Ухвала суду № 64260593, 24.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року справа №805/2474/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 805/2474/16-а за позовом Комунального підприємство "Компанія "Вода Донбасу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2016 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (надалі - позивач) звернулось до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС (надалі - відповідач) про скасування вимоги від 05.05.2016 року № Ю-1-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині нарахування недоїмки за період жовтень 2015 року - квітень 2016 року на суму 1 974 484,45 грн (т.1, а.с. 4-9).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовано вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №0005701302/3424 від 28 квітня 2016 року у частині нарахування недоїмки на суму 1 97 484,45 грн. (т. 2, а.с. 95-98).

Відповідач із вказаним судовим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території, де проводиться АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на період антитерористичної операції звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, подання звітності, тощо. Разом з тим, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що чинне законодавство не скасовує обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ, а лише надає можливість платникам ЄВ на період проведення АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. На думку апелянта, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводиться АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов'язані виконувати всі встановлені Законом № 2464-VІ функції (т. 2, а.с. 101-102).

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 00191678, місцезнаходження: 87547, Донецька область, місто Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, б.177, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 51).

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Донецьку Межрегіонального Головного управління ДФС є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо питань адміністрування єдиного внеску. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру, знаходиться за адресою: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру станом на 18.05.2016 року перебуває в стані припинення. (т.2 а.с. 82-89).

05 травня 2016 року СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС, відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми № Ю-1-23, у зв'язку з тим, що станом на 30 квітня 2016 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 6 057 408 грн. 27 коп. (т.1, а.с.10).

23 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою за № 05/1384 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2016 року № Ю-1-23, в якій просив вищезазначену вимогу скасувати, оскільки остання суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (т.1, а.с. 11-13), але рішенням відповідача 12877/10/218-10-10-4-33 від 10 червня 2016 року скаргу позивача залишено без розгляду, оскільки зазначена скарга подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II пунктом 1 розділу III Порядку № 178/28308 (т.1, а.с. 16-17).

21 червня 2016 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою за № 05/1517 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2016 року № Ю-1-23, в якій просив вищезазначену вимогу СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС скасувати (т.1, а.с. 19-22), але рішенням № 15646/6/99-99-11-02-02-25 від 20 липня 2016 року Державною фіскальною службою України скаргу позивача також залишено без розгляду (т.1, а.с. 25-26).

Ухвала суду про надання розрахунку до спірної вимоги відповідачем не виконана.

Згідно витягу з картки особового рахунку платника-позивача недоїмка з єдиного внеску станом на 30.04.2016 складає 6057408,27 грн.

Позивач в листі від 03.08.2016 № 03/02/1001 зазначає, що неоскаржений період жовтень 2015 - квітень 2016 сума недоїмки складає 1974484,45 грн.(т.1 а.с. 40)

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі № 805/5199/15-а, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 року частково задоволено позов Комунального підприємства «Вода Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу, скасовано вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 04.09.2015 року № Ю-35-11 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов*язкове державне соціальне страхування у сумі 3934566,55 грн., яка обліковувалась за позивачем станом на 31.08.2015 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 року у справі № 805/3337/15-а, залишеною без змін ухвалою донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, задоволено позов Комунального підприємства «Вода Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС України про скасування вимоги та скасовано вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС України від 03.08.2015 № Ю-35-11 щодо сплати недоїмки на суму 3814744,14 грн., яка обліковувалась за позивачем станом на 31.07.2015 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2016 у справі № 805/54/16-а, залишеною без змін постановою донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016, частково задоволено адміністративний позов Комунального підприємства «Вода Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС України про скасування вимоги та скасовано вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС України про визнання протиправними дії та скасування податкової вимоги про сплату боргу № Ю-35-11 від 05 жовтня 2015 та скасовано вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС України № Ю-35-11 від 05.10.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування на суму 4192938,69.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 05 листопада 2014 року КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з заявою № 17/1792, поданою відповідно до п. 9-3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в якій просило звільнити його від виконання обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 2464, а саме від нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності, яка отримана Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників 05 листопада 2014 року та зареєстрована за вхідним № 99, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на примірнику заяви. (т.1 а.с. 32).

Сертифікатом (висновком) № 1735 про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 року № 5270/05-4 Торгово-промислова палата України відповідно до п.п. 100.4 і 100.5 ст.100 Податкового кодексу України, на підставі наданих документів засвідчила КП «Компанія «Вода Донбасу» настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються сплавлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо.

Сертифікатом (висновком) № 1736 про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 року № 5268/05-4 Торгово-промислова палата України відповідно до п.5.4 Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1044, на підставі поданих документів засвідчила КП «Компанія «Вода Донбасу» настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо.(т.1 а.с. 28-29).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом № 2464-VI.

Закон від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов*язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI).

Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

За приписами абзаців першого та другого ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем надані помилкові розрахунки недоїмки та помісячні суми єдиного внеску не відповідають відомостям з картки особового рахунку платника-позивача, які сформовані на підставі звітності позивача. Проте, як було зазначено вище, відповідачем не надано розрахунок до спірної вимоги.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зумовлює висновок, що за загальним правило платники єдиного внеску, в тому числі юридичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Разом з тим, Законом України №1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014р., у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016р., виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», але положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а змін безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону - не було внесено.

Тобто, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а сам пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05.02.2008р. справа №2-1/2008.

Як вірно зазначив, оскільки на момент прийняття спірної вимоги п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не був скасований та зміни до нього не були внесені, він продовжував свою дію.

Статтею другою Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк та м. Маріуполь Донецької області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Також цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк та м. Маріуполь Донецької області.

Таким чином, позивач є платником єдиного внеску, визначений статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Судовими рішеннями у справах №805/5199/15-а, №805/3337/15-а, №805/54/16-а, які набрали законної сили, підтверджено право позивача на звільнення від сплати єдиного внеску на підставі п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та необґрунтованість формування позивачу вимог зі сплати недоїмки з єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Відповідно ч. 2 ст.. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ю-1-23 від 05 травня 2016 року частині нарахування недоїмки на суму 1974484,45 грн., оскільки у вимозі про сплату боргу (недоїмки) не зазначаються періоди, за які виникла недоїмка.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 805/2474/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць