Рішення № 64268156, 23.01.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1729/16-ц Номер провадження 22-ц/786/44/17Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Кузнєцової О.Ю., Дорош А.І., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року позивач ПАТ «Правекс-Банк» звернувся до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору №1989-056/08Р від 17.06.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 34 650,00 грн., терміном повернення до 17.06.2015року. В якості забезпечення належного виконання ОСОБА_2 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №1989-056/08Р від 17 червня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_3 зобовязується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання позичальником в повному обсязі зобовязань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасно та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом. Термін дії укладеного договору поруки до 17 червня 2016 року, що визначено у п. 4.1. вказаного договору. Вказував, що станом на 03.06.2015 року у позичальника перед банком виникла заборгованість у розмірі - 73 868, 12 грн., яка складається з: 21 700,54 грн. - заборгованість за кредитом; 11 139,24 грн. - заборгованість за процентами; 26 507,47 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 14 520, 87 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, а тому нараховану суму заборгованості по кредиту банк просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2016 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість по кредитному договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 року у розмірі 42958,35 грн., яка складається з: 21700,54 грн. заборгованість за кредитом; 11139,24 грн. заборгованість за процентами; 10118,57 грн. пеня за несвоєчасну сплату кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» судові витрати пропорційно до заявлених вимог, а саме: 871 грн. 03 коп.

З даним рішенням суду не погодився позивач ПАТ «Правекс-Банк» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2016 року в частині відмови у стягненні заборгованості із поручителя та в частині стягненні суми пені не у повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплачену суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1515 (одна тисяча пятсот пятнадцять) гривень 80 копійок. Вважає рішення місцевого суду таким, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Судове засідання проводилось за участі представника відповідача ОСОБА_2, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 303 ЦК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до укладеного договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 34 650,00 грн., терміном повернення до 17.06.2015року.

Пунктом 4.1. Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом відповідач сплачує позивачу проценти у розмірі 18,49% річних, однак, відповідач свої зобовязання належним чином не виконував щодо погашення суми кредиту, відсотків за його користування та пені за порушення зобовязань.

В якості забезпечення належного виконання ОСОБА_2 за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №1989-056/08Р від 17 червня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_3 зобовязується нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання позичальником в повному обсязі зобовязань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасно та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом. Термін дії укладеного договору поруки до 17 червня 2016 року, що визначено у п.4.1. вказаного договору.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку, вбачається, що станом на 03.06.2015 року у позичальника перед банком виникла заборгованість у розмірі 73 868, 12 грн., яка складається з: 21 700,54 грн. - заборгованість за кредитом; 11 139,24 грн. - заборгованість за процентами; 26 507,47 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 14 520, 87 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по кредитному договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 року, слід стягнути лише з відповідача ОСОБА_2, оскільки порука припинилася у відповідності до ч.4 ст. 559 ЦК України, та у розмірі 42958,35 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 21700,54 грн.; заборгованості за процентами - 11139,24 грн.; пені за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі - 10118,57 грн.

При цьому суд зазначив, що пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 14520,87 грн., яка була зазначена у розрахунку не підлягає до задоволення, оскільки така вимога не передбачена умовами кредитного договору, а до пені, яка нарахована за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 26507,47 грн. має бути застосована спеціальна позовна давність терміном в один рік до дати звернення до суду. Тому, розмір пені за несвоєчасну сплату кредиту складає у розмірі 10118,57 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів, з оскаржуваними висновками місцевого суду погодитись не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обовязковим до виконання; порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобовязання. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Виходячи з викладеного судом першої інстанції правильно зроблено висновок про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості в межах строків позовної давності з винних осіб.

Забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом встановлення спеціальних способів, які стимулюють боржника до належної поведінки, гарантують виконання ним основного зобов'язання з урахуванням інтересів кредитора.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.ст.553,554 ЦК України).

Керуючись статтею 543 ЦК України, кредитор має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й поручителя разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Слід зазначити, що предявлення позову до солідарних боржників (боржника і поручителя) є правом, а не обовязком Банку. Законом не передбачено обмеження Банку звертатися до суду з позовом до кожного із солідарних боржників окремо.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 умов укладеного договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Однак, прийшов до помилкового висновку відмовивши позивачу щодо солідарного стягнення заборгованості по кредиту з поручителя ОСОБА_3 при цьому зазначивши, що позивач повинен був звернутися з позовом до поручителя в строк до 17.12.2013 року.

