Ухвала суду № 64270835, 24.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7356/16-ц Провадження № 22-ц/772/194/2017Головуючий в суді першої інстанції Гуменюк К. П.Категорія 20Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

За участю секретаря: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, витребування автомобіля від добросовісного набувача, визнання права власності на ? автомобіля, -

встановила:

В квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним договір купівлі-продажу легкового автомобіля «MERSRDES-BENZ VITO 112 CDI», 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оформлений довідкою-рахунком серії НОМЕР_4 від 08 липня 2015 року ; витребувати у ОСОБА_5 спірний легковий автомобіль, який зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу №6841/01/3618 від 02 квітня 2016 року; визнати за нам право власності на ? частину автомобіля.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 04 жовтня 1987 року, за час якого було придбано автомобіль «MERSRDES-BENZ VITO 112 CDI», 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 24 лютого 2015 року шлюб між сторонами було розірвано.

08 липня 2015 року відповідач продала вказаний автомобіль ОСОБА_4 , проте згоди на відчуження автомобіля позивач не надавав.

Згодом 02 квітня 2016 року ОСОБА_4 відчужив спірний автомобіль ОСОБА_5

Оскільки автомобіль «MERSRDES-BENZ VITO 112 CDI», 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, розпорядження ним здійснюється за спільною згодою співвласників, а згода другого з подружжя має бути виражена письмово. За відсутності такої згоди, вчинений договір купівлі-продажу є недійсним в силу ст. 65 СК України.

Оскільки майно вибуло з його володіння поза його волею, на підставі недійсного договору купівлі-продажу, він має право витребувати це майно у ОСОБА_5 на підставі ст. 388 ЦК України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року у виді накладення арешту на автомобіль «MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI», № кузова НОМЕР_2 2003 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_3.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 апеляційну підтримали, з підстав, зазначених в ній, просили суд її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечили, просили суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечив, просив суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8 проти апеляційної скарги заперечила, просила суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, пред'явлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що з 04 жовтня 1987 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 (а.с. 8).

В період шлюбу сторонами було придбано автомобіль «MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI», № кузова НОМЕР_2 2003 року випуску, який зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 29.05.2010 року , що підтверджується копією облікової картки НОМЕР_5 від 08.07.2015 року (а.с. 5).

24 лютого 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.9).

На підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_4 від 08 липня 2015 року ОСОБА_3 відчужила автомобіль «MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI», № кузова НОМЕР_2 2003 року випуску ОСОБА_4, за яким у Вінницькому ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області, було зареєстровано автомобіль, що підтверджується витягом облікової картки НОМЕР_6 (а.с. 83, 84).

В подальшому, ОСОБА_4, на підставі договору купівлі продажу транспортного засобу № 6841/2016/01/3616 від 02 квітня 2016 року, автомобіль «MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI», № кузова НОМЕР_2 2003 року випуску був проданий ОСОБА_5 (а.с. 101) та на підставі вказаного договору був за останнім зареєстрований, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 (а.с. 102).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 2, 4 т. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згоди на відчуження автомобіля ОСОБА_3 не надавав.

Водночас, згідно з поясненнями сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, наданими в суді першої та апеляційної інстанції, автомобіль був придбаний для користування сином ОСОБА_4 З часу його придбання виключно їх син ОСОБА_4 користувався транспортним засобом, здійснював його обслуговування та ремонт.

Обставини того, що позивач не мав наміру залишати у своєму користуванні спірний автомобіль після розірвання шлюбу, підтверджені останнім.

Згідно з ч 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї.

Отже, відсутність такої згоди сама пособі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

До таких правових позицій дійшов Верховний Суд України у постановах від 07.10.2015 року у справі №6-1622цс15, від 30.03.2016 у справі №6-533цс16, від 27 квітня 2016 у справі №6-486цс16.

Цивільне судочинство здійснюється на підставі принципу диспозитивності, згідно з яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).

Оскільки ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовом, обґрунтовував свої вимоги виключно відсутністю згоди на укладення ОСОБА_3 договору купівлі-продажу автомобіля, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відсутність згоди сама по собі не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Недобросовісність покупця ОСОБА_4 позивач не доводив та з пояснень сторін такий факт не вбачається.

З підстав відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 08 липня 2015 року, інші вимоги, які є похідними, теж не підлягають до задоволення.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.292, 307, 308, 314, 315, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Ю.Б. Войтко

Згідно з оригіналом: