Постанова № 64260531, 24.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2017 рокусправа № 808/2969/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року по справі №808/2969/16 за позовом ОСОБА_1 до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 червня 2016 року №16459-13-13 про нарахування податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб.

Підставами позову визначено наступне.

Так, за позицією позивача, вимога щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році суперечить положенням Податкового кодексу України. Позивач вказував на те, що транспортний податок, як місцевий податок, був встановлений Пологівською міською радою Запорізької області рішенням від 22 січня 2016 року №5, отже його справляння, відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, повинно розпочатися з наступного бюджетного періоду, тобто лише з 01 січня 2017 року. Крім цього, позивач зазначав про те, що сплати транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Оскільки, зміни до Податкового кодексу України, в частині визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, внесено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 24.12.2015 №909-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2016р., то нові положення Податкового кодексу України можуть застосовуватися не раніше нового бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року позов задоволено. Обгрунтовуючи правову позицію суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися лише у разі, якщо орган місцевого самоврядування своїм рішенням встановлено цей податок. При цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевого податку або прийняте рішення про зміни до елементів вже встановленого місцевого податку. З цих підстав, встановивши те, що рішення Пологівської міської ради Запорізької області щодо транспортного податку прийнято від 22 січня 2016 року, суд

вказав на те, що бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м.Пологи, є 2017 рік.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Пологівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для справляння транспортного податку у 2016 році з урахуванням об'єкту оподаткування цим податком, який визначений Законом №909-VІІІ. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що оскільки з 01.01.2016р. набрав чинності Закон, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, в частині визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, то з огляду на те, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування таким податком, контролюючим органом обґрунтовано визначено суму грошового зобов'язання за 2016 рік.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль MERCEDES-BENZ GLE 350D 4 MATIC, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 2987 куб.см., з датою першої реєстрації - 14.11.2015 (а.с.8).

30 червня 2016 року Пологівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №16459-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірного рішення відповідача та наявності підстав для його скасування, з огляду на наступне.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно із пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №909, який набрав чинності з 01.01.2016, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

Пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції Закону №909) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Позивач не заперечує, що станом на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016р. вартість його автомобіля складала понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Таких підстав позову визначено не було. У свою чергу, ОДПІ посилається на те, що програмним забезпеченням ІС «Податковий блок» податковій службі було доведено на відпрацювання перелік об'єктів оподаткування транспортним податком, які визначені Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, і до таких об'єктів оподаткування відноситься транспортний засіб позивача.

Оскільки, спору між сторонами щодо вартості автомобіля, станом на час прийняття податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму транспортного податку за 2016 рік, не існує, то суд приходить до висновку про доведеність обставин, які свідчать про те, що транспортний засіб позивача підпадає під визначення об'єкту оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 ПК України у 2016 році.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав у контролюючого органу для визначення позивачу, як платнику податку, податкових зобов'язань за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб».

Щодо підстав позову, з якими фактично погодився суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України транспортний податок (який входить до структури податку на майно) належить до системи місцевих податків.

Згідно п.8.3 ст.8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У свою чергу, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В той же час, пп. 12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сільська, селищна або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

При вирішенні питання про співвідношення пп.12.3.4 та пп.12.3.5 в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими згідно ПК України, норма підпункту 12.3.5 є спеціальною. У зв'язку з цим транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст..267 ПК України (із змінами внесеними Законом №909), починаючи з 1 січня 2016 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Крім цього, пунктом 7 Прикінцевих положень Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 24.12.2015 №909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

З огляду на вказану норму права, на думку колегії суддів, можливо дійти висновку про те, що законодавець передбачав необхідність сплати транспортного податку у 2016 році з урахуванням об'єкта оподаткування цим податком, який визначено Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ.

Таким чином, посилання позивача на неможливість нарахування податкових зобов'язань у 2016 роках з огляду на не оприлюднення органом місцевого самоврядування рішення у строки, які визначені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, є безпідставним.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно із п.4.4 ст.4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Таким чином, оскільки установлення і скасування податків та зборів є виключною компетенцією зазначених державних органів та органів місцевого самоврядування, то визначений принцип стабільності стосується діяльності саме цих органів.

При цьому, Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов'язували контролюючи органи утримуватися від визначення податкових зобов'язань або звільняли б платників податків від сплати податків, у разі прийняття повноважним органом рішення про зміни будь-яких елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

У спірному випадку предметом спору є правомірність рішення податкової служби щодо визначення податкових зобов'язань, а не законність прийняття Верховною Радою України правового акту, яким змінено об'єкт оподаткування транспортним податком.

З огляду на те, що Податковий кодекс України не містить таких застережень для визначення контролюючим рішення податкових зобов'язань, як несвоєчасне прийняття повноважним органом рішення про зміну, зокрема, об'єкта оподаткування, то підстав для висновків щодо неправомірності саме податкового повідомлення-рішення контролюючого органу не існує.

Крім цього, при визначенні співвідношення норми-принципу, якою за своєю правовою сутністю є норма підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, та норм статті 267 Податкового кодексу України, які регулюють відносини у сфері сплати транспортного податку, на думку колегії суддів, слід виходити з того, що норма-принцип є загальною нормою, тоді як норми ст..267 ПК України є спеціальними нормами, які підлягають застосуванню при наданні юридичної оцінки обставин у справі.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність у податкової служби правових підстав для визначення податкових зобов'язань з транспортного податку у 2016 році та про обов'язок позивача щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року по справі №808/2969/16 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 25.01.2017р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк