Рішення № 64279798, 19.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

19 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста

Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Волошиної В.М.,

при секретарі Чумаченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії наук України, Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року,

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просила стягнути солідарно з Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України та Національної академії наук України на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 136 676,18 грн.; компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строку її виплати у розмірі 27 930,80 грн.; відшкодувати моральну шкоду в сумі 20 000 грн. та судові витрати по справі; допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебуває в трудових відносинах з Інститутом прикладної математики і механіки Національної академії наук України з 15.11.2002 року, займає посаду старшого наукового співробітника.

Нарахування та виплата по заробітній платі здійснювались їй на картку № 4874 1200 0029 8126, яка була видана відповідно до заяви-договору №0150/037946-ZР від 08 січня 2014 року. З 01 липня 2014 року виплати по заробітній платі припинились.

29 вересня 2014 року вона виїхала в довгострокове наукове відрядження до Інституту математики Академії наук Чеської Республіки, в якому вона перебуває по даний час.

29 жовтня 2014 року Постановою Президії НАН України №230 було передбачено опрацювати питання щодо доцільності та можливості зміни місцезнаходження наукових установ відділень, розташованих на Донбасі, та до 10 листопада 2014 року подати Президії НАН України відповідні пропозиції.

19 листопада 2014 р. було ухвалено Розпорядження Президії НАН України №704 щодо обов'язковості виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей від 07 листопада 2014 р. №595».

05 грудня 2014 року вона надіслала заяву, в якій висловила свою згоду на своє переведення за адресою: місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 3.

При цьому їй не надавались для ознайомлення жодні документи, що стосуються її переведення, зміни істотних умов праці, інших документів. При цьому вона здійснювала обов'язки, які передбачені на посаді наукового співробітника, що підтверджується звітами за 2014 - 2015 роки, надіслані поштовим відправленням на адресу: АДРЕСА_1.

Посилаючись на вказані обставину та положення п.4 ст.121 КЗпП України просила стягнути заборгованість по заробітній платі за період з липня 2014 року по вересень 2016 року з урахуванням компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку її виплати.

Обґрунтовуючи вимоги в частині заподіяння моральної шкоди посилалась на ті підстави, що внаслідок невиплати заробітної плати вона та її малолітня донька були залишені без засобів до існування.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції помилково зазначено, що обов'язковою підставою для виплати заробітної плати та встановлення факту, що позивач є працівником Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України, є наявність довідки переселенця. Наявність або відсутність довідки переселенця не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заробітної плати.

В період з 01 липня 2014 р. по 25 вересня 2014 р. позивач фактично знаходилась на своєму робочому місці та здійснювала посадові обов'язки. Доказів на спростування вказаної обставини суду надано не було.

З 01 жовтня 2014 р. по даний час позивач знаходиться у довгостроковому службовому відрядженні в Інституті математики Академії наук Чеської Республіки. Наказу про звільнення позивача з роботи суду надано не було.

При ухваленні рішення судом неправильно визначено перелік документів, що можуть підтверджувати довгострокове відрядження позивача.

Всупереч нормам чинного законодавства судом зазначено, що єдиним документом, який підтверджує відрядження понад 60 днів може бути розпорядження (наказ) Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України.

Суд встановив, що позивач перебувала у відрядженні з 25 вересня 2014 р. по 23 грудня 2014 р., проте не задовольнив вимогу про стягнення заробітної плати за вказаний період.

Відповідачам було достеменно відомо про факт перебування позивача у відрядженні, при цьому керівництво з відрядження її не відкликало. Незабезпечення відповідачем належного оформлення відрядження не може свідчити про те, що позивач самовільно продовжила строки відрядження.