Так, відповідно до договору Поруки № 1989-056/08Р від 17.06.2008 року, укладеного з ОСОБА_4, вбачається, що згідно п.4.1, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 17 червня 2016 року.

Однак, судом першої інстанції, належним чином не було досліджено договір поруки, внаслідок чого суд дійшов до помилкового висновку про припинення поруки.

Відповідно до пункту 4 ст. 599 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. В даному випадку строк договором був встановлений, а тому у місцевого суду не було підстав застосовувати положення зазначеної норми закону, які регулюють питання припинення поруки в разі не встановлення у договорі поруки строку її дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ПАТ КБ «Правекс Банк» звернувся до суду за захистом свого права до закінчення строку, встановленого у договорі поруки, а саме 31.03.20016 року.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53 цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Таким чином позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс Банк» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 1989-056/08Р від 17.06.2008 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є обґрунтованими.

Так, відмовляючи позивачу у стягненні суми пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що умовами кредитного договору прямо не передбачено подвійне нарахування та сплата пені за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів по кредиту, а зазначено в розумінні щодо нарахування пені за один із видів порушення грошового зобовязання, або за порушення термінів погашення заборгованості і за кредитом, або внесення відсотків за користування коштами.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до пункту 10.1. умов укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Правекс-Банк» кредитного договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 року передбачено, що за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами Позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п.1.2. даного Договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення

Тобто, використовуючи прикметник «АБО» у вищезазначеному реченні, Банк має на увазі, що Позичальник зобовязаний сплатити пеню АБО за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, АБО за порушення термінів сплати відсотків. В залежності від того, за яким саме зобовязанням виникла прострочена заборгованість. При цьому не виключається, що заборгованість може виникнути як за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, так і за порушення термінів сплати відсотків.

Отже, з викладеного слідує, що існує два види пені - за порушення термінів виконання зобовязань за кредитом та за порушення термінів виконання зобовязань за процентами.

Так, відповідно до п. 4.4 - 4.6 Кредитного договору, Позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 578,00 гривень щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті Позичальником щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії Договору, вказаного у п. 1.2 даного Договору.

Платежі, згідно з даним Договором, вважаються здійсненими в установлений термін, якщо сума відповідного платежу в повному розмірі надійшла на рахунок Банку в термін, зазначений у п. п. 4.4, 4.5 даного Договору.

Згідно ст. 6.1.2 Позичальник зобовязується кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляти на сплату витрат Банку, повязаних з виконанням зобовязань за даним Договором, в другу чергу - на погашення заборгованості за процентами і неустойки за порушення строків сплати відсотків, в третю чергу - на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня та інша заборгованість за даним Договором).

Отже, у випадку, якщо Позичальник сплачує щомісячні платежі не у відповідності до строків, встановлених Кредитним договором, або їх сума не відповідає встановленій у Договорі, виникає прострочена заборгованість за кредитом, а якщо Позичальник не виконує зобовязання по сплаті процентів у строк та у сумі, встановленій Договором, виникає прострочена заборгованість за процентами.

Тобто, з викладеного слідує, що на обидва види простроченої заборгованості Банком нараховується пеня відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку щодо відмови у стягненні пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 14 520,87 гривень.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, про те, що до нарахованої пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 26507, 47 грн. має бути застосована спеціальна позовна давність відповідно до ст. 258 ЦК України, а тому стягненню за прострочення сплати кредиту підлягає 10118,57 грн. за період з 01.05.2014 року по 31.05.2015 року.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2016 року підлягає скасуванню в частині відмови у солідарному стягненні заборгованості за Кредитним договором № 1989-056/08Р від 17.06.2008 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та в частині відмови у стягненні пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені ним при розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2016 року в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором №1989-056/08Р від 17.06.2008 року солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та в частині відмови у стягненні пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту скасувати.

Ухвалити в цих частинах нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість по кредитному договору № 1989-056/08Р від 17.06.2008 року у розмірі 57479,22грн., яка складається з: 21 700,54 грн. - заборгованість за кредитом; 11 139,24 грн. - заборгованість за процентами; 10118,57 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 14 520, 87 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» судові витрати по сплаті судового збору по 1444, 90 грн. з кожного.

В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_6 /підпис/ ОСОБА_7

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: