Ухвала суду № 64258002, 19.01.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Акулов Є.М.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 414/204/15-ц

Провадження № 22ц/782/39/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі

головуючого - Луганської В.М.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря: Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 03 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 23.07.2002 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від шлюбу мають малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей у добровільному порядку не надавав. У зв'язку з вищезазначеним позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3частини від усіх видів доході відповідача щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 03 березня 2015 року стягнуто, починаючи з 09 лютого 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 до повноліття дітей аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Суд стягнув з відповідача 243,60 грн. судового збору в дохід держави.

Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Кремінського районного суду Луганської області про стягнення з нього аліментів та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 зобов'язавши ОСОБА_2 виплатити 1/4 частину доходів але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 704, 00 грн.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі зазначивши, що він не отримував судових повісток до суду, ним в добровільному порядку надається допомога дітям. Він не заперечує, щоб стягувалися аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку, однак виконавчою службою з його заробітку утримується 50%, якби він знав про рішення суду то такого не було , тому просить переглянути рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вважає, що підстав для скасування судового рішення не має.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заявлені вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених вимог позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбних відносинах з 23.07.2002 року. Від шлюбу мають спільних дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які мешкають з ОСОБА_3 та перебувають на її утриманні. Відповідач коштів на утримання дітей не надає.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України у від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із відповідача аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку.

Ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення і підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги, що судом першої інстанції було порушено порядок повідомлення його про розгляд справи та вручення судових повісток, встановлений ст.76 ЦПК України, однак ця обставина не є підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Судом вказана справа по суті вирішена правильно.

Посилання апелянта на те, що у нього на утриманні знаходиться батько - ОСОБА_8, який є особою пенсійного віку та хворою людиною, що судом не враховано, що він орендує у м. Сєвєродонецьку квартиру не заслуговують уваги, оскільки апелянтом в порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Не заслуговують уваги посилання апелянта на те, що він постійно в добровільному порядку утримує дітей, оскільки до апеляційної скарги надано виписки з його особового рахунку тільки за травень 2016 року, належних та допустимих доказів того, що відповідач у період з лютого 2015 року по час оскарження судового рішення надавав матеріальну допомогу на утримання дітей суду не надав.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та на правильність висновків судів не впливають.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 03 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Cудді: