Ухвала суду № 64253276, 24.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1934/16

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Бойка А.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення -,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення №27363102 від 22 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру №36, корпус Б, будинок №14, вул..Маршала Жукова, м.Одеса, за ТОВ "Кей-Колект" на підставі договору іпотеки №1632 від 27 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що державну реєстрацію квартири за ТОВ «Кей-Колект» проведено відповідачем з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868. До того ж, рішення про державну реєстрацію прав прийнято нотаріусом без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги; без документу, що підтверджує перехід речових прав на нерухоме майно (договору про задоволення вимог іпотекодавця). Крім того, такі дії відповідача прямо суперечать приписам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ТОВ "Кей-Колект" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ "Кей-Колект", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивачу на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 15 жовтня 2003 року належала квартира номер 36 у будинку № 14Б по проспекту Маршала Жукова в м.Одеса, яка складається з трьох кімнат та підсобних приміщень загальною площею 67, 3 кв.м., корисною площею - 65, 1 кв.м., житловою площею - 40.3 кв.м. /а.с. 12/

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса ОСОБА_3 №27363102 від 22 грудня 2015 року проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: Одеська область, м.Одеса, пр..Маршала Жукова, б.14 Б, кВ.36, за суб'єктом: ТОВ "Кей-Колект". Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна. /а.с. 11/

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником обєкту нерухомого майна: квартира, за адресою: м.Одеса, пр..Маршала ЖуковаАДРЕСА_1, є ТОВ "Кей-Колект"; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №1632, виданий 27 березня 2008 року, видавник приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 /а.с. 13-14/

В свою чергу, відповідно до Договору поруки №192010 від 27 березня 2008 року позивач є поручителем за Кредитним договором №11323466000 від 27 березня 2008 року та зобовязався перед АКІБ «УкрСибБанк» (Кредитор) відповідати за невиконання ОСОБА_5 (Боржник) усіх його зобовязань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору, укладеного між Кредитором та Боржником. /а.с. 17-18/

Так, 27 березня 2008 року між АКІБ «УкрСибБанк» та гр. ОСОБА_5 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11323466000 в іноземній валюті на суму 20 000 доларів США, що еквівалентно 101 000,00 грн. за курсом НБУ на день укладання Договору. /а.с. 15-16/

Зобов'язання за кредитним договором №11323466000 від 27 березня 2008 року забезпечено іпотечним договором від 27 березня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСибБанк» (Іпотекодержатель) та позивачем (Іпотекодавець), предметом іпотеки виступає квартира №36 за адресою: м.Одеса, пр..Маршала Жукова, б.№14Б. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №1632. На зазначену в договорі квартиру нотаріусом накладено заборону відчуження, яку зареєстровано в реєстрі за №1633. /а.с. 19-22/.

13 лютого 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено Договір факторингу № 2 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими право вимоги за кредитним договором №11323466000 від 27 березня 2008 року та договором іпотеки від 27 березня 2008 року перейшло до ТОВ "Кей-Колект". Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 12 грудня 2011 року за реєстровим номером № 649-650. /а.с. 72-78/

22 грудня 2015 року уповноважена особа ТОВ "Кей-Колект" звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" права власності на предмет іпотеки за адресою: м.Одеса, пр. Маршала Жукова, б.№14Б. /а.с. 60/

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 22 грудня 2016 року за реєстраційним номером 15015128, державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27363102, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру №36 за адресою: м.Одеса, пр. Маршала Жукова, б.№14Б за суб'єктом - ТОВ "Кей-Колект". Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

На підставі зазначеного рішення держреєстратором внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дізнавшись про те, що власником його квартири, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є ТОВ "Кей-Колект", позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення приватного нотаріуса ОСОБА_3 №27363102 від 22 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру №36 за адресою: м.Одеса, пр. Маршала Жукова, б.№14Б, за ТОВ "Кей-Колект" прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та абз. 7 п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки відповідачем жодна нотаріальна дія щодо спірного об'єкту нерухомого майна під час здійснення державної реєстрації речового права не вчинялась.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Закону України «Про іпотеку».

В апеляційної скарзі вказується на те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив обставини справи, невірно витлумачив норми права, здійснив неправомірну правову класифікацію спору, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права і ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 вказаного закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно та обтяження на нього.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно пп. 2, 3 ч. 2 ст. 9 закону, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи.

Вищевикладене вказує на те, що здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень провадиться державними реєстраторами.

Виходячи із норми ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державним реєстратором може бути державний реєстратор органу державної реєстрації прав (державний службовець) або нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Абзацом 3 ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Частиною 9 статті 15 вказаного закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

Повноваження нотаріусів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені також статтею 46-1 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до вищевказаних норм законодавства (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та під час здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз.4 п. 2 вказаного Порядку, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тобто, з урахуванням викладеного, нотаріус має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном і такі дії здійснюються безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не вчиняла жодних нотаріальних дій з нерухомим майном - квартира №36 за адресою: м.Одеса, пр. Маршала Жукова, б.№14Б, у порядку, встановленому абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України № 1952-IV, під час здійснення державної реєстрації вказаного речового права, як спеціальний суб'єкт державної реєстрації.

Отже, положення абз. 3 ч. 5 ст. 3, ч. 9 ст. 15, абз. 4 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися у даному спорі, оскільки відповідач - приватний нотаріус не вчиняв нотаріальні дії з нерухомим майном.

Таким чином, на думку колегії суддів, відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на оскаржувану квартиру за ТОВ "Кей-Колект" без наданих на те повноважень, що правильно встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 19 липня 2016 року.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав повинна проводитьсь за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Згідно визначення, наведеного у статті 13-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріальний округ - це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Відповідно ч. 3 ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Однак, дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що на оскаржуване нерухоме майно, що знаходиться за адресою м.Одеса, пр. Маршала Жукова, б.№14Б, всупереч вказаних вище положень статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 13-1 Закону України "Про нотаріат", здійснено державну реєстрацію права власності не за місцем його розташування, а поза межами нотаріального округу, в рамках якого відповідач має право здійснювати нотаріальну діяльність.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До того ж, дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі подання заяви відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мінюсту, як то передбачено Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб».

Відповідно до п. 2 вищевказаного Наказу державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, зокрема під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, - проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що рішення приватного нотаріуса ОСОБА_3 №27363102 від 22 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності на оскаржувану квартиру за ТОВ "Кей-Колект" прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та абз. 7 п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки відповідачем під час здійснення державної реєстрації речового права на оскаржуване нерухоме майно жодна нотаріальна дія у порядку, встановленому абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV не вчинялась.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса ОСОБА_3 №27363102 від 22 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності на оскаржувану квартиру за ТОВ «Кей-Колект» правильним.

Також колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, які пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правової угоди, не є публічно-правовими, а випливають з договірних відносин, отже мають вирішуватись за правилами ЦПК України, за таких обставин, адміністративний суд не надає їм правової оцінки.

Так, частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 49 Порядку №868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв