Постанова № 64255991, 17.01.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року м.Житомир справа № 806/2216/16

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Талько А.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу державної реєстрації Радомишльського районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, Великорацька сільська рада Радомишльського району про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просить скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: 12242, Житомирська область, Радомишльський район, село Велика Рача, вул. Поліська (Леніна), будинок 148, як незаконну. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що підставою для прийняття державним реєстратором Радомишльського районного управління юстиції став договір дарування № 71 від 19.07.1993, посвідчений Великорацькою сільською радою Радомишльського району. Проте, останнім проігноровано, що у вказаному правовстановлюючому документі відсутній номер будинку та вулиця, на якій він розташований. На переконання позивача, такий договір дарування № 71 від 19.07.1993 не відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не дає змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, на адресу суду направив письмові пояснення, за змістом яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог та розгляд справи проводити за його відсутності (а.с. 31-33).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду направив клопотання про перенесення слухання. Також, до матеріалів справи долучив письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що його довіритель є власником будинку 148 по вулиці Поліській (Леніна) у селі ОСОБА_4, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами. Вважає, що державна реєстрація права власності на вказаний житловий будинок проведена з чітким дотриманням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Крім того, зазначив, що спірним рішенням не порушено права позивача. З огляду на що, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Великорацької сільської ради Радомишльського району у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду направив письмові пояснення, у яких вказав, що згідно погосподарської книги № 4 в 1993 році власником житлового будинку 148 по вулиці Поліській (Леніна) у селі ОСОБА_4 була ОСОБА_5, яка 19.07.1993 подарувала вище вказаний будинок своєму сину - ОСОБА_3. Зазначає, що у договорі дарування дійсно відсутня адреса подарованого будинку, проте секретарем сільради у додаткових відомостях погосподарської книги № 4 за 1991-1995 роки зроблено відмітку про дарування будинку. Також, просить справу розглянути без участі представника сільради та відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що 09.11.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: 12242, Житомирська область, Радомишльський район, село Велика Рача, вул. Поліська (Леніна), будинок 148. Підставою для державної реєстрації права власності став договір дарування № 71 від 19.07.1993, посвідчений Великорацькою сільською радою Радомишльського району (а.с. 11).

Вважаючи незаконною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступних мотивів.

Згідно зі підпунктом 1 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент проведення спірної реєстрації), встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Згідно зі частиною першою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначений пунктом 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 N 868 (чинного, на момент оспорюваної реєстрації), а саме: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

У ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для державної реєстрації права власності став договір дарування № 71 від 19.07.1993, посвідчений Великорацькою сільською радою Радомишльського району (а.с. 12).

Згідно умов даного договору, ОСОБА_5 подарувала жилий будинок і господарські будівлі, що знаходяться в селі Велика Рача Радомишльського району Житомирської області, а громадянин ОСОБА_3 прийняв у дар жилий будинок і господарські будівлі, що знаходяться в селі Велика Рача Радомишльського району Житомирської області.

Представник позивача у судовому засіданні наголошував на тому, що у вказаному договорі відсутній номер будинку та вулиця, на якій він розташований. На переконання представника позивача, такий договір дарування № 71 від 19.07.1993 не відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не дає змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Однак, доводи представника позивача спростовані наступним.

У пункті 2 договору дарування № 71 від 19.07.1993 зазначено, що житловий будинок і господарські споруди належать громадянці ОСОБА_5 на підставі запису в погосподарській книзі сільської ради № 173.

Згідно копії погосподарської книги по особовому рахунку № 173, житловий будинок і господарські споруди по вулиці Леніна, 148, у селі Велика Рача належать ОСОБА_5. Також, у даній книзі міститься відмітка "Будинок подарований ОСОБА_3" (а.с. 50-52). Та обставина, що ОСОБА_3 є головою двору підтверджується виписками з погосподарських книг (а.с. 65-66).

З пояснень, наданих Великорацькою сільською радою Радомишльського району, вбачається, що 12.10.2015 ОСОБА_3 була видана довідка за № 864, згідно якої будинок № 148 по вулиці Леніна у селі Велика Рача Радомишльського району, належить ОСОБА_3. Указана довідка була додана третьою особою до заяви про реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок разом із договором дарування № 71 від 19.07.1993.

При цьому, відсутність у Державному реєстрі запису про те, що вказана довідка була долучена до заяви про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, пояснюється тим, що довідка не є правовстановлюючим документом. У даному випадку, єдиним документом, який посвідчує право власності ОСОБА_3 на будинок № 148 по вулиці Леніна, 148 у селі Велика Рача Радомишльського району, - є договір дарування № 71 від 19.07.1993, посвідчений Великорацькою сільською радою Радомишльського району.

Суд наголошує, що станом на день розгляду справи договір дарування № 71 від 19.07.1993, посвідчений Великорацькою сільською радою Радомишльського району, є дійсним, у судовому порядку не оскаржений.

На підставі встановлених обставин, суд вважає, що у державного не було підстав, вичерпний перелік яких встановлений статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для відмови ОСОБА_3 у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що під час державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: 12242, Житомирська область, Радомишльський район, село Велика Рача, вул. Поліська (Леніна), будинок 148, державний реєстратор діяв у спосіб та у межах повноважень, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також, суд вважає обґрунтованими доводи третьої особи, що спірною реєстрацією не порушено право позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб, які призначені для неодноразового його застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. За своєю природою правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи та застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно зі частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім ОСОБА_3В.), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженим державної реєстрації права власності на нерухоме майно, не породжує для останнього і права на звернення із цим адміністративним позовом.

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач під час звернення до суду обрала неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки після оформлення державної реєстрації права власності між нею та третьою особою виник спір про право. Зокрема, матеріали справи свідчать про наявність цивільно-правового спору між позивачем та третьою особою, направленого на захист права власності.

Оспорюючи реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3, позивач намагається штучно перевести цивільно-правовий спір про право у площину публічно-правових відносин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 24 січня 2017 р.