Порушення норм матеріального права щодо стягнення заробітної плати призвело до неправильного вирішення спору щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник Національної академії наук України Подлящук О.П. просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано довідку переселенця, яка є обов'язковою умовою для визнання її співробітником Інститутом прикладної математики і механіки Національної академії наук України та нарахування заробітної плати відповідно до Постанови Президії Національної академії наук України від 24.12.2014 р. №294, розпорядження від 05.02.2015 р. №56, п.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також відсутності доказів на підтвердження довгострокового відрядження позивача до Інституту математики Академії наук Чеської Республіки. У зв'язку з недоведеністю порушення відповідачами прав позивача суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої, відповідно до копії наказу №153к від 15.11.2002 р. ОСОБА_1 було зараховано до Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України на посаду інженера 1 к. у відділ нелінійного аналізу. В подальшому ОСОБА_1 було переведено на посаду молодшого наукового співробітника вищевказаного відділу, а наказом №861к від 14 .05.2007 р. - на посаду наукового співробітника відділу нелінійного аналізу, як обрану за конкурсом (а.с.13 т.1).

Відповідно до довідки керівника Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України від 06.08.2013 р. №55/78, ОСОБА_1 працює у вказаному інституті з 18.11.2002 р. (наказ №153/к від 15.11.2002 р.), з 14.05.2007 р. (наказ №86/к від 14.05.2007р.) на посаді наукового співробітника, 01.02.2012 р. ( наказ №17/к від 31.01.2012 р.) на посаді старшого наукового співробітника (а.с.49 т.1).

Відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_1 в період з 01.01.2012 р. по 2 квартал 2014 року отримувала заробітну плату як працівник Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України. За 2 квартал 2014 р. ОСОБА_1 отримала заробітну плату на загальну суму 13504,33 грн. Відомості про нарахування заробітної плати після цього часу відсутні (а.с.56 т.1).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Належних та допустимих доказів виплати позивачу заробітної плати за період з 01 липня 2014 року по 25 вересня 2014 року суду надано не було.

Відповідно до постанови Президії Національної академії наук України від 29.10.2014 р. №230, на території Донецької та Луганської області в зоні проведення антитерористичної операції розташовані 13 бюджетних наукових установ, які підпорядковані Національній академії наук України. Незважаючи на вкрай складні обставини практично всі вони продовжують виконувати заплановані наукові дослідження, підтримувати життєдіяльність установ та проводити невідкладні ремонтно-відновлювальні роботи, викликані бойовими діями. За станом на цей час всі 13 бюджетних наукових установ Донецького регіону Академією профінансовано на понад 80% річних планових обсягів. Проте співробітники цих установ з липня не отримують заробітну плату. З метою забезпечення можливості здійснення наукової діяльності, збереження кадрового потенціалу та виплати заробітної плати окремі установи вживають заходів щодо зміни місцезнаходження. Направлено листи НАН України до Кабінету Міністрів України, на адресу голови Донецької обласної державної адміністрації з проханням посприяти вирішенню питання щодо виплат нарахованої заробітної плати за липень-вересень працюючим співробітникам бюджетних наукових установ, які розташовані на Донеччині (а.с.15-16 т.1).

Доказів того, що позивачем не виконувалась робота в період з 01 липня 2014 р. по 25 вересня 2014 р. суду надано не було.

Відповідно до листа Віце-президента НАН України академіка НАН України ОСОБА_3 №48/2101-8 від 20.11.2014 р., з метою організації виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №595 «Деякі питання бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», директору Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України ОСОБА_5 доручено терміново надати пропозиції щодо внесення змін до статуту Інституту в частині зміни місцезнаходження установи; видання наказу про переміщення дирекції Інституту про переміщення установи та доведення його до усіх працівників під розпис. Кожен працівник, ознайомившись з наказом, має написати, чи згоден він на переїзд за новим місцезнаходженням установи; подання до Президії НАН України списку співробітників, згодних на переїзд за новим місцезнаходженням установи. У разі відмови від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою працівники підлягають звільненню відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України (а.с.18 т.1).

Доказів звільнення позивача з роботи суду надано не було.

Відповідно до листа начальника Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 21.09.2015 р. №5/10572 Інститут прикладної математики і механіки НАН України з 19.02.2015 р. припинило наукову та фінансово-господарську діяльність на території міста Донецьк (а.с.98 т.1).

08.12.2014 р. в Міністерстві освіти і науки зареєстровано звернення ОСОБА_1 до віце-президента НАН України, першого заступника Міністра освіта та науки України, голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти тощо з проханням повідомити адресу місцезнаходження її робочого місця за межами території проведення АТО; порядок взаємодії працівників і адміністрації інституту щодо переведення працівників на роботу в інші місцевість; порядок та строки погашення заборгованості по заробітній платі, що не виплачується з червня 2014 р (а.с.152-153 т.1).

Згідно відповіді секретаря відділення математики НАН України академіка ОСОБА_6 від 24.12.2014 р. №48/105, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплать населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» виплату ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам може бути здійснено після зміни місцезнаходження Інституту прикладної математики та механіки НАН України (а.с. 206 т.1).

З огляду на відсутність доказів про виплату позивачу заробітної плати в період з 01 липня 2014 р. по 25 вересня 2014 р., суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за вказаний період.

Висновок суду про ненадання позивачем довідки переселенця, як обов'язкової умови для стягнення заборгованості по заробітній платі за період до 25 вересня 2014 року, є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги у вказаній частині колегія вважає обґрунтованими, а позовні вимоги - такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з 01 липня 2014 року по 25 вересня 2014 року в сумі 13 503,99 грн. та компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 9 119,69 грн. (суми зазначені без урахування податків та обов'язкових платежів), в межах заявлених позовних вимог ( 3150,93 + 3092,41 +2876,35 = 9119,69 грн.) (а.с.199 т.1).

При цьому колегія суддів погоджується з розрахунком заборгованості по заробітній платі, наданим позивачем, виходячи з розміру заробітної плати за 2 квартал 2014 р. в сумі 13504,33 грн.

З урахуванням індексу споживчих цін сума компенсації станом на вересень 2016 р. становить 9 137,70 грн.:

за липень 2014 р. - 3150,93 грн., виходячи з такого розрахунку: (100,8 х 102,9 х 102,4 х 101,9 х 103,0 х 103,1 х 105,3 х 110,8 х 114,0 х 102,2 х 100,4 х 99,0 х 99,2 х 102,3 х 98,7 х 102,0 х 100,7 х 100,9 х 99,6 х 101,0 х 103,5 х 100,1 х 99,8 х 99,9 х 99,7 х 101,8) = 170% ; 4501,33 грн. х ( 170 -100) : 100 = 3 150,93 грн.;

за серпень 2014 р. - 3 105,92 грн.: (102,9 х 102,4 х 101,9 х 103,0 х 103,1 х 105,3 х 110,8 х 114,0 х 102,2 х 100,4 х 99,0 х 99,2 х 102,3 х 98,7 х 102,0 х 100,7 х 100,9 х 99,6 х 101,0 х 103,5 х 100,1 х 99,8 х 99,9 х 99,7 х 101,8) = 169 % ; 4501,33 грн. х ( 169 -100):100 = 3 105,92 грн.;

за вересень 2014 р. - 2 880,85 грн.: (102,4 х 101,9 х 103,0 х 103,1 х 105,3 х 110,8 х 114,0 х 102,2 х 100,4 х 99,0 х 99,2 х 102,3 х 98,7 х 102,0 х 100,7 х 100,9 х 99,6 х 101,0 х 103,5 х 100,1 х 99,8 х 99,9 х 99,7 х 101,8) = 164 % ; 4 501,33 грн. х ( 164 -100):100 = 2 880,85 грн.

За змістом ст. 237-1 КЗпП України моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

З огляду на встановлення обставин порушення роботодавцем законних права позивача на виплату заборгованості по заробітній платі, що призвело до вимушених змін у життєвих стосунках позивача, колегія суддів дійшла висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди.

При цьому визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн. колегія суддів враховує характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь вини відповідача, характер і тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, засади розумності та справедливості.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час перебування позивача у закордонному відрядженні з 29 вересня 2014 року по вересень 2016 року включно.

