й обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що п. 11.1 кредитного договору не порушується право позивачів на звернення до суду загальної юрисдикції, колегія суддів визнає безпідставними.

Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» (далі - Закон № 2983-VI) ч. 1 ст. 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» (далі - Закон № 1701-IV) доповнено п. 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Закон № 2983-VI набрав чинності 12 березня 2011 року.

На час укладання кредитного договору (08 серпня 2014 року) Закон № 1701-IV містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

З огляду на наведене, суд дійшов правильного висновку про те, що третейське застереження в кредитному договорі від 08 серпня 2014 року між фізичною особою (споживачем) і фінансовою компанією було укладено на порушення вимог п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону № 1701-IV, і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним.

Враховуючи викладені обставини, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Скляр МариниСергіївни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року в частині вимог про скасування неустойки, визнання недійсним договору доручення від 14 серпня 2015 року та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мінюкової-Кручина Тетяни Павлівни про визнання недійсним договору доручення від 14 серпня 2015 року, скасування неустойки відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» в дохід держави судовий збір, в сумі 1102 грн. 40 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 757/20469/15

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12471/2016; № 22-ц/796/1815/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Сухомлінов С.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.