Ухвала суду № 64262576, 17.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року м. Київ К/800/9580/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Мороза В.Ф., Єрьоміна А.В., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 810/4756/13-а за позовом ТОВ "Євроком Компонентс" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості , -

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроком Компонентс" (далі Товариство) звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі Митниця), в якому просило визнати протиправним рішення про коригування митної вартості товарів № 125120105/2013/000067/1 17.05.2013 року та зобов'язати відповідача вивільнити (повернути) фінансову гарантію у вигляді грошової застави на суму 28518,79грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Митницею протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №125120105/2013/000067/1 від 17 травня 2013 року.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18 жовтня 2011 року між Товариством та компанією "Ever Power Electronics Limited" (Гонконг) укладено контракт № 8/18-10, предметом якого є купівля-продаж електронних компонентів та комплектуючих.

8 травня 2013 року Товариством було подано до Митниці митну декларацію №125120105/2013/261552 для здійснення митного оформлення товарів, зокрема: мікросхеми інтегровані монолітні цифрові, мікроконтролери розрядністю 8 біт (КМОН - структури) (розмір пам'яті Flash 384 Кбайт, RAM 16 Кбайт у кількості 3000 шт.; транзистори з потужністю розсіювання більш як 1 Вт (напруга 20В, потужність 1,3 Вт, сила струму 3,7 А) у кількості 30000 шт. Всього загальна вартість цих задекларованих товарів - 15907,32грн.

До вказаної декларації позивачем також було додано документи зазначені у митній декларації, в тому числі: зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура (інвойс), транспортні (перевізні) документи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей митним органом були виявлені розбіжності, в зв'язку з чим, позивача повідомлено про необхідність надання додаткових документів, зокрема: прайс-листів виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, документи про вартість транспортування до аеропорту відправлення та навантажувально-розвантажувальних послуг.

Позивачем на виконання вищевказаної вимоги було надано наступні документи: копію експортної декларації країни відправника №EIN 201300130 від 02.05.2013 року, видаткову накладну №ЄК-0973 від 10.04.2013 року, та зазначено про неможливість подання інших документів.

За результатами опрацювання поданої декларації та доданих документів Митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125120105/2013/000067/1 від 17 травня 2013 року, відповідно до якого митну вартість товару визначено із застосуванням шостого, резервного методу визначення митної вартості, про що повідомлено позивача та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2013/00394 від 17 травня 2013 року.

Не погоджуючись з рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів, позивач, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 52, ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України (далі МК України), подав до митного органу 18 травня 2013 року нову вантажну митну декларацію №125120105/2013/262383 для випуск у вільний обіг товарів на умовах сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю та надання гарантій сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

При цьому позивач сплатив митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів у сумі 3181,46грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача частково, при цьому виходили з того, що рішення про коригування митної вартості прийняте відповідачем протиправно, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 259 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1-3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Отже, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у достовірності.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, коригування митної вартості товару, згідно спірного рішення, здійснено відповідачем у зв'язку з наявністю розбіжностей в поданих документах.

Зокрема, вказано, що надані декларантом документи містять неповні відомості та розбіжності: ціна товару, зазначена в експортній декларації країни відправлення Гонконгу на умовах поставки FОВ Гонконг, а ціна товару, зазначена в інвойсі на поставку товару на умовах поставки EXW Гонконг; надана копія експортної декларації країни відправлення належним чином не завірена декларантом; копія видаткової накладної №ЄК-0973 від 10.04.2013 року не містять повної інформації щодо ціни на ідентичний оцінюваний товар, який реалізовувався раніше на внутрішньому ринку; декларантом ТОВ «Євроком Компонентс» не надано до митного органу висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, тому митну вартість товару визначено за резервним методом, згідно митної вартості товару, митне оформлення якого проведено за митною декларацією від 18 травня 2013 року №125120105/2013/262383.

Згідно з інвойсом №EIN201300130 від 26 квітня 2013 року до контракту №08/18-10 від 18 жовтня 2011 року ціна за одиницю товару арт. PIC10F200T-I/OT складає 0,174 дол. США, загальна вартість за 3000 одиниць 527,63 дол. США, ціна за одиницю товару арт. IRLML6402TRPBF складає 0,048 дол. США, загальна вартість за 30000 одиниць 1462,52 дол. США.

Відповідно до платіжного доручення №302 від 17 травня 2013 року позивач на підставі інвойсу №EIN201300130 від 26 квітня 2013 року здійснив платіж на користь продавця «Ever Power Electronics Limited» (Гонконг), яким було оплачено задекларований товар.

Посилання відповідача на те, що підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митних деклараціях поданих позивачем, стала цінова інформація, викладена в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС), є необґрунтованим, оскільки автоматизована система не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а відтак, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Крім цього, доводи відповідача, що під час здійснення аналізу митних оформлень вищевказаних товарів спостерігається тенденція зменшення фактурної вартості товарів у порівнянні з попередніми митними оформленнями спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: транзистори з потужністю розсіювання більш як 1 Вт (напруга 20В, потужність 1,3 Вт, сила струму 3,7 А, арт. IRLML6402TRPBF), щодо яких проводилося коригування митної вартості відповідно до рішення №125120105/2013/000067/1, ввозилися протягом 2012-2013 років відповідно до Контракту №8/18/-10 від 18.10.2011 року: 03.12.2012 року відповідно до митної декларації №125120105/2012/282190 за ціною 0,048 доларів США за одиницю; 04.04.2013 року відповідно до митної декларації №125120105/2013/258752 за ціною 0,048 доларів США за одиницю; 20.04.2013 року відповідно до митної декларації №125120105/2013/260025 за ціною 0,048 доларів США за одиницю.

Тобто, даний товар ввозився позивачем в рамках одного і того ж контракту протягом 2012-2013 років за однією ціною 0,048 Доларів США за одиницю, що спростовує доводи митного органу про тенденцію зменшення фактурної вартості товару.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

В порушення зазначеної норми, оскаржувані рішення не містять посилання на умови поставки встановлені договором (контрактом), обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку).

При цьому, відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірному рішенні докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при її визначенні, а саме не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Крім того, твердження відповідача, що за останні шість місяців, які передували винесенню оскаржуваного рішення, в Україну не ввозилися ідентичні товари транзистори з потужністю розсіювання більш як 1 Вт (напруга 20В, потужність 1,3 Вт, сила струму 3,7 А, арт. IRLML6402TRPBF), що стало підставою для переходу до другого методу визначення митної вартості товарів, а саме за ціною щодо ідентичних товарів, спростовується митними деклараціями: №125120105/2012/282190 від 03.12.2012 року; №125120105/2013/258752 від 04.04.2013 року; №125120105/2013/260025 від 20.04.2013 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом, в свою чергу, не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: