Ухвала суду № 64278963, 17.01.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/4318/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М. Провадження № 22-ц/789/24/17 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 39

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Сович Н.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1

редставника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Національного банку України на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року по справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "112-ТВ" про захист ділової репутації юридичної особи

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року Національний банк України звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія «112-ТВ» (далі-TOB «ТРК «112-ТВ») про захист ділової репутації.

Позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті TOB «ТРК «112-ТВ» 112.ua, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено статтю під назвою «Нардеп ОСОБА_2 звинуватив ОСОБА_4 у знищенні банку «Хрещатик», у якій поширено недостовірну негативну інформацію про НБУ. 06 квітня 2016 року інформацію подібного змісту ОСОБА_2 розмістив у соціальній мережі «Facebook» на особистій сторінці за посиланням:

АДРЕСА_1.

Викладена у статтях інформація є недостовірною, підриває ділову репутацію НБУ, містить набір неправдивих та вигаданих тез, які створюють негативне враження щодо діяльності Національного банку як центрального банку України. На підтвердження висловлювань, які містяться у статтях, не зазначено жодних доказів, усі доводи відповідача - продукт його власних домислів, які він висвітлив як дійсність. ОСОБА_2 розповсюдив недостовірну інформацію, не підтверджену жодними доказами, яка не має ознак оціночних суджень, оскільки його вислови мають виключно безальтернативний характер. У зазначених статтях містяться неправдиві відомості також і щодо Голови Національного банку України, з приводу наявності у неї певних бізнес-інтересів, хоч належну їй частину акцій ICU вона відчужила ще у 2014 році до того, як очолити Національний банк. Таким чином ОСОБА_2 поширив неправдиву інформацію про орган управління Національного банку та Національний банк у цілому, чим зганьбив ділову репутацію Національного банку України.

Посилаючись на наведене позивач просив визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Національного банку України, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на сайті TOB «ТРК «112-ТВ» 112.ua у статті під назвою «Нардеп ОСОБА_2 звинуватив ОСОБА_4 у знищенні банку «Хрещатик» та зобов'язати TOB „ТРК "112-ТВ" видалити цю інформацію; визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Національного банку України та зобов'язати ОСОБА_2 вилучити поширену ним 06 квітня 2016 року недостовірну інформацію на його сторінці у «Facebook»; зобов'язати ОСОБА_5 не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену ним недостовірну інформацію щодо Національного банку України, у статті на сайті 112.ua TOB «ТРК «112-ТВ» у тому самому циклі новин та шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення у даній справі в соціальній мережі «Facebook» на його особистій сторінці; зобов'язати TOB «ТРК «112-ТВ» розмісти в мережі Інтернет на сайті 112.ua повідомлення про ухвалене по даній справі рішення із публікацією тексту його резолютивної частини, у тому циклі новин не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням сили.

За клопотанням представника позивача, судом залучено TOB «ТРК «112-ТВ» як співвідповідача у справі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі Національний банк України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги Національного банку України задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначає, що стаття відповідача за своїм змістом є фактично набором неправдивих та вигаданих тез, які створюють негативне враження відносно діяльності Національного банку. Судом безпідставно залишено поза увагою доводи позивача, які підтверджують позовні вимоги.

У судовому засіданні представник Національного банку України апеляційну скаргу підтримала та окрім доводів, наведених у скарзі, пояснила, що при поданні позовної заяви позивачем було допущено помилку, а саме здійснено посилання на ч.3 ст. 277 ЦК України, як на підставу звільнення позивача від доказування недостовірності поширеної відповідачами негативної інформації, оскільки вказаною нормою такий обов'язок покладався саме на відповідачів. Разом з тим, судом першої інстанції у рішенні вказано на те, що ч.3 ст. 277 ЦК України виключено на підставі Закону №1170-VII від 27 березня 2014 року, що стало однією з підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідні факти залишилися недоведеними. Вищезазначені дії суду першої інстанції є порушенням ст. 121 ЦПК України, оскільки суд, знаючи про виключення ч.3 ст. 277 з ЦК, і, відповідно, відсутності у позивача підстав звільнення від доказування недостовірності негативної інформації, поширеної відповідачами, повинен був залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення вказаного недоліку позовної заяви. Також судом під час попереднього судового засідання не було вказано на те, що відповідні факти підлягають доказуванню позивачем, всупереч приписам ст. 130 ЦПК. Крім того, жодного разу на дефект позовної заяви суд не звертав увагу учасників судового процесу під час судового розгляду справи, що ставить під сумнів здійснення судом правосуддя на засадах справедливості, неупередженості, поваги до всіх учасників процесу та рівності їх перед законом. Порушення згаданих процесуальних норм призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду згідно з ч.3 ст. 309 ЦПК.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 заперечив відносно апеляційної скарги та пояснив, що рішення суду винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті TOB «ТРК «112-ТВ» 112.ua, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю під назвою «Нардеп ОСОБА_2 звинуватив ОСОБА_4 у знищенні банку «Хрещатик».

Під заголовком розміщено текст статті, зокрема:

«ОСОБА_2 підкреслює, що знищення "Хрещатика" - це не поодинокий випадок. Знищення банку "Хрещатик" - це сплановані дії керівництва Нацбанку і особисто його голови ОСОБА_6. Про це заявив народний депутат ОСОБА_2. За його словами, з подачі керівництва НБУ останнім часом банк покинуло одразу кілька найважливіших клієнтів.

"За нашою інформацією їм було дано наполеглива рекомендація перейти з "Хрещатика" в банки, наближені до керівництва Нацбанку", - пояснив ОСОБА_2.

За словами парламентарія, відхід з ринку "Хрещатика" це не просто зникнення ще одного комерційного банку, адже серед його власників, які володіють істотною часткою фінустанови, знаходиться Київрада.

"Банк брав участь в найважливіших соціальних програмах столиці, обслуговував комунальні підприємства і користувався довірою киян. Знищення банку - це ляпас усім киянам", - заявив нардеп.

За інформацією ОСОБА_2, банк переживав непрості часи, але причини його загибелі не "в об'єктивній економічній площині".

"Ще недавно на рахунках банку перебували досить великі кошти - близько 450 млн. грн зберігали в "Хрещатику" столичні комунальні підприємства. Близько 180 млн. грн становили кошти власників банку", - зазначив він.

Однак, за словами парламентарія, на неофіційному рівні підкреслювалося, що введення в банк тимчасової адміністрації - це питання вирішене.

"Очевидно, що в таких умовах жоден інвестор не буде ризикувати своїми коштами. Тим більше, що саме за такою схемою, дочекавшись приходу коштів від власників, вводилися тимчасові адміністрації в інші комерційні банки. Іншими словами, висуваючи вимоги до власників, керівництво НБУ неофіційно зробило все, щоб ці вимоги не були виконані", - стверджує депутат.

ОСОБА_2 підкреслює, що знищення "Хрещатика" - це не одиничний випадок.

"Це системна зачистка українського банківського ринку під російський капітал яким, як з'ясувалося в ході "офшорного скандалу", ОСОБА_6 пов'язана бізнес-інтересами. Підтримка з допомогою рефінансування "Промінвестбанку", яким володіє російський "Внешэкономбанк", дозвіл "Альфа Банку" на придбання "Укрсоцбанку" - все це ланки одного ланцюга. За час роботи ОСОБА_6, російські банки подвоїли свою частку на українському ринку і продовжують будувати амбітні плани. Таким чином, московський режим отримує все нові важелі впливу на українську економіку, які рано чи пізно будуть використані для досягнення політичних цілей. Поки США і інші союзники вводять санкції проти російського капіталу - керівництво НБУ не тільки не обмежує діяльність "росіян", наприклад, заборонивши їм роботу з фізособами, але і виділяє російським банкам фінансову підтримку", - резюмував нардеп.

Нагадаємо, у вівторок 5 квітня Національний банк України визнав неплатоспроможним банк "Хрещатик", в якому місту Києву належить 25%. Як повідомила на пpec-конференції у вівторок в.о. заступника голови НБУ ОСОБА_7, фінустанова вже передано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який ввів у банк тимчасову адміністрацію. "Тимчасова адміністрація вже прийшла в банк", - підтвердив агентству "Інтерфакс-Україна" один з працівників "Хрещатика".»

Також судом встановлено, що 06 квітня 2016 року в соціальній мережі «Facebook» на особистій сторінці ОСОБА_2 за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено статтю такого змісту: «Знищення банку "Хрещатик" - це сплановані дії керівництва Нацбанку і особисто його голови ОСОБА_6!

Звернувся до НАБУ щодо перевірки причетності керівника НБУ до банкрутства банку "Хрещатик".

Саме з подачі керівництва НБУ останнім часом банк покинуло одразу кілька найважливіших клієнтів, їм була дана наполеглива рекомендація перейти з "Хрещатика" в банки, наближені до керівництва Нацбанку.

Вихід з ринку "Хрещатика" це не просто зникнення ще одного комерційного банку, адже серед його власників, які володіють істотною часткою фінустанови, є Київрада. Банк брав участь в найважливіших соціальних програмах столиці, обслуговував комунальні підприємства і користувався довірою киян. Знищення банку - це ляпас усім киянам.

Знищення "Хрещатика" - це не одиничний випадок. Це системна зачистка українського банківського ринку під російський капітал, з яким, як з'ясувалося в ході "офшорного скандалу", ОСОБА_4 пов'язана бізнес-інтересами. Підтримка з допомогою рефінансування "Промінвестбанку", яким володіє російський "Внешэкономбанк", дозвіл російському "Альфа Банку" на придбання "Укрсоцбанку" - все це ланки одного ланцюга.

За час роботи ОСОБА_4, російські банки подвоїли свою частку на українському ринку і продовжують будувати амбітні плани. Таким чином, московський режим отримує все нові важелі впливу на українську економіку, які рано чи пізно будуть використані для досягнення політичних цілей!».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що поширена на сайті телеканалу ТОВ «ТРК «112-ТВ» 112.ua та на особистій сторінці ОСОБА_2 в соціальній мережі «Facebook» інформація є оціночними судженнями, думками, переконаннями, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб'єктивної думки і поглядів ОСОБА_5.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи

Статтею 34 Конституцією України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

За вимогами статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про інформацію», інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Під достовірністю інформації розуміють властивість інформації, яка визначає ступінь об'єктивного, точного відображення подій, фактів, що мали місце.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до змісту ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян права та інтереси юридичних осіб.

Тобто, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен забезпечити баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Статтею ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ділова репутація - це відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової, інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Стаття 10 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на свободу вираження поглядів як один з основоположних принципів демократичного суспільства.

Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих. що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе (рішення ЄСПЛ у справі «Гендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року).

Право на наявність і можливість висловлювання власного судження, оцінки, думки, гарантоване. Це право закріплене і в статті 34 Конституції України. Оцінка є ставленням особи до певного явища або події, висловленням її поглядів та/або переконань. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначає, що вимогу доведення правдивості оціночного судження виконати неможливо, отже, ця вимога порушує свободу вираження думки як таку, а вона є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (рішення від 29 травня 2005 року у справі «"Українська прес-група" проти України», рішення «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року.)

У Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі.

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З врахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм права, суд першої інстанції правильно визнав, що висловлювання - «Знищення банку "Хрещатик" - це сплановані дії керівництва Нацбанку і особисто його голови ОСОБА_6» - не містить відомостей про те, які це саме дії, коли вчинені, в чому полягають, вони є суб'єктивними судженнями особи. Такий самий характер мають й інші викладені у статті вислови, в тому числі «з подачі керівництва НБУ останнім часом банк покинуло одразу кілька найважливіших клієнтів ... їм було дано наполеглива рекомендація перейти з "Хрещатика" в банки, наближені до керівництва Нацбанку», «на неофіційному рівні підкреслювалося, що введення в банк тимчасової адміністрації», оскільки у них не зазначено ні жодних конкретних дій конкретних осіб НБУ, ні які конкретно рекомендації й ким саме надавалися, ні хто і коли вирішував питання введення тимчасової адміністрації.

Правильними є і твердження суду про те, що вислови, зокрема «відхід з ринку "Хрещатика" це не просто зникнення ще одного комерційного банку, адже серед його власників, які володіють істотною часткою фінустанови, знаходиться Київрада», «Банк брав участь в найважливіших соціальних програмах столиці, обслуговував комунальні підприємства і користувався довірою киян», «Ще недавно на рахунках банку перебували досить великі кошти - близько 450 мли. грн зберігали в "Хрещатику" столичні комунальні підприємства. Близько 180 млн. грн становили кошти власників банку» - це також є судження, окрім того в них не міститься ніякої інформації, яку можна було б розцінити як таку, що порочить ділову репутацію НБУ.

«Знищення банку - це ляпас усім киянам» - з огляду на характер мовностилістичних засобів, ужито в переносному значенні.

Висловлювання - «очевидно, що в таких умовах жоден інвестор не буде ризикувати своїми коштами. Тим більше, що саме за такою схемою, дочекавшись приходу коштів від власників, вводилися тимчасові адміністрації в інші комерційні банки. Іншими словами, висуваючи вимоги до власників, керівництво НБУ неофіційно зробило все, щоб ці вимоги не були виконані» - не містять жодних фактичних даних ні про те, що це за «схема», ні які вимоги висував НБУ, ні які конкретні дії вчинено для невиконання таких вимог, а тому суд правильно визнав, що вони є власною оцінкою та міркуванням щодо перспективи діяльності фінустанови автора статей.

Подібний характер мають висловлювання й у решті тексту статей, зокрема - «банк переживав непрості часи, але причини його загибелі не "в об'єктивній економічній площині"», «знищення "Хрещатика" - це не одиничний випадок. Це системна зачистка українського банківського ринку під російський капітал, з яким, як з'ясувалося в ході "офшорного скандалу". ОСОБА_6 пов'язана бізнес-інтересами». Підтримка з допомогою рефінансування "Промінвестбанку", яким володіє російський "Внешэкономбанк", дозвіл "Альфа Банку" на придбання "Укрсоцбанку" - все це ланки одного ланцюга. За час роботи ОСОБА_6, російські банки подвоїли свою частку на українському ринку і продовжують будувати амбітні плани. Таким чином, московський режим отримує все нові важелі впливу на українську економіку, які рано чи пізно будуть використані для досягнення політичних цілей. Поки США і інші союзники вводять санкції проти російського капіталу - керівництво НБУ не тільки не обмежує діяльність "росіян", наприклад, заборонивши їм роботу з фізособами, але і виділяє російським банкам фінансову підтримку» - так як це власні бачення і припущення автора статті, викладаючи які, він не розкриває змісту, який вкладає, зокрема, в поняття «об'єктивна економічна площина" «системна зачистка», «російський капітал», «бізнес-інтереси», «ланки одного ланцюга", «амбітні плани», «московський режим». З огляду на характер мовно-стилістичних засобів такі висловлювання є оціночними судженнями. Інформація про фінансову підтримку російським банкам не містить конкретних фактів, а має характер власних суджень, виходячи зі сприйняття автором економічної і політичної ситуації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав, що відповідачі прав позивача не порушили, а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Твердження позивача про те, що поширена у спірних статтях інформація не є оціночними судженнями, колегія до уваги не приймає, оскільки із змісту статей, яким судом надано детальну оцінку, встановлено, що висловлювання відповідача містять не фактичні дані, а його критику, власні бачення і припущення, та надану ним оцінку дій НБУ.

Доводи представника позивача про допущенні судом порушення вимог ст. ст. 121, 130 ЦПК України колегія до уваги не приймає, оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору.

Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Національного банку України відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Ходоровський