Ухвала суду № 64248967, 23.01.2017, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1026/16-к

Провадження № 1-кп/307/86/17

У Х В А Л А

23 січня 2017 рокум. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Ніточко В.В., при секретарі Фера В.В., за участю: з сторони обвинувачення: прокурора Баника С.Ю., з сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тячів кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, не працює,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тячівського районного суду знаходитьсякримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.389 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 14 березня 2016 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Строк дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався, останній раз запобіжний захід ОСОБА_1 продовжено ухвалою Тячівського районного суду від 29 листопада 2016 року, до 26 січня 2017 року включно.

В ході судового розгляду захисником ОСОБА_1 заявлено клопотання про зміну останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов'язання.

Суд, вислухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, які клопотання підтримали, прокурора, який проти клопотання заперечив, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, вважає клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу на більш мякий, не повязаний з триманням під вартою, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Прокурор посилається на те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, в тому числі і тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років.

Крім того, тяжкість інкримінованих особі злочину, так само як суворість можливої санкції не можуть слугувати єдиними підставами для тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого правопорушення хоч і є важливим фактором, не може бути єдиною підставою для виправдання тривалого періоду запобіжного увязнення (рішення ЄСПЛ у справі "Калашников проти ОСОБА_2, Kalashnikov v. Russia" від 24 червня 2002 року, заява № 47095/99, п. 116).

Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті мають враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і звязки з державою, а також міжнародні контакти (рішення ЄСПЛ у справі "W. проти Швейцарії, W v. Shitzerland" від 26 січня 1993 року Серія А, № 254-А, п. 33).

Що стосується загрози впливу на свідків та спотворення документальних доказів, то зазначений ризик мав значимість на початковій стадії розслідування справи, проте в подальшому в ході допиту свідків по справі, із записом їх свідчень, завершенням усіх необхідних передбачених процесуальних дій по збиранню і закріпленню доказів, дана підстава втратила свою значимість і вагомість для утримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Мамедова проти ОСОБА_2, Mamedova v. Russia" скарга № 7064/05 від 1 червня 2006 року п. 79).

Стороною обвинувачення не представлено суду будь-які аргументи на користь обґрунтованого з точки зору ст. 5 § 3 Конвенції збереження попереднього увязнення підсудного на цій стадії судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, а також недоведеність прокурором обставин, які свідчать про неможливість застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, суд вважає за доцільне змінити раніше застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Статтею 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Визначаючи адресу, за якоюобирається домашній арешт, виходжу із того, що згідно матеріалів клопотання та пояснення обвинуваченого, ОСОБА_1 фактично постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Разом з цим, при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вважаю за необхідне покласти на обвинуваченого обовязки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

А тому, керуючись ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 184, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити.

Змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на домашній арешт, звільнивши його з під варти в залі суду.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у період з 22 години по 06 годину наступного дня.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні обов'язки:

-прибувати до суду за кожною вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 2 3 березня 2017 року, включно.

Розяснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою, мають право зявлятися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, повязаних із виконанням покладених на нього зобовязань.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення органом Національної поліції.

Копію ухвали для контролю за поведінкою ОСОБА_1 направити до Тячівського ВП ГУНП України в Закарпатській області.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити ОСОБА_1 після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Ніточко