Ухвала суду № 64271502, 24.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/11120/15-ц 24.01.2017 240117 24.01.2017

Провадження №22-ц/784/124/17 Головуючий по 1 інстанції Гуденко О.А.

Категорія 34 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю відповідача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 29 серпня 2015 року відповідач, керуючи автомобілем «Део Ланос», державний номер НОМЕР_1, не врахувавши дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення з належним їй на праві власності автомобілем «Хюндай Акцент 1.4», державний номер НОМЕР_2.

В результаті даної ДТП її транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

ОСОБА_2, який є власником автомобіля «Део Ланос», державний номер НОМЕР_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «УТСК», яку вона повідомила про вчинення ДТП.

Згідно зі звітом оцінки №239-15 від 28 вересня 2015 року величина втрати товарної вартості становить 5562 грн.23 коп.

20 жовтня 2015 року вона направила відповідачеві претензію про сплату вказаної суми. Однак він відмовився її сплачувати.

Крім того, їй було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 4000 грн.

Посилаючись на вищевикладене просила стягнути з відповідача на свою користь майнові збитків у вигляді втрати товарної вартості автомобіля у сумі 5562,23 грн., 1000 грн. витрат на проведення експертизи, 3500 грн. витрат на правову допомогу, 4000 грн. моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, а всього 14062 грн.23 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2016 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2016 року позов задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто 5562,23 грн. втрати товарної вартості автомобіля, 1000 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 2000 грн. компенсації моральної шкоди, а всього 8562 грн. 23 коп. та 495 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, не погоджуючись з висновками суду про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача та його представника, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та задовольняючи вимоги позивача вірно виходив з того, що оскільки відповідно до вимог чинного законодавства страховиком не відшкодовується втрата товарної вартості та фізичний знос транспортного засобу, дані складові підлягають стягненню з винної особи, якою заподіяно майнову шкоду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_4 є власником автомобіля марки «Хюндай Акцент 1.4», р\н НОМЕР_2, 2012 року випуску ( а.с.6).

29 серпня 2015 року близько 15 годин 15 хвилин в районі будинку № 107 по проспекту Леніна у м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_2, який керуючи автомобілем «Део Ланос», державний номер НОМЕР_1, не впевнився в безпеці свого маневру в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Хюндай», д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, чим порушив вимоги п. 2.3 (б),10.9 Правил дорожнього руху, та заподіяв транспортним засобам механічні пошкодження.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Део Ланос», державний номерний знак номер НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно з полісом № АЕ/5334739 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну інших осіб - 50 000 грн. з обов'язковою франшизою 1000 грн. (а. с. 9).

29 серпня 2005 року ОСОБА_4 повідомила ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про настання страхового випадку (а. с. 12).

Відповідно до Звіту № 239-15 від 28 вересня 2015 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_5, величина втрати товарної вартості автомобіля позивача становить 5562 грн.23 коп., а вартість відновлювального ремонту складає 21142 грн.31 грн.

Із протоколу огляду транспортного засобу від 01 вересня 2015 року вбачається, належний позивачці автомобіль має наступні пошкодження: двері задні ліві ( глибокий прогин металу у задній частині від зовнішньої ручки до нижньої кромки глибиною 5-7 см, зім'ятий торець у нижній частині); крило заднє ліве ( деформація з утворенням вм'ятини і загином нижньої кромки деталі, утворення прогину по задній частині дверного пройому); ковпак заднього лівого колеса ( утворення счесів і царапин); бампер задній ( утворення счесів і царапин у лівій боковій частині, місцями до ґрунту); світловідбивач заднього бамперу лівий ( потерто поверхність). Відомостей про наявність на транспортному засобі слідів пошкодження та його ремонту, які не пов'язанні з ДТП, що сталася 29 серпня 2015 року та зауважень відповідача з цього приводу, даний акт не містить.

А відтак встановити, що автомобіль позивача має ознаки відновлювального ремонту, що не пов'язаний з даною ДТП не є можливим.

За клопотанням відповідача у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу транспортного засобу № 220 від 13 червня 2016 року, відповідно до якої на момент огляду автомобіль "Хюндай Акцент 1.4" , д\н НОМЕР_2 повністю відновлений. Відновлення автомобіля проведено у відповідності з вимогами нормативних документів до зовнішнього вигляду. Втрата товарної вартості в результаті пошкодження КТЗ на момент складання дослідження складає 5773 грн.06 коп.

Позивачем проведено відновлювальний ремонт належного їй автомобіля, що підтверджується нарядом-замовленням № Неч-002866 від 22 грудня 2015 року на загальну суму 20 299 грн. 82 коп.( а.с.

Крім того, позивачу страховиком у лютому 2016 року виплачено страхове відшкодування у розмірі 11 235,18 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку останньої в ПАТ КБ "Приват банк" ( а.с.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження (п. 8.2).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті (п. 8.6).

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

В той же час, визначено випадки коли втрата товарної вартості транспортного засобу не нараховується, крім іншого, якщо колісний транспортний засіб був аварійно пошкоджений або є корозійні руйнування, а також у разі заміни окремих складників, що не потребують пофарбуванню та не погіршують зовнішній вигляд транспортного засобу ( скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура).

Як вбачається із наряду-замовлення №Неч-002866 від 22 грудня 2015 року було проведено ремонтні роботи серед яких: заміна задньої лівої двері, фарбування арки зовнішньої задньої лівої двері, отвору двері задньої лівої, заднього бампера, крила заднього лівого. Тобто, є підстави для нарахування втрати товарної вартості транспортного засобу, що підтверджується і звітом № 239-15 від 28 вересня 2015 року, і висновком судову автотоварознавчу експертизу транспортного засобу № 220 від 13 червня 2016 року.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що на користь позивача слід стягнути втрату товарної вартості транспортного засобу відповідно до розміру, визначеному у звіту № 239-15 від 28 вересня 2015 року, оскільки позивачем після проведення експертизи позовні вимоги не уточнювалися.

Доводи відповідача, що автомобіль позивача мав пошкодження, які не пов'язані з даною ДТП, а відтак відсутні підстави для стягнення втрати товарної вартості не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст.57-60 ЦПК України.

За положеннями п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ( п.2 ч.3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їх завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, вірно навів у рішенні відповідні мотиви й виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи, що в результаті винних дій відповідача спричинена моральна шкода позивачеві шляхом пошкодження належного їй автомобіля, оскільки вона була позбавлена можливості користуватися ним деякий час та настали вимушені зміни у її житті, твердження апеляційної скарги щодо недостатності обґрунтування розміру моральної шкоди, яка має бути стягнута судом не можуть бути прийняті до уваги.

Хоча суд і безпідставно послався на вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка регулювала відшкодування потерпілому в ДТП моральної шкоди винної особою, оскільки вказана норма втратила чинність відповідно до Закону України №5090-У1 від 05 липня 2012 року, проте таке не вплинуло на правильність висновку суду в цій частині.

Таким чином, за наслідками розгляду справи суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213 - 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні, а наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність цього рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова