Ухвала суду № 64278962, 24.01.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/20459/2012Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/113/17 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 59

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.11.2016 р. за заявою Львівського державного університету внутрішніх справ про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання,-

ВСТАНОВИЛА:

Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся в суд із вказаною заявою, посилаючись на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.03.2013 р. стягнуто з ОСОБА_1 в користь ЛДУВС 17953,83 грн. витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, та 215 грн. судових витрат.

Заявник вказав, що виконавчий лист пред'являвся до примусового виконання у відділ державної виконавчої служби ТМУЮ та був повернутий без виконання. В подальшому, у зв'язку із тим, що працівник, який здійснював супровід вказаної справи був звільнений, а також у зв'язку із значним навантаженням у роботі ними було пропущено строк для повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання.

Представник ЛДУВС зазначив, що на даний час рішення суду від 29.03.2013 р. не виконано, боржник ухиляється від добровільного виконання покладених на нього грошових зобов'язань, а тому просив поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа для виконання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 29.11.2016 р. заяву ЛДУВС про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - задоволено. Поновлено ЛДУВС строк для пред'явлення виконавчого листа № 1915/20459/2012, виданого 13.11.2013 р. Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ЛДУВС 17953,83 грн. витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, та 215 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ЛДУВС, посилаючись на порушення норм процесуального права.

ОСОБА_1 вказав, що суд безпідставно поновив строк для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа № 1915/20459/2012, оскільки стягувач пропустив вказаний строк з власної вини.

Заявник зазначив, що факт звільнення юристконсульта та призначення іншого не може вважатися поважною причиною пропуску такого строку та свідчить про те, що стягувач не реалізував своє процесуальне право в частині повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання у межах строків, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження".

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Поновлюючи строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд виходив з того, що ЛДУВС пропустив вказаний строк з поважних причин.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

З матеріалів справи видно, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.03.2013 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23.04.2013 р., стягнуто з ОСОБА_1 в користь ЛДУВС 17953,83 грн. витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі та 215 грн. судових витрат.

Статтею 22 ЗУ "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 р. (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлено річний строк для пред'явлення виконавчих документів до виконання, який для виконання судових рішень обчислюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

У відповідності до ст. 23 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

13.11.2013 р. Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 1915/20459/2012 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ЛДУВС 17953,83 грн. витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі та 215 грн. судових витрат.

07.02.2014 р. ЛДУВС звернувся із заявою за вих № 8/328 до Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції про звернення виконавчого листа до примусового виконання.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції від 27.01.2015 р. виконавчий лист № 1915/20459/2012 повернуто стягувачеві без виконання у зв'язку із відсутністю у боржника майна на підставі п. 2 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконачого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до листа Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області № 19936/03-41/11 від 21.10.2016 р. виконавчі документи про стягнення боргу з ОСОБА_1 на примусовому виконанні не перебувають у зв'язку із чим відсутня інформація про відмову державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про повторне звернення стягувача щодо пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами ( ст.14 ЦПК України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій правового захисту, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року у справі №1-7/2013 , є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду ( пункт 43).

З матеріалів справи видно, що на даний час рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29.03.2013 р. не виконано, стягувачем вживалися заходи для пред'ялення виконавчого документа до виконання, однак в подальшому було пропущено строк повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання з об'єктивних причин - звільнення юристконсульта відділення юридичного забезпечення, що займався виконавчим провадженням, значним навантаженням у роботі у зв'язку із виконанням термінового державного завдання щодо створення курсів з підготовки поліції, змінами у структурі університету у зв'язку із ліквідацією міліції.

Враховуючи, що заявником було пропущено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання на незначний термін та беручи до уваги вимоги закону щодо обов'язковості виконання рішення суду, ухваленого іменем України, з метою дотримання принципу верховенства права щодо юридичної визначеності, а відповідно і обов'язкового виконання рішення суду за яким досягнуто юридичної визначеності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поновлення Львівському державному університету внутрішніх справ строку для пред'явлення виконавчого листа для виконання.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 29.11.2016 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій