Постанова № 64253273, 24.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4016/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Бойка А.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22 липня 2016 року №38234-13.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн., прийнято всупереч вимогам ПК України, є незаконним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивачу - ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, обєм двигуна 4999 куб. см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії САК 826575 РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області. /а.с.7/

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №38234-13 від 22 липня 2016 року, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25 000,00 грн. /а.с.8/

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом обґрунтовано, оскільки питання справляння транспортного податку визначаються виключно Податковим кодексом України, та не можуть ставитися у залежність від дії підзаконного нормативно-правового акта.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції неправильним, та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому кодексу України та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

В апеляційної скарзі ОСОБА_2 вказується на те, що суд не в повному обсязі дослідив обставини справи, таким чином дійшов до неправильного висновку.

Колегія суддів погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

Відповідно положень норм названої статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (підпункт 267.1.1).

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України.

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).

Згідно п. 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.).

Законом України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон №909) внесені зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Кодексу визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.

Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів, визначені ст. 12 ПК України.

Так, згідно п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. (п.п. 12.3.3 ПК України).

Відповідно п.п. 12.3.4 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 ст. 12 ПК України.

З вищевикладеного вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, в тому числі транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

Таким чином Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А, власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - це є компетенцією відповідних місцевих рад.

З матеріалів справи вбачається, що Одеською міською радою з метою приведення своїх нормативно правових актів у відповідність до вимог ПК України, 03 лютого 2016 року прийнято рішення №257-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21 січня 2015 року 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку». Згідно з п.3 цього рішення положення цього рішення застосовуються з 01 січня 2016 року. /а.с.40-43/

Поряд з цим, аналізуючи наведені приписи ПК України, колегія суддів вважає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком позивача, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.

До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Відповідачем - субєктом владних повноважень не доведено, що середньоринкова ціна автомобіля позивача становить понад 1 033 500 грн.

Так, на момент винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, припис щодо об'єму циліндрів двигуна, при якому виникає обов'язок сплатити відповідний податок, у діючому податковому законодавстві був виключений.

Об'єктом оподаткування Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII від 24 грудня 2015 року), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Кодексу).

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про середньоринкову вартість легкового автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить позивачеві на праві приватної власності.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом 22 липня 2016 року, тобто з порушенням вимог п.7.2 рішення Одеської міської ради №257-VII від 03 лютого 2016 року, згідно якого податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду(року).

Щодо розподілу судових витрат, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 551,21 грн., що підтверджується квитанцією №240122883 від 15.08.2016 року, та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір на загальну суму 606,32 грн., що підтверджується квитанцією №240141041 від 08.11.2016 року на суму 551,21 грн. та квитанцією №240144782 від 25.11.2016 року на суму 55,12 грн.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1157,53 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при винесенні рішення порушив норми матеріального права, тому відповідно до ст.202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 197; ст. 198; ст. 202; ст.205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22 липня 2016 року №38234-13.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39549642) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2) судовий збір у сумі 1157 грн. 53 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв