Ухвала суду № 64259826, 18.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 616/618/16-ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Хорошевського О.М., Шаповал Н.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 09 листопада 2016 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, скасування державної реєстрації та визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, -

в с т а н о в и в:

17 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_5,який в подальшому уточнила та просила визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Skoda Octavia A5», проданого 22 березня 2014 року ОСОБА_1 громадянину ОСОБА_4 Також просила скасувати державну реєстрацію на автомобіль «Skoda Octavia A5» та визнати за нею право власності на 1/2 частину даного транспортного засобу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 з 05 червня 1999 року по 15 квітня 2014 року. Під час перебування у шлюбі, а саме: в 2010 році на спільні гроші позивача та відповідача ОСОБА_1 було придбано автомобіль «Skoda Octavia A5», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Вищевказаний автомобіль було оформлено на відповідача ОСОБА_1 Під час перебування у шлюбі, 22 березня 2014 року в таємниці від ОСОБА_3 і без її згоди, відповідач продав вказаний автомобіль ОСОБА_4, але не зважаючи на те, що за документами автомобіль оформлений на ОСОБА_4, фактично продовжує користуватись автомобілем відповідач ОСОБА_1 Вона згоди на продаж автомобіля не надавала, відповідач ОСОБА_1 приховав від неї свої наміри продажу автомобіля та самостійно розпорядився їхньою спільною сумісною власністю - автомобілем «Skoda Octavia A5». Оскільки розпорядження спільним майном подружжя відповідач ОСОБА_1 вчинив без її згоди, як другого співвласника спірного автомобіля, такий правочин вважає недійсним, з приводу чого просить визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу, скасувавши одночасно державну реєстрацію на автомобіль та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля «Skoda Octavia A5», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 09 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Skoda Octavia A5», 2006 року випуску, (двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від 22 березня 2014 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно до довідки-рахунку серії ВІА № 314245 від 22 березня 2014 року ТФ «АВТОЛЮБИТЕЛЬ».

Скасовано державну реєстрацію права власності на даний автомобіль марки «Skoda Octavia A5», 2006 року випуску, (двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3), державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснену ВРЕР № 10 ГУМВС м. Харків за ОСОБА_4

Повернено автомобіль марки «Skoda Octavia A5», 2006 року випуску, (двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у власність ОСОБА_1

Визнано автомобіль марки «Skoda Octavia A5», 2006 року випуску, (двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3), державний реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку даного автомобіля.

Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, по 835 грн. судових витрат з кожного.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з положень статей 63, 65, 69, 70 СК України, статей 203, 215, 216 ЦК України, з врахуванням роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та тих обставин, що ОСОБА_1 продав спірний автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя, без згоди ОСОБА_3, як співвласника цього майна, тому захист порушеного права позивача можливий за правилами реституції в обраний позивачем спосіб, у тому числі шляхом скасування державної реєстрації автомобіля, яку здійснено на підставі недійсного правочину.

З таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на достатньо повно встановлених обставинах справи, доказах, які містяться в матеріалах справи та відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 05 червня 1999 року відповідно до свідоцтва про одруження серії І-ВЛ № 059707 (а.с.7).

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 15 квітня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (після розірвання шлюбу позивач відновила дівоче прізвище - ОСОБА_1) ОСОБА_1 - розірвано (а.с.08).

Відповідно до біржової угоди від 13 червня 2010 року серії СЕ № 60726, укладеної на товарній біржі «УКРРЕСУРС», ОСОБА_1, в період шлюбу з позивачем, було придбано транспортний засіб «Skoda Octavia A5» (а.с.9).

Згідно з довідкою-рахунком серії ВІА № 314245 від 22 березня 2014 року та заявою про перереєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Skoda Octavia A5» (двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3), 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був придбаний ОСОБА_4 (а.с. 11).

Відповідно до частин 3,4 статті 368 ЦК України та частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено Договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спірний автомобіль «Skoda Octavia A5» (двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3), 2006 року випуску, придбаний сторонами 13 березня 2010 року, тобто є спільним майном колишнього подружжя.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що сторонам на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині автомобіля «Skoda Octavia A5» (двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3), 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно зі статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Як вбачається з матеріалів справи, згоди на відчуження спірного автомобіля ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 не давала, а ОСОБА_1 розпорядився спірним автомобілем без належної згоди другого з подружжя.

Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог статей 215, 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскільки продаж спірного автомобіля відбувся без письмової згоди позивача, яка є його співвласником, договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 22 березня 2014 року відповідно до довідки-рахунку серії ВІА № 314245 від 22 березня 2014 року ТФ «Автолюбитель», є недійсним з застосуванням наслідків його недійсності, а саме: скасування державної реєстрації права власності на даний автомобіль за ОСОБА_4

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319, ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 09 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді О.М. Хорошевський

Н.М. Шаповал