Так, відповідно до ч.4 ст.121 КЗпП України працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Відповідно до п.1 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 ( у редакції наказу Міністерства Фінансів України від 17 березня 2011 р.№363), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Пунктом 1 розділу ІІІ вказаної Інструкції передбачено, що відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що позивача було направлено у службове відрядження, якими можуть слугувати накази керівника про відрядження, посвідчення про відрядження встановленої форми, складений кошторис витрат, тощо.

Позивачем також не наведено перелік встановлених чинним законодавством України випадків, які передбачали б можливість її перебування у відрядженні на строк, що перевищує 60 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово направлялась у відрядження за погодженням з Відділом міжнародних зв'язків НАН України до Інституту математики Академії наук Чеської Республіки. Спільний науковий проект між Національною академією наук України та Інститутом математики Академії наук Чеської Республіки закінчився у 2013 році.

Розпорядженням Президії НАН України від 09.12.2013 року №772 на виконання угоди про наукове співробітництво між НАН України та Академією наук Чеської Республіки, з метою оновлення наукового співробітництва між цими академіями на 2014-2016 роки було затверджено узгоджений з Академією наук Чеської Республіки перелік проектів, відібраних за результатами спільного конкурсу НАН України та АН ЧР на 2014-2016 роки., до переліку якого не увійшов жоден проект, виконавцями якого є Інститут математики Академії Наук Чеської Республіки та Інститут прикладної математики і механіки НАН України.

Обставини того, що з 2014 р. Інститут прикладної математики і механіки НАН України не приймав участі у конкурсі та у відрядження нікого не направляв, на вчених радах Інституту звіти позивача не розглядались, підтверджені сукупністю досліджених по справі доказів, в тому числі показами свідка ОСОБА_8, яким суд надав належну правову оцінку.

Запрошення ОСОБА_1 у службову поїздку з 25.09. до 23.12.2014 р. до Математичного інституту Академії Наук Республіки Чехія, надіслане на домашню адресу позивача; лист директора цього Інституту від 31.03.2016 р., що д-р ОСОБА_1 є зайнятою в Інституті МатематикиАкадемії Наук Чеської Республіки починаючи з 01.10.2014 р. до теперішнього часу; угода про взаєморозуміння та співпрацю, укладена між Інститутом прикладної математики і механіки НАН України та Інститутом математики Академії наук Чеської Республіки з метою сприяння в науково-дослідній діяльності та обміну публікаціями; звіти позивача про роботу за 2014 - 2016 роки не є належним доказом на підтвердження тієї обставини, що вказана поїздка є службовим відрядженням у розумінні ч. 4 ст.121 КЗпП України.

Відповідно до листа директора Математичного інституту АкадеміїНаук Республіки Чехія від 31.08.2016 р., доктор ОСОБА_1 була залучена, як тимчасовий науковий співробітник в Інститут з 01 жовтня 2014 р. на підставі її довготривалої співпраці між науковими працівниками Інституту згідно угоди про взаєморозуміння. З того часу її перебування в Інституті повторно продовжується на підставі рекомендацій її колег, Кваліфікаційного Аудиторського Комітету та Правління Інституту (а.с.209 т.1).

Вказаний лист спростовує доводи позивача про підстави її перебування за межами України та виконання роботи за завданням відповідача.

Вирішуючи спір у вказаній частині суд першої інстанції належним чином перевірив доводи та заперечення сторін, правильно визначився з характером спірних відносин та нормами матеріального права, що їх регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 липня 2014 року по 25 вересня 2014 року, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 липня 2014 року по 25 вересня 2014 року в сумі 13 503,99 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 9 119,69 грн. (суми зазначені без урахування податків та обов'язкових платежів), 1 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 157,54 грн.

Стягнути з Інституту прикладної математики і механіки Національної академії наук України в дохід держави судовий збір в сумі 1 157,52 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/15281/2016

Головуючий в суді першої інстанції: Піхур О.В.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.