Ухвала суду № 64257205, 24.01.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

Справа № 819/67/17

24 січня 2017 рокум. ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мартиць О.І. перевіривши виконання вимог ст.ст.105,106 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Бережанського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бережанського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, в якому просить:

- зобов'язати Бережанський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_1 № 16 від 01 червня 1965 року, складений Осташівською сільською радою Зборівського району Тернопільської області, змінивши національність батька - ОСОБА_2 з "українець" на "поляк".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини другої статті 107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. (частина друга статті 2 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Внесення змін до актових записів цивільного стану щодо національності особи, як і інших змін, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" за наявності достатніх підстав.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею 300 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на збереження своєї національності, культурної релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

У пункті 3.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 12 від 29.09.2016 року "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану" зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 269 ЦК України "особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно", тобто до моменту смерті. Особисті немайнові права не входять до складу спадщини (пункт 1 частини першої статті 1219 ЦК України); тому, за окремими винятками, встановленими законом, після смерті особи перехід таких прав до інших осіб не настає. Таким чином, внесення змін до актових записів цивільного стану, які відображають певні особисті немайнові права особи, після смерті особи не можуть здійснюватися на захист прав померлої особи. Спадкоємець померлої особи, звертаючись щодо внесення таких змін стосовно померлого, має на меті захист свої власних прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що положення частини першої статті 11 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25.06.1992 № 2494-XII, на яку посилається позивач та відповідно до якої громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність, захищають суб'єктивне (немайнове) право громадянина, яке за своєю природою реалізується за власним волевиявленням особи і не успадковується, а отже, не може бути реалізоване волею спадкоємця. Однак, всупереч цьому, позивач просить суд внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_1 № 16 від 01 червня 1965 року, змінивши національність батька - ОСОБА_2 з "українець" на "поляк", який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, яка міститься в матеріалах адміністративної справи.

Пунктом 3.4. вищевказаної Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України визначено, що національна належність особи є актом особистого самовизначення особи і жодним чином не впливає на її публічно-правові відносини з державою. Фіксація факту національності особи у документі, що посвідчує особу, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

З таким висновком узгоджується позиція Верховного Суду України щодо неможливості встановлення в судовому порядку фактів щодо належності особи до певної національності.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану здатний порушити права, свободи та інтереси особи, яка звертається із заявою щодо внесення виправлення чи зміни в актовий запис цивільного стану, в тому випадку, якщо відповідним законом встановлено, що звернення такої особи може бути підставою для внесення змін до актового запису цивільного стану.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність.

З огляду на стан чинного законодавства України щодо національності особи, вимоги про встановлення (зміну) національності особи в актових записах цивільного стану не належать до юрисдикції адміністративних судів, а відповідні позовні заяви повинні повертатися позивачам без відкриття провадження у відповідних справах.

Суд зазначає, що повноваження адміністративних судів при вирішенні справ, визначені статтею 162 КАС України, не передбачають можливості встановити факт національності особи чи факт неправильності актових записів щодо національності особи. Водночас, позивач має право змінити свою національність, однак це його особисте немайнове право, яке захищається у цивільному порядку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та матеріали справи, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в даній адміністративній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 109,160 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бережанського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.