Рішення № 64264081, 18.01.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.2017 Справа № 920/1079/16Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1079/16

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми,

до відповідача - Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Глухів», м. Глухів Сумської області,

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача - Суярова В.В. за довіреністю № 10-19/17-Д/63 від 21.06.2016, Довганюка Р.М. за довіреністю № 10-19/17-Д/130 від 08.08.2016,

відповідача - Заїки І.В. за довіреністю № 1 від 01.02.2016,

третіх осіб - 1) Кугая А.В. за договором про надання правничої (правової) допомоги № 18 від 29.12.2016,

2) ОСОБА_1

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.2016 року № 24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач у своєму відзиві на позов за № 03-09/2 від 03.01.2017 року просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки у оспорюваному рішенні адміністративною колегією відповідача з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи та підтверджені належними і допустимими доказами, а висновки щодо кваліфікації дій позивача повністю відповідають фактичним обставинам справи і зроблені в результаті правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

У письмових додаткових поясненнях б/н, б/д (вх. № 570 від 18.01.2017) представник позивача зазначає, що відповідачем неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, оскільки на території Сумської області лінії електропередачі позивача розташовані паралельно з лініями електропередачі інших суб'єктів господарювання, зокрема в м. Конотоп Сумської області паралельно з лініями електропередачі розташовуються лінії електропередачі КП «Конотопське трамвайне управління» та Управління ЖКГ Конотопської міської ради. Тариф на електроенергію не включає витрати, пов'язані з використанням електричних мереж позивача для сумісного розміщення телекомунікаційних мереж (сумісного підвісу). Діяльність з розміщення телекомунікаційного обладнання, шляхом підвісу телекомунікаційних мереж на опорах ліній електропередачі не пов'язана з ліцензованою діяльністю. Вказана діяльність може здійснюватись позивачем лише у разі технічної можливості, в тому числі з урахуванням необхідності ремонтів та реконструкції електричних мереж (лист НКРЕКП від 30.01.2015 № 760/172/61-15).

Також позивач зазначає, що відповідачем не встановлювалось в ході розгляду справи про порушення позивачем конкурентного законодавства обставин, пов'язаних саме з антиконкурентною поведінкою позивача, її впливом на конкуренцію та не доводилась неможливість такої поведінки в умовах значної конкуренції. В оскаржуваному рішенні відсутні посилання на встановлені відповідачем фактичні дані про те, що дії позивача, які визнані порушенням, були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

16.01.2017 року від третьої особи-1 надійшов відзив № 2 від 11.01.2017 року на позовну заяву, в якому він зазначає, що підтримує позицію відповідача, викладену ним у оскаржуваному рішенні та відзиві на позов.

Представник третьої особи-2 відзиву на позовну заяву не подав.

18.01.2017 представником позивача разом з клопотанням б/н, б/д (вх. № 569 від 18.01.2017) надано суду докази надсилання третім особам копій позовної заяви разом з доданими до неї документами; копію рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.01.2015 року за № 24 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок розміщення телекомунікаційних мереж в житлових будинках всіх форм власності, інших будинках та спорудах власності територіальної громади міста Суми або їх частинах» та рішення Глухівської міської ради Сумської області від 05.04.2012 року № 353 «Про затвердження Положення про порядок розміщення телекомунікаційних мереж, мереж зв'язку, іншого слабкострумового обладнання в житлових будинках та інших об'єктах комунальної власності територіальної громади міста», що додатково підтверджує здатність власників (балансоутримувачів) житлових будинків запропонувати послуги доступу до будівлі для прокладення операторами (провайдерами) телекомунікаційних мереж на заміну послуги, що надається позивачем.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.2016 року № 24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» визнано: 1) що позивач є суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг, пов'язаних з використанням опор повітряних ліній електропередачі 0,4-10 кВ місцевих (локальних) електромереж для улаштування (сумісного підвішування) телекомунікаційних мереж на території Сумської області, в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у власності ПАТ «Сумиобленерго» та використовуються товариством для надання послуг; 2) що дії позивача, які полягають у включенні до розрахунку розміру плати за використання 1 опори ПЛ 0,4 кВ ПАТ «Сумиобленерго» для улаштування телекомунікаційних мереж частини витрат на встановлення опори, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку вищезазначених послуг в частині встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення № 27 від 08.09.2016 року, на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. (пункт 4 резолютивної частини рішення № 24 від 15.07.2016).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», позивач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі відповідача № 03-06/1207 від 20.07.2016 року (а.с. 27), оспорюване позивачем вищезазначене рішення він отримав 05.09.2016 року.

Позивач 01.11.2016 року звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 24 від 15.07.2016 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не встановлювалось в ході розгляду справи № 02-06/07-2015 про порушення конкурентного законодавства обставин, пов'язаних саме з антиконкурентною поведінкою позивача, її впливом на конкуренцію та не доводилась неможливість такої поведінки в умовах значної конкуренції. В оскаржуваному рішенні відсутні посилання на встановлені відповідачем фактичні дані про те, що дії позивача, які визнані порушенням, були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. відповідач, лише зазначає, що вчинення вищевказаних дій було б неможливим, якщо ПАТ «Сумиобленерго» зазнавало б конкуренції на ринку, оскільки в умовах конкурентної боротьби суб'єкти господарювання змагаються між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі мають змогу обирати найкращі умови (ціни) надання необхідних послуг.

Твердження відповідача про те, що дії позивача були б неможливими в у мовах існування значної конкуренції на ринку, на думку позивача, є припущенням, оскільки не грунтуються на належних і допустимих доказах. В оспорюваному рішенні відповідача відсутні дослідження, що за наявності конкуренції порядок формування ціни був би інший, ніж запроваджений позивачем.

Позивач також зазначає, що рішення відповідача не містить аналізу вартості прокладення телекомунікаційних мереж, в тому числі їх складових, у інших суб'єктів господарювання, що діють в межах Сумської області, зокрема КП «Електроавтотранс» та ПАТ «Укртелеком». Відповідачем не було з'ясовано чи включають інші суб'єкти господарювання, що надають у користування опори ліній електропередачі, до розрахунку вартості витрати на встановлення опори, які ціни цих суб'єктів господарювання і чиї ціни також є конкурентоспроможними (нижчими). Відповідачем не було встановлено, яким чином формується вартість прокладення телекомунікаційних мереж власниками опор ліній електропередачі у інших областях.

Позивач також звертає увагу суду, що відповідно до розміщеної на офіційному веб-сайті Інтернет асоціації України в мережі Інтернет (httр://www.inau.ua/146.3772.0.0.1.0.phtml) інформації, станом на 25.03.2016 року, вартість послуги сумісного підвісу за місяць у інших енергопостачальників становить: ПАТ «Вінницяобленерго» 10,80 грн., ВАТ «Запоріжжяобленерго» 10,90 грн., ПАТ «Київобленерго» 14,40 грн., ПАТ «Рівнеобленерго» 5,95 грн. (0,4 кВ) та 19,80 грн. (10 кВ), АК «Харківобленерго» 14,40 грн., ПАТ «Чернігівобленерго» 11,76 грн., КП «Київміськсвітло» 19,00 грн. та ПАТ «Полтавобленерго» 10,40 грн. Вартість послуг інших енергопостачальників значно перевищує вартість послуг, встановлену позивачем. Відповідачем не досліджено чи включають вказані суб'єкти господарювання до розрахунку вартості послуг витрати на встановлення опори.

А тому позивач вважає, що зазначене свідчить про неповне з'ясування відповідачем всіх обставин, що мають значення для справи, про недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими та невірне застосування норм законодавства про захист економічної конкуренції, що згідно зі статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для скасування оспорюваного рішення.

Відповідач з позовними вимогами позивача не погоджується та зазначає, що позивач включає до розрахунку розміру плати за використання 1 опори ПЛ 0,4 кВ для улаштування телекомунікаційних мереж частину витрат на встановлення опори, які, на думку відповідача, позивач фактично не несе, що в свою чергу призводить до завищення розміру плати за послуги з сумісного підвісу телекомунікаційних мереж, та, як наслідок, до ущемлення інтересів споживачів цих послуг.

Відповідач зазначає, що під час розгляду справи № 02-06/07-2015 територіальним відділенням встановлено, що територіальними (географічними) межами ринку послуг, пов'язаних з використанням опор повітряних ліній електропередач 0,4-10 кВ місцевих (локальних) електромереж для улаштування (сумісного підвішування) телекомунікаційних мереж, визначено територію Сумської області в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у власності позивача, згідно з Переліком місцевих (локальних) електричних мереж, які визначають межі території провадження діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами ПАТ «Сумиобленерго» та використовуються позивачем для надання послуг, пов'язаних з використанням опор повітряних ліній електропередач 0,4-10 кВ місцевих (локальних) електромереж для улаштування (сумісного підвішування) телекомунікаційних мереж. При цьому за результатами проведеного дослідження територіальним відділенням не виявлено фактів паралельного розташування мереж різних суб'єктів господарювання.

Враховуючи проведене дослідження, відповідач вважає, що ним правомірно, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами діяльності у 2013, 2014, 2015 років та поточному періоді 2016 року, визнано відповідачем позивача суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг, пов'язаних з використанням опор повітряних ліній електропередач 0,4-10 кВ місцевих (локальних) електромереж для улаштування (сумісного підвішування) телекомунікаційних мереж на території Сумської області, в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у власності позивача згідно з Переліком місцевих (локальних) електричних мереж, які визначають межі території провадження діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами позивача та використовуються ним для надання послуг.

Щодо звернення позивача про проведення експертизи відповідач зазначає, що позивач не обґрунтував яким саме чином відмова відповідача свідчить про неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також які висновки територіального відділення відповідача не відповідають встановленим обставинам.

Відповідач вважає, що ним вірно кваліфіковано дії позивача, що полягають у включенні до розрахунку розміру плати за використання 1 опори ПЛ 0,4 кВ для улаштування телекомунікаційних мереж, частини витрат на встановлення опори, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг, пов'язаних з використанням опор повітряних ліній електропередач 0,4-10 кВ місцевих (локальних) електромереж для улаштування (сумісного підвішування) телекомунікаційних мереж на території Сумської області, в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у власності позивача згідно з Переліком місцевих (локальних) електричних мереж, які визначають межі території провадження діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами позивача та використовуються ним для надання послуг, в частині встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Суд, розглянувши подані сторонами письмові докази, дослідивши позицію відповідача, вважає її хибною з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень віднесено до повноважень Антимонопольного комітету України. За приписами частини четвертої цієї ж статті здійснення відповідних повноважень іншими органами державної влади не допускається.

Проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження), згідно з пунктом 7 частини п'ятої статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» належить до компетенції адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента, не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Суб'єктом правопорушення, передбаченого статтею 13 зазначеного Закону може бути лише суб'єкт, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Факт зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку доводиться органами Антимонопольного комітету України на підставі відповідного дослідження, проведеного у порядку, передбаченому Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року за № 49-р (далі - Методика).

Пунктом 5.1 Методики визначено, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

У визначенні товарного ринку та його меж відповідач зобов'язаний визначити споживчі властивості товару, умови його використання, фізичні, технічні, експлуатаційні властивості та характеристики, якісні показники товару, в даному випадку, товаром є послуги, пов'язані з використанням опор повітряних ліній електропередач 0,4-10 кВ місцевих (локальних) електромереж для улаштування (сумісного підвішування) телекомунікаційних мереж.

Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України «Про текомунікації», замовникам будівництва телекомунікаційних мереж дозволяється в порядку, встановленому законодавством України, прокладати кабельні підземні, підводні та надземні лінії телекомунікацій через мости, тунелі, колектори, вулиці, шляхи, будівлі, ліси і води, а також використовувати для цього опори ліній електропередачі.

Згідно статті 1 названого Закону, канал кабельної каналізації електрозв'язку - це окремо виділені місця в колекторах, телекомунікаційних колодязях, тунелях, акведуках, шляхопроводах, на мостах, мостових переходах, естакадах, трубопроводах, а також інші надземні та підземні інженерні споруди, що призначені для прокладання або використовуються для прокладання магістральних, з'єднувальних та розподільних проводових і оптоволоконних кабелів електрозв'язку, а також розміщення супутніх лінійних технічних засобів телекомунікацій.

Відповідачем, в порушення пункту 5.1 Методики, не вірно визначено ринок, на якому діє позивач, як такий, що не має замінників, оскільки оператори (провайдери) телекомунікацій, згідно з частиною четвертою статті 31 Закону України «Про телекомунікації», використовують різні способи прокладення телекомунікаційних мереж, зокрема, сумісне підвішування на опорах ліній електропередачі, підвіс між будівлями, розміщення в кабельній каналізації, влаштування додаткових опор або прокладення підземних кабелів тощо. Зазначене свідчить про альтернативний вибір способу прокладення телекомунікаційних мереж.

Виходячи з тексту оспорюваного рішення відповідачем не досліджувалось питання взаємозамінності товару, в межах якого оператор (провайдер) телекомунікацій за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого, зокрема, під час визначення товарних меж ринку відповідачем не було досліджено взаємозамінність прокладення телекомунікаційних мереж використовуючи опори повітряних ліній електропередачі з прокладенням телекомунікаційних мереж через будівлі, колектори, телекомунікаційні колодязі та інші інженерні споруди.

Відповідачем не було з'ясовано умови прокладення телекомунікаційних мереж, а також взаємозамінність з точки зору здатності власників будівель, колекторів, телекомунікаційних колодязів та інших інженерних споруд запропонувати послуги на заміну послуг, що надаються позивачем. Взаємозамінність товару є важливим елементом Методики визначення відповідного ринку.

При проведенні дослідження відповідачу необхідно було врахувати, що взаємозамінні товари належать до групи однорідних товарів (товарних груп), які розглядаються споживачем як один і той же товар (товарна група), і які можуть бути стандартизовані або диференційовані.

Послуги, що надаються в даному випадку позивачем є взаємозамінним з послугами доступу до будівлі для прокладення телекомунікаційних мереж, а також з послугами доступу до колекторів, телекомунікаційних колодязів та інших інженерних споруд для прокладення телекомунікаційних мереж, які в свою чергу належать до групи однорідних товарів та можуть розглядатися оператором (провайдером) телекомунікацій як один і той же товар.

В рішенні відповідача згадується, що телекомунікаційні мережі можуть прокладатися різними способами, проте дослідження можливості прокладення телекомунікаційних мереж через будівлі, що знаходяться поряд з повітряними лініями електропередачі останнім не проведено. На території, поряд з місцевими (локальними) електричними мережами, знаходяться будівлі, що дозволяє операторам (провайдерам) телекомунікацій прокласти телекомунікаційну мережу без використання опор ліній електропередачі. У зв'язку з наведеним позивач не є єдиним суб'єктом господарювання, що може забезпечити прокладення телекомунікаційних мереж.

Закон України «Про телекомунікації» та Правила улаштування електроустановок допускають, а не зобов'язують прокладення телекомунікаційних мереж, використовуючи для цього опори ліній електропередачі.

Рішення відповідача від 15.07.2016 року № 24 не містить інформації щодо встановлення суб'єктів, які забезпечують або можуть забезпечити прокладення телекомунікаційних мереж, використовуючи будівлі, колектори, телекомунікаційні колодязі та інші інженерні споруди на території населених пунктів Сумської області поряд з розташованими місцевими (локальними) електричними мережами, обсягу обороту товару, а також дослідження відповідачем вартості та порядку прокладення телекомунікаційних мереж.

Відповідно суб'єкти, які забезпечують прокладення телекомунікаційних мереж через будівлі/ю, колектори, телекомунікаційні колодязі або інші інженерні споруди на території населених пунктів Сумської області є конкурентами позивача. Суб'єкти, які мають можливість забезпечити прокладення телекомунікаційних мереж, але з різних причин не реалізують цю можливість, є потенційними конкурентами позивача.

Оскільки в ході збору і аналізу доказів у справі № 02-06/07-2015 відповідачем не встановлено факт діяльності крім позивача інших суб'єктів господарювання, що є наслідком неповного з'ясування останнім обставин, які мають значення для справи, відповідачем помилково застосовано частину першу статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при визначенні монопольного (домінуючого) становища позивача.

Пунктом 6.1 Методики визначено, що територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Мінімальною територією та територіальними (географічними) межами ринку на якому діє позивач, забезпечуючи прокладання телекомунікаційних мереж є територія Сумської області, а не тільки територія, на якій розташовані його мережі.

Отже, відповідачем в оспорюваному рішенні помилково визначено товарними межами ринку послуги, пов'язані з використанням опор повітряних ліній електропередач 0,4-10 кВ місцевих (локальних) електромереж для улаштування (сумісного підвішування) телекомунікаційних мереж, як такі, що не мають замінників, а також не вірно визначено територіальними (географічними) межами ринку територію розташування місцевих (локальних) електричних мереж позивача.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Обов'язковою ознакою кваліфікації дій правопорушника як зловживання монопольним (домінуючим) становищем є їх неможливість за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідач в своєму рішенні визначає об'єктивну сторону правопорушення позивача, як дії, що полягали у включенні до розрахунку розміру плати за використання 1 опори ПЛ 0,4 кВ для улаштування телекомунікаційних мереж частини витрат на встановлення опори. Але, мотивувальна частина оспорюваного рішення відповідача не визначає, яким чином відсутність умов конкуренції на вказаному ринку послуг вплинула на вчинення позивачем зазначеного правопорушення.

Відповідачем не встановлювалось в ході розгляду справи про порушення конкурентного законодавства обставин, пов'язаних саме з антиконкурентною поведінкою позивача, її впливом на конкуренцію та не доводилась неможливість такої поведінки в умовах значної конкуренції. В оспорюваному рішенні відповідача відсутні посилання на встановлені ним фактичні дані про те, що дії позивача, які визнані порушенням, були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідач лише зазначає, що вчинення вищевказаних дій було б неможливим, якщо позивач зазнавав би конкуренції на ринку, оскільки в умовах конкурентної боротьби суб'єкти господарювання змагаються між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі мають змогу обирати найкращі умови (ціни) надання необхідних послуг.

Статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено коло доказів, видів засобів доказування та порядок збирання доказів органами Антимонопольного комітету України при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Твердження відповідача про те, що дії позивача були б неможливими в у мовах існування значної конкуренції на ринку є припущенням, оскільки не ґрунтується на належних і допустимих доказах. В рішенні відповідача відсутні дослідження, що за наявності конкуренції порядок формування ціни був би інший, ніж запроваджений позивачем.

Крім того, рішення територіального відділення відповідача від 15.07.2016 року № 24 не містить аналізу вартості прокладення телекомунікаційних мереж, в тому числі їх складових, у інших суб'єктів господарювання, що діють в межах Сумської області, зокрема КП «Електроавтотранс» та ПАТ «Укртелеком». Відповідачем не було з'ясовано чи включають інші суб'єкти господарювання, що надають у користування опори ліній електропередачі, до розрахунку вартості витрати на встановлення опори, які ціни цих суб'єктів господарювання і чиї ціни також є конкурентоспроможними (нижчими).

Відповідачем не було встановлено, яким чином формується вартість прокладення телекомунікаційних мереж власниками опор ліній електропередачі у інших областях.

Згідно пункту 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 року за № 90/299 (з подальшими змінами і доповненнями), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Антимонопольного комітету України обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими він керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України за власною ініціативою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, мають право призначати експертизу, про що приймається розпорядження.

Згідно з абзацом 8 пункту 23 Правил розгляду справ, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, розпорядженням органів Комітету, яким підвідомча справа, може бути призначена експертиза.

Відповідачем, незважаючи на клопотання позивача, експертиза з метою з'ясування, чи відповідає економічно обґрунтованому встановлений позивачем розмір плати за використання опор ПЛ 0,4 кВ для прокладення телекомунікаційних мереж, не призначалась, що свідчить про неповне з'ясування відповідачем обставин, які мають значення для справи, про недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано відповідачем встановленими, що, в свою чергу, призвело до невідповідності висновків, викладених у оспорюваному рішенні, фактичним обставинам справи.

Як зазначає позивач, ним для прокладення телекомунікаційних мереж надаються опори діючих повітряних ліній, при цьому основні показники технічного стану розподільчих мереж показують, що 1343 км (або 9 % від загальної довжини) ПЛ 0,4 кВ знаходяться у незадовільному або непридатному для використання технічному стані і потребують реконструкції. Згідно даних бухгалтерського обліку, станом на 01.01.2016 року на балансі позивача знаходяться ПЛ-0,4 кВ (у т.ч. з ізольованим самонесучим проводом) балансовою вартістю 120485 тис. грн. (первісна вартість 328580 тис. грн., знос 208095 тис. грн.), в тому числі повністю амортизовані - 5256 км. Відновлення задовільного технічного стану ПЛ-0,4 кВ можливо за рахунок здійснення реконструкції вищезгаданих мереж. Реконструкція мереж здійснюється за рахунок коштів в тарифах на передачу та постачання електричної енергії в рамках виконання затвердженої НКРЕКП інвестиційної програми для компанії на поточний рік.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на 2015 рік затвердженою інвестиційною програмою передбачена реконструкція 3,511 км ПЛ-0,4 кВ, що складає 0,3 % від протяжності ПЛ-0,4 кВ, які знаходяться у непридатному або незадовільному технічному стані, на 2016 рік інвестиційною програмою передбачена реконструкція 0,85 км ПЛ-0,4 кВ, що складає 0,06 % від протяжності ПЛ-0,4 кВ, які знаходяться у непридатному або незадовільному технічному стані. Обсяги реконструкції ПЛ-0,4 кВ, затверджені в інвестиційній програмі, не дозволяють своєчасно відновлювати існуючі мережі 0,4 кВ і їх технічний стан надалі погіршується.

Наведені дані свідчать про недостатність тарифних коштів для підтримання мереж у задовільному технічному стані, який би, у тому числі, дозволяв використовувати опори ПЛ-0,4 кВ для забезпечення прокладення телекомунікаційних мереж.

У зв'язку з цим позивач вимушений шукати інші джерела забезпечення реконструкції мереж, у тому числі це є плата за використання опор повітряних ліній електропередачі. Тим більше, що наявність телекомунікаційних мереж на опорі зменшує її термін експлуатації внаслідок додаткових навантажень від розташованого обладнання, та підвищує вірогідність руйнування опор при поганих погодних умовах - наявності вітру, снігопаду, ожеледі.

Тариф на електроенергію не включає витрати, пов'язані з використанням електричних мереж позивача для сумісного підвісу. Діяльність з розміщення телекомунікаційного обладнання, шляхом підвісу кабелів зв'язку на електричних опорах не пов'язана з ліцензованою діяльністю енергокомпанії. Вказана діяльність може здійснюватись позивачем лише у разі технічної можливості, в тому числі з урахуванням необхідності ремонтів та реконструкції електричних мереж (лист НКРЕКП від 30.01.2015 року № 760/172/61-15).

У процесі експлуатації основні засоби (опори є складовою частиною основних засобів) фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів. Амортизація - це систематичний розподіл вартості необоротних активів протягом терміну їх корисного використання. Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» амортизація відноситься до витрат операційної діяльності. Таким чином, амортизаційні відрахування є невід'ємною частиною економічно обґрунтованих витрат.

При цьому, включення частини вартості основних засобів (опори є складовою частиною основних засобів) для відшкодування їх зносу (так звані, амортизаційні відрахування) до економічно обґрунтованих витрат зазвичай застосовується у економічних розрахунках, у тому числі розрахунках витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання згідно Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 року за № 691; врахування амортизаційних витрат основних засобів, які використовуються в процесі надання послуг передбачено і в Методиці розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженій постановою НКРЕ від 25.12.2008 року за № 1522.

Враховуючи вищезазначене, до розрахунку вартості використання опор (складова частина основного засобу), позивачем правомірно та обґрунтовано включено компенсацію частини вартості витрат на встановлення 1 опори в рік на рівні 50 %, так як опори використовуються позивачем та операторами (провайдерами) телекомунікацій в однаковій мірі. Сума вартості оренди опори, що є відшкодуванням частини амортизаційних витрат, була розрахована виходячи з вартості встановлення опори (вартість основного засобу) та терміну їх корисного використання (25 років). У разі пошкодження опори повітряної лінії електропередачі, що унеможливлює її подальше використання, затрати на встановлення нової опори несе саме позивач, а тому є цілком правомірним відшкодування оператором (провайдером) телекомунікацій частини вартості нової опори за рахунок плати за прокладення телекомунікаційних мереж.

Твердження відповідача про те, що витрати на будівництво повітряних ліній відшкодовується позивачу замовниками такого будівництва, за рахунок плати за приєднання, не відповідає дійсності, оскільки, як зазначає позивач, сума дефіциту коштів, що виникла при виконані заходів зі стандартних приєднань електроустановок замовників у 2015 році склала 1679,8 тис. грн., фактична плата за приєднання становить 13712,7 тис. грн. (без ПДВ), фактична вартість будівництва становить 15392,5 тис. грн. (без ПДВ), тому дефіцит коштів не був відшкодований за рахунок приєднання, або за рахунок тарифів на передачу електричної енергії.

Неповне з'ясування відповідачем обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, згідно зі статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є підставою для визнання недійсним рішення відповідача від 15.07.2015 року № 24.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статі 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.2016 року № 24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

3. Стягнути з Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (40035, м. Суми, вул. Харківська, буд. 30/1, ідентифікаційний код 21119343) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, ідентифікаційний код 23293513) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.01.2017.

Суддя П.І. Левченко