Ухвала суду № 64251286, 17.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/246/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Циктіч В.М.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.М., Присяжнюка О.Б.

при секретарі судового засідання Орліченко О.Ю.

з участю:

прокурора Пархоменка В.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СУ Головного управління національної поліції в Київській області Юхименка О.С., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Тедеєвим К.Є. та накладено арешт на майно, вилучене 25.11.2016 року під час проведеного огляду, а саме 10 купюр номіналом 200 грн.; зв'язку з 2 ключів та брелока; зв'язку з 6 ключів та брелока; візитку із написом ОСОБА_6; пістолет системи Макарова «ПМ», номер якого стертий; вісім патронів калібру 9x19; футболку і кофту чорно-сірих кольорів ОСОБА_3; автомобіль марки Toyota Land Cruser 200 (легковий седан - В), державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2; водійське посвідчення № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_3; заламіновану картку-посвідчення «ПРЕСА» «Міська Громадсько-Політична газета Васильківські Вісті» на ім'я ОСОБА_3; картку-пропуск № 755 «Покровський посад» на ім'я ОСОБА_3; мобільні телефони - «SUMSUNG» з номером ІМЕІ: НОМЕР_4, s/n: НОМЕР_5, «IPHONE» з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Астеліт» без номеру; «SAMSUNG», ІМЕІ: НОМЕР_6, з карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_7; картки мобільних операторів ТОВ «АСТЕЛІТ» з № НОМЕР_8; ПрАТ «Київстар» НОМЕР_9; ТОВ «АСТЕЛІТ» № НОМЕР_10; ТОВ «АСТЕЛІТ» без номеру; стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «БИЛАЙН» № НОМЕР_11; роутер «HUAWEI» s/n: H7U4CA9332201120; металевий ключ з гравіруванням «IMPERIAL»; дисконтну картку ресторанно-готельного комплексу «Avalon»; картку мережі АЗК «БРСМ» № 1000689692; талон на «ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ серії та № АК/1238549 та поліс про «ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ» серії та № АК/1238549 на автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER» з номером VIN «НОМЕР_12»; аркуш паперу білого кольору з записами барвником синього кольору «НОМЕР_13 ОСОБА_13»; аркуш паперу рожевого кольору з записами барвником синього кольору «НОМЕР_14 ОСОБА_14»; три аркуша паперу формату A4 з відтвореним текстом українською мовою «Всього прошито (або пронумеровано), пронумеровано і скріплено печаткою три», із відбитком печатки барвником синього кольору «Васильківський районний нотаріальний округ Київської області Приватний нотаріус ОСОБА_7», копія паспорта громадянина України серія НОМЕР_15 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Кутаїсі Республіки Грузії, виданий Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області від 31 січня 2003 року. В решті вимог клопотання відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання, слідчий суддя враховуючи, що вилучені предмети та документи мають передбачені ст. 98 КПК ознаки речових доказів, оскільки були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі речі, набуті кримінально протиправним шляхом, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну, необґрунтовану і таку, що прийнята з неповнотою судового розгляду та з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого повернути майно, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що вилучені слідчим речі та документи ОСОБА_3 не відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, не містять на собі жодних ознак, притаманним речовим доказам, не стосуються предмету доказування у даному кримінальному провадженні.

Так, захисник зазначає, що огляд підозрюваного ОСОБА_3 здійснено безпідставно, оскільки матеріали провадження не містять протоколу обшуку, а натомість складено протокол огляду; дозвіл на обшук ОСОБА_3 у матеріалах справи відсутній.

Також захисник додає, що огляд автомобіля є протиправним, оскільки заява власниці про дозвіл на проведення огляду автомобіля не надавалась для ознайомлення ОСОБА_3

Далі, захисник вказує на необґрунтоване накладення арешту на посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3, оскільки тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом це окремий захід забезпечення кримінального провадження, який здійснюється на підставі рішення слідчого про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.

Крім того, апелянт посилається на те, що арешт на тимчасово вилучене майно накладено всупереч ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2016, відповідно до якої дозвіл на обшук в приміщенні готельного комплексу «Ярославна» надано з метою, відшукання та вилучення державних реєстраційних знаків: НОМЕР_16 НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, несертифікованих електронних призначених для відкривання транспортних засобів та приведення їх двигунів в дію, для виготовлення державних реєстраційних знаків.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник наголошує на тому, що ОСОБА_3 не оголошено про підозру за ч. 3 ст. 289 КК України, а отже, він не має відношення до розслідування саме цього кримінального правопорушення.

Як підсумок, захисник зазначає, що слідчим суддею не вказано необхідності у накладенні арешті та не зазначено завдання які передбачає арешт майна, яке належить ОСОБА_3

Додатково, автор апеляційної скарги зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2016 року, окрім вищезазначеного майна ОСОБА_3 також накладено арешт на водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_3 та на майно, яке на підставі права власності належить громадянці ОСОБА_9, який скасовано ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2016 року.

Одночасно, захисник просить поновити строк апеляційного оскарження. В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник послався на те, що 30.11.2016 року слідчий суддя оголосив лише вступну та резолютивну частину прийнятого рішення, а повний текст ухвали оголошено 05.12.2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисникаОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 та просила її задовольнити, прокурора Пархоменка В.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки при зверненні до апеляційного суду захисником пропущено один день, через відсутність повного тексту рішення слідчого судді, який був оголошений 05.12.2016 року та поновлює строк на звернення з апеляційною скаргою.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12015110270000297, відомості про яке 27.11.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та кримінальних правопорушень.

25.11.2016 року о 20 годині 05 хвилин ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

26.11.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Слідчий СУ Головного управління національної поліції в Київській області ЮхименкоО.С., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області Тедеєвим К.Є., звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 25.11.2016 року під час проведеного огляду.

30 листопада 2016 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання задоволено та накладено арешт на вказане в клопотанні слідчого майно.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги, такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 12015110270000297, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого, захисників, та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на тимчасово вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, вилучене 25.11.2016 року під час проведеного огляду, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Твердження автора апеляційної скарги про те, що огляд підозрюваного ОСОБА_3 здійснено безпідставно, оскільки матеріали провадження не містять протоколу обшуку, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки такі дії слідчого не суперечать положенням ч. 5 ст. 236 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_3 був присутній під час проведення обшуку.

Що стосується посилань захисника на протиправність огляду автомобіля, оскільки заява власниці про дозвіл на проведення огляду автомобіля не надавалась для ознайомлення ОСОБА_3, то колегія суддів визнає їх непереконливими, оскільки така процедура не передбачена чинним законодавством.

Посилання захисника на те, що арешт накладено всупереч ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2016 року, є безпідставними, оскільки арешт на майно зазначене у клопотання накладено як на тимчасово вилучене майно і такий арешт не суперечить вимогам ст. 167 КПК України.

Що стосується вимог в частині необґрунтованого накладення арешту на посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3, то, як зазначила адвокат в судовому засіданні та у доповненнях до апеляційної скарги, на момент розгляду даної справи вказані речі, серед іншого, повернуті володільцю.

Крім того, враховуючи, що метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, то посилання сторони захисту на неповідомлення ОСОБА_3 про підозру за ч. 3 ст. 289 КК України, як на підставу для скасування ухвали слідчого судді, є неогбгрунтованим, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що має місце в даному випадку.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СУ Головного управління національної поліції в Київській області Юхименка О.С., та накладено арешт на майно, вилучене 25.11.2016 року під час проведеного огляду, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